ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Справа № 914/1985/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаШитюка В.О., дов. від 23.06.2014 (т.2, а.с. 207)

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Галичина"

на постановувід 05.11.2014 Львівського апеляційного господарського суду

у справі№914/1985/14 господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальності "Агровідродження і К"

доПриватного акціонерного товариства "Галичина"

простягнення 469083,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності "Агровідродження і К" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галичина" про стягнення 469083,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.07.2014 (Манюк П.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (головуючий суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Хабіб М.І.), позовні вимоги задоволені. З Приватного акціонерного товариства "Галичина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровідродження і К" стягнуто суму у розмірі 478464,65 грн, з яких 460008,84 грн. - основного боргу, 9074,15 грн 3 % річних та 9381,66 грн. судового збору.

Приватне акціонерне товариство "Галичина" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 250211,95 грн посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку заявника судами зроблений невірний висновок про те, що виконання зобов'язань позивача з надання послуг по заготівлі молока за липень 2011 року за договором доручення від 01.06.2010 підтверджений належними первинними документами, оскільки первинними у даному випадку є звіт повіреного за липень 2011, виставлений позивачем та узгоджений з відповідачем, а також рахунок за цей же період.

Крім того, на думку заявника, суди помилково вважають, що прийняття відповідачем податкової накладної від 31.07.2011 № 2 на суму 250211,95 грн та включення цієї суми у витрати для податкового кредиту є доказом, який підтверджує факт надання позивачем відповідачу у липні 2011 року послуг з заготівлі молока.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 01.06.2010 між Закритим акціонерним товариством "Галичина" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровідродження і К" (повірений) був укладений договір доручення б/н (т.1, а.с.31).

01.06.2012 між цими ж сторонами був укладений договір доручення №55/06 (т.1, а.с.32-33).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 4.1, 5.1 договорів повірений зобов'язується від імені і за рахунок відповідача виконати наступні юридичні дії, права і обов'язки за якими набуває безпосередньо довіритель: організувати заготівлю молока та проводити розрахунки за отримане довірителем молоко та компенсацію на нього з індивідуальними молокоздавачами згідно відповідних переліків, а довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду.

Судами встановлено, що на виконання умов договору від 01.06.2010 з червня 2010 року по травень 2012 року ТОВ "Агровідродження і К" (повіреним) було надано ПАТ "Галичина" (довірителю) послуги з організації заготівлі молока та розрахунків з молокоздавачами, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на загальну суму 3751463,77 грн, в тому числі актом від 31.07.2011 № 8 на суму 250211,95 грн (т.1, а.с.112).

В свою чергу довіритель свої зобов'язання за договором від 01.06.2010 виконав частково, сплативши 3465455,10 грн вартості послуг з організації заготівлі молока та розрахунків з молокоздавачами, що призвело до виникнення боргу у відповідача у розмірі 286008,67 грн (враховуючи підписаний лише уповноваженим представником повіреного ТОВ "Агровідродження і К" та не повернутий повіреному примірник акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.07.2011 № 8 на суму 250211,95 грн.

Крім того, на виконання умов договору № 55/06 від 01.06.2012, в червні-липні 2012 року ТОВ "Агровідродження і К" (повіреним) було надано ПАТ "Галичина" (довірителю) послуги щодо здійснення заготівлі молока базисного в кількості 586066 кг, що підтверджується: актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.06.2012 № 7 в кількості 363388 кг на суму 183147,55 грн (т.1, а.с.124); актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 25.07.2012 № 8 в кількості 222678 кг на суму 90852,62 грн (т.1, а.с.125), а довірителем оплачені частково в сумі 100 000, грн, в зв'язку з чим заборгованість складає 174000,17 грн.

31.07.2013 та 18.03.2014 позивач надіслав відповідачу претензії (т.1, а.с.66-68, 70-71) із вимогою про підписання та повернення ПАТ "Галичина" акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.07.2011 № 8 на суму 250211,95 грн, а також із вимогою про погашення заборгованості у сумі 460008,84 грн, проте відповіді на зазначені претензії відповідач не надав.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що між сторонами виникли господарські зобов'язання на підставі договорів доручення.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

У відповідності до статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

При цьому, статтею 1007 Цивільного кодексу України передбачено, що довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що факт надання послуги з організації заготівлі молока та розрахунків з молокоздавачами за договором б/н від 01.06.2010, за період, що оспорюється відповідачем підтверджується актами-відомостями закупки молока від населення Славутського району Хмельницької області з 01.07.2011 по 31.07.2011 в загальній кількості 294367 кг молока базисного (т.1, а.с.227-252); звітом повіреного за липень 2011, який затверджений відповідачем та згідно якого, позивач від імені і за рахунок відповідача заготовив у населення 294367 кг молока базисного (т.1, а.с.226); товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 135, 140, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 183, 187, 190, 193, 196, 199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223); накладними на внутрішнє переміщення за липень 2011р. з молокоприймального пункту на молокопереробний завод відповідача, а також платіжними дорученнями, відповідно до яких відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача цільові кошти в розмірі 618170,70 грн для проведення позивачем від імені відповідача розрахунків із молокоздавачами за здане ними молоко в кількості 294367 кг базисного молока.

Крім цього, факт надання позивачем відповідачу послуг з організації заготівлі молока та розрахунків з молокоздавачами за договором б/н від 01.06.2010 підтверджується також довідкою № 85 від 25.07.2014 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", якою підтверджено перерахування грошових коштів на р/р позивача від відповідача, прибутковим касовим ордером № 131 від 29.08.2011, відповідно до якого позивач отримав 618170,70 грн, видатковими касовими ордерами № 435-460 від 29.08.2011, згідно яких позивач надав під звіт молокозбирачам гроші в загальній сумі 618170,70 грн для проведення розрахунків з молокоздавачами за здане молоко в липні 2011, звітами матеріально-відповідальних осіб № 271-294 від 31.08.2011 про використання коштів, отриманих під звіт, якими підтверджено цільове використання 618170,70 грн.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки викладенні у рішенні та постанові обставини не підтверджуються наявними матеріалами справи, а саме: в матеріалах справи відсутній погоджений відповідачем звіт позивача за липень 2011, натомість в матеріалах справи знаходиться акт приймання-передачі № 8 від 31.07.2011 (т.1, а.с.112), на якому відсутній підпис відповідача та звіт за липень підписаний тільки позивачем (т.1, а.с. 226).

Одночасно, в матеріалах справи (т.1, а.с. 111) знаходиться підписаний відповідачем акт № 7 від 15.07.2011 приймання передачі послуг від позивача на суму 199503,60 грн, але цей акт не відображено у звітах позивача.

На ці обставини суд увагу не звернув та вказані докази не досліджував.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно послався на статтю 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення господарського, бухгалтерського і податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству.

Але дійшов помилкового висновку що наявні у справі спірний звіт та акт приймання передачі, фактично не підписані відповідачем, є належними доказами у даній справі, оскільки спір стосується не оформлення первинних бухгалтерських документів, а доведення факту вчинення тих дій, за які позивач вимагає оплату.

Судами не досліджувалося яким чином сторони повинні передавати та приймати виконані послуги та чим це передбачено. Зокрема, судами не досліджено договір від 01.06.2010 та взаємовідносини сторін за інші періоди, які не є спірними, коли позивач повинен був передати звіт за липень та акт приймання передачі № 8 від 31.07.2011 і коли передав його фактично.

Отже, для вирішення даного спору по суті судам необхідно було надати оцінку наявним у справі доказам на предмет їх достатності, належності та допустимості у розумінні частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, необхідно зробити висновок чи підтверджують надані сторонами докази виконання зобов'язання виходячи із змісту та умов договору, вимог законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, як це передбачено статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами, між сторонами встановились тривалі взаємовідносини з приводу закупівлі молока у населення, а відтак порядок передачі виконаного за договором доручення та порядок оплати за цим договором набули певних ознак з урахуванням як договору так і звичаю ділового обороту, що також попередніми судовими інстанціями до уваги не прийнято та не досліджено.

Посилаючись на оплату 618170,70 грн для розрахунків із молокоздавачами за 294367 кг базісного молока суд врахував прибутковий касовий ордер № 131 від 29.08.2011, в той час, як згідно довідки банку (т.2, а.с. 50-54) на поточний рахунок відповідача з призначенням платежу :"Оплата за молоко згідно договору доручення б/н від 01.06.2010" у липні 2011 надійшло 500000,00 грн , а платежу від 29.08.2011 взагалі не існує. Загалом за серпень від відповідача через банк отримано 520000,00 грн.

При цьому, примірник прибуткового касового ордеру № 131 від 29.08.2011, який знаходиться на а.с. 89 т. 2, судами також не досліджено на предмет допустимості цього доказу.

Посилання судів на податкову накладну від 31.07.2011 № 2 зареєстровану в Єдиному реєстрі отриманих податкових накладних також є помилковим, оскільки згідно пункту 6 статті 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна є податковим документом та не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення господарської операції.

Таким чином, в частині, що оспорюється відповідачем судами попередніх інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року у справі № 914/1985/14 господарського суду Львівської області скасувати в частині стягнення 250211,95 грн.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області в цій частині. В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач