УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 р.Справа № 524/6374/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.11.2014р. по справі № 524/6374/14-а

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

третя особа ОСОБА_1

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - позивач), звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови державного виконавця від 02 липня 2014 року по виконавчому провадженню ВП №43455414 про накладення та стягнення штрафу в розмірі 680 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 вересня 2014 року при відкритті провадження у справі відповідачем залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.11.2014 р. відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 02 липня 2014 року на позивача було накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2014 року по адміністративній справі № 524/1274/14-а.

Не погодившись із вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця від 02 липня 2014 року про накладення штрафу на позивача в розмірі 680 грн. ухвалена відповідно до ст.ст. 17, 18, 19, 75, 79 Закону України «Про виконавче провадження», і підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2014 року по адміністративній справі № 524/1274/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року пенсії в розмірі, визначеному ст. 22 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 130% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити дії по виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному ст. 22 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 130% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2014 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення ОСОБА_1 з 21 лютого 2014 року пенсії за вислугу років.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 256 КАС України допущено негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми за один місяць.

За заявою ОСОБА_1 на виконання вказаної постанови суду від 16 травня 2014 року в частині негайного виконання було видано 21 травня 2014 року виконавчий лист за № 524/1274/14-а.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченка С.В. від 26 травня 2014 року на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження ВП № 43455414 та надано строк для самостійного виконання рішення суду.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 29 травня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З матеріалів справи вбачається, що за невиконання рішення суду постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Ткаченка С.В. від 02 липня 2014 року на позивача було накладено штраф у розмірі 680 грн.

Позивач виконав постанову суду від 16 травня 2014 року в частині негайного виконання в межах суми платежу за один місяць шляхом здійснення розрахунку та виплати пенсії лише 10 липня 2014 року, тобто після накладення штрафу, про що позивач повідомив відповідача, і таке підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками та повідомленнями (а.с.12-13, 109-110).

В свою чергу, належних і допустимих доказів виконання рішення суду в строк, визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, до прийняття постанови про накладення штрафу, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не було надано.

Частиною третьою ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Так, керуючись вищезазначеною нормою законодавства, 11 серпня 2014 року згідно постанови державного виконавця виконавче провадження ВП № 43455414 закінчено у зв'язку із вжиттям вичерпних заходів примусового виконання рішення, яке позивач не оскаржив.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Керуючись зазначеною нормою законодавства, позивач просив державного виконавця відкласти провадження виконавчих дій до моменту вирішення справи Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про визнання виконавчого листа № 524/1274/14-а від 21.05.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на те, що ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» надає право, а не обов'язок державному виконавцю відкласти виконавчі дії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що постанова державного виконавця від 02 липня 2014 року про накладення штрафу на позивача в розмірі 680 грн. ухвалена відповідно до ст.ст. 17, 18, 19, 75, 79 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.11.2014р. по справі № 524/6374/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П’янова Я.В.

Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.