Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
судова палата з розгляду цивільних справ
________
Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Чернобай А.О. Суддя доповідач Бондар М.С
Є.у.№ 234/2233/14
20 січня 2015 року Справа № 22ц/778/91/15
Р І Ш Е Н НЯ
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Кримська О.М.
секретар - Мельник З.П.
при участі: прокурора - адвоката -
____________________________________________________________________________________________
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06.08.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Публічного Акціонерного Товариства "Українська Страхова група" про стягнення матеріальної і моральної шкоди спричинених дорожньо-транспортною пригодою, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного Акціонерного Товариства "Українська Страхова група" (далі-Компанія, Товариство) про стягнення матеріальної і моральної шкоди спричинених дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 07.08.2013 року на 92 км автошляху Донецьк-Маріуполь, відповідач, який керував автомобілем "KIA Rio" скоїв наїзд на її сина ОСОБА_4. Від отриманих трав останній помер. Цивільно-правова відповідальність водія, забезпечена полісом страхування Товариства. Постановою слідчого відділу розслідування ДТП в Донецькій області кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину в діях водія. Смертю сина їй завдано майнову та моральну шкоду. Тому просила стягнути зі Страхової компанії відповідно 41 292 грн. та 13 764 грн. та, окремо, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 компенсувати їй моральні втрати у розмірі 60 000 грн..
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06.08.2014 року позовні вимоги задоволені частково. Суд стягнув з Публічного Акціонерного Товариства "Українська Страхова група" суми заявлені в позові. На відшкодування моральних втрат заявника з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто 30 000 грн., замість заявлених 60 000 грн..
Рішення суду оскаржує лише відповідач ОСОБА_2 і він не погоджується з присудженою судом сумою моральної шкоди, яка на його думку вирахувана судом без урахування всіх обставини справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення у разі невідповідності висновків суду матеріалам справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.
Судом встановлено, що 07.08.2013 року, ОСОБА_2, керуючи автомобілем "KIA Rio" на 92 км автошляху Донецьк-Маріуполь, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4.В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий загинув.
За Постановою слідчого відділу розслідування ДТП в Донецькій області кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях складу злочину (а.с.7).
З приводу ДТП, під час слідства проводилась судово-автотехнічна експертиза й за висновками якої, водій автомобіля "KIA Rio", не мав технічної можливості запобігти автопригоді.
Водночас експертним дослідженням встановлено, що транспортна подія сталася з вини пішохода ОСОБА_4, який порушив п.4.1,4.4,4.14 а),г),д) Правил дорожнього руху. Він, у темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, поза пішохідним переходом вийшов на проїзну частину дороги й зазначені порушення перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Як висновок, потерпілий знехтував правилами безпеки руху, а отже загинув внаслідок власної необережності.
Відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи передбачене статтею 1168 ЦК України.
Відповідно до ч.2 вказаної статті моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно із ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За змістом ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У стаття 1167 ЦК окреслено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода компенсується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода компенсується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Заявник переконував, що в результаті ДТП загинув її, вона отримав психологічний стрес, нормальні її життєві устої були порушені.
Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв'язку зі втратою близької людини, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.
Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.
Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати людського життя, відчуття душевного болю.
При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті, суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан заявника, погіршення його життєвих функціонувань.
Глибина переживань ставиться в залежність від самої постраждалої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.
Суд відзначає, що на формування моральної шкоди перш за все впливають індивідуальні особливості позивача.
У зв'язку з дорожньою пригодою заявник втратив сина.
Як відомо дії відповідача не визнані умисними та злочинними.
Спостерігається, що заявлена вимога позивача пов'язується з фактом загибелі рідної людини.
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції прийняв до уваги ступінь фізичних страждань, які одержав позивач у зв'язку зі смертю сина під час автопригоди, і, що втрати морального характеру привели до суттєвих порушень його нормального життя.
Однак, суд залишив поза увагою норми ст.1193 ЦК.
З огляду на викладене, з точки зору апеляційного суду достатнім розміром для відшкодування позивачу моральних збитків буде 23 764 грн..
За рішенням суду на страховика покладено обов'язок відшкодувати заявнику моральну шкоду у розмірі 13 764 грн..
Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП.
За таких обставин, суд першої інстанції не правильно врахував суми моральних відшкодувань у цій справі, а тому аргументи скарги є частково переконливими.
Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06.08.2014 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_2 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди змінити на 10 000 грн..
Решту рішення залишити без змін.
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: