Справа №22Ц- 1264/2008     Головуючий у І інстанції Купріянко C.I.

Категорія 17    Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2008 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Данілова О.М.,

суддів  Суханової Є.М., Касьяненко Л.І.,

при секретарі  Сторожук І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 січня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на майно та права власності на житловий будинок та позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району про визнання права власності на спадкове майно;

встановила:

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 січня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини конструктивних елементів житлового будинку в АДРЕСА_1, які рахуються за ОСОБА_4.

Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду апелянти звернулись до апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи частково позов позивачки, суд встановив, що позивачка ОСОБА_3 з 1996 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, а 21.05.2004 року між ними було укладено шлюб та зареєстровано його в органах РАГСу.

В 1994 році ОСОБА_4 для ведення підсобного господарства та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 за рішенням сільської ради отримав земельну ділянку, право власності на яку отримав 04.10.2002 року.

За час сумісного проживання за спільні кошти позивачка та ОСОБА_4 на зазначеній земельній ділянці почали будувати спірний будинок, але не встигли його добудувати, так як ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Спадкоємцями за законом першої черги є сторони по справі, але у зв»язку з тим, що будинок не добудований та між ними виник спір про право власності на нього та на земельну ділянку, вони звернулись до суду.

Разом з тим, задоволення позовних вимог позивачки частково, зроблено судом без достатнього мотивування та з порушенням вимог чинного законодавства

Колегія суддів звернула увагу на той факт, що позивачка не ставила перед судом( згідно позовних вимог) питання про встановлення факту, що з 1996 року вона перебувала з померлим ОСОБА_4у фактичних шлюбних відносинах та суд не встановлював цей факт та не досліджував докази, які б свідчили про те, що перебуваючи у шлюбних відносинах, за спільні кошти ОСОБА_4 та позивачка будували спірний будинок.

Розглядаючи спір на підставі вимог ст. 74 Сімейного Кодексу України, суд повинен був обґрунтовувати свій висновок доказами, а не обмежуватись поясненнями позивачки, яка в даному випадку не надала належних доказів того, що перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_4та доказів того, що спірний будинок будувався за їх спільні гроші, враховуючи, що зазначені особи перебували на пенсії та отримували невелике пенсійне забезпечення.

Суд повинен був врахувати пояснення відповідачів, які є дітьми покійного та визначити їх вклад у будівництво, після чого визначати їх частки в спільному майні.

Виконуючи вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства, суд повинен враховувати, що рішення суду має бути зрозумілим та таким, що підлягає виконанню.

Разом з тим, з резолютивної частини рішення суду не вбачається можливість його виконання, бо визнаючи за позивачкою право власності на 2/3 частини конструктивних елементів житлового будинку, які рахуються за ОСОБА_4, суд не вказав з чого складаються конструктивні елементи, як сторони повинні розділити між собою частки будинку та з чого складаються в натурі зазначені частки майна за кожною особою.

Незрозумілим та необгрунтованим є посиланням на вимоги ст. 1225 ЦК України про розподіл земельної ділянки між спадкоємцями по 1/3 її часток на кожного, так як цей висновок протирічить розміру частки в будинку, який суд визнав за позивачкою.

Ухвалюючи рішення по справі суд повинен був дослідити обставини отримання земельної ділянки ОСОБА_4 у 1994 році, звернувши увагу на те, що він на той час перебував у шлюбних відносинах з матір»ю відповідачів та визначити, яка частка спадщини залишилась після її смерті, що мала місце у 1995 році.

Зазначенні обставини, що не були враховані судом, під час ухвалення рішення не дають, колегії суддів, залишити рішення суду без змін та воно підлягає скасуванню, при повторному розгляді суду необхідно усунути протиріччя, встановити правовідносини сторін та застосувати законодавство, яке їх регламентує.

На підставі наведеного, керуючись ст.. ст.. 303, 304, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 січня 2008 року скасувати та справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду для розгляду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.