Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/66/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О. Ф.

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.01.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Гайсюка О.В.

суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.

при секретарі - Аліксійчук І.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Дєдов» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2014 року.

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до СФГ «Дєдов» про визнання договору оренди землі недійсним.

Позивач зазначила, що 25.06.2014 року вона отримала у спадок від свого батька ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_1.

У свою чергу батько отримав цю ділянку у спадок від ОСОБА_4 07.11.2013 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру ця земельна ділянка знаходиться в оренді СФГ «Дєдов» за договором який був зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 07.12.2011 року терміном на 15 років, а укладений 09.09.2011 року.

Договір не міг бути укладений 09.09.2011 року з ОСОБА_4, оскільки вона померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Отже, цей договір є підробленим.

Посилаючись на це, а також на те, що зміст цього правочину суперечить нормам діючого законодавства, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, позивач просила визнати договір оренди від 09.09.2011 р. укладений між ОСОБА_4 та СФГ «Дєдов» недійсним.

Рішенням Олександрівського районного суду від 28.10.14р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач вважає, що суд не врахував того, що доказування позивачем обставин на які він посилається ґрунтується на припущеннях.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідача з доводами скарги не погодилися.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Державного акту від 25.05.2000 року ОСОБА_4 була власником земельної ділянки № 242, розташованої на території Бовтиської сільської ради (а.с.9).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.14).

07 грудня 2011 року у Олександрівському офісі КРФЦЗКД було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_4 та СФГ «Дєдов», за яким ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку передала в оренду СФГ «Дєдов» на 15 років (а.с.7-8).

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.15,12) та копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13,16) та з Державного земельного кадастру (а.с.10-11) позивач ОСОБА_2 є власником зазначеної земельної ділянки, яка так і перебуває в оренді СФГ «Дєдов», оскільки відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Пункт 40 Договору іншого не передбачає.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання договору оренди землі недійсним, суд виходив з того, що Договір оренди землі від 09 вересня 2011 року ОСОБА_4 не могла підписати і фактично не підписувала, не передавала земельну ділянку відповідачу, не мала волевиявлення на укладення договору, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.14).

Але ці висновки суду не ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному встановленні судом обставин справи. Зокрема, суд не перевірив твердження відповідача, що договір укладався 09.09.2010 року.

На вимогу апеляційного суду Відділ Держземагенства в Олександрівському районі надав належно завірені копію договору оренди землі зареєстрованого 07.12.2011 р., Акт прийому-передачі земельної ділянки, заяву ОСОБА_4 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

Із змісту цих документів вбачається, що в тексті договору оренди землі та в тексті Акту-прийому передачі земельної ділянки прописом зазначена дата «9 вересня», а рік друкованим способом зазначений «2010». Заява про реєстрацію договору оренди дати не містить. В усіх цих документах від імені орендодавця ОСОБА_4 є підпис орендодавця.

У договорі оренди землі та в Акті прийому-передачі земельної ділянки зроблені рукописні виправлення року з «2010» на «2011», однак ці виправлення не обумовлені підписами сторін, про наявність цих змін, про погодження з цими змінами сторони у зазначених документах також нічого не зазначили, що не відповідає вимогам Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів».

Отже, позивач не довела того, що договір оренди землі було укладено саме у 2011 році, після смерті орендодавця, що ОСОБА_4 не підписувала договір оренди землі, хоча повинна була це довести (ст.60 ЦПК).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із змісту договору оренди зареєстрованого 07.12.2011 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_4 зобов'язалася передати земельну ділянку відповідачу, а відповідач зобов'язався використовувати земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.10 ЦПК не роз'яснив позивачці її право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення того, чи підписувала ОСОБА_4 договір оренди землі, Акт прийому-передачі та заяву про реєстрацію договору та наслідки невчинення цієї дії.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача категорично відхиляв необхідність призначення почеркознавчої експертизи, а після перерви, оголошеної судом для витребування з Держземагенства документів, позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, а тому суд не міг роз'яснити їм наслідки відмови заявити клопотання про призначення експертизи.

Представники відповідача також відмовилися заявляти клопотання про призначення експертизи, посилаючись на відсутність у них вільних зразків підпису ОСОБА_4 і на те, що позивач повинна заявити це клопотання. Отже, підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні (ст.215, 203 Цивільного Кодексу).

Наведене свідчить про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене судом без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Дєдов» задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: