Справа № 156/995/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Шумський А.А.

Провадження № 22-ц/773/7/15 Категорія: 2 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

за участі: відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно,

за апеляційною скаргою позивача відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року в задоволенні позову заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі ВАТ "Червоноградська автобаза" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, позивач ВАТ "Червоноградська автобаза" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що план санації ВАТ "Червоноградська автобаза", за яким відчужувалось майно боржника не був погоджений Фондом державного майна України. Вказує, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем вибуття спірного майна поза волею останнього не відповідають дійсним обставинам справи. Також зазначає, що зміна цільового призначення та реконструкція об'єктів нерухомості проводились відповідачами незаконно, а тому можливе їх витребування.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Причин неявки в суд не повідомили.

Судом першої інстанції встановлено, що нежитлових приміщень з площею, яку вказують в позовній заяві прокурор та ВАТ "Червоноградська автобаза" та за вказаною адресою на час розгляду справи немає. Доказів щодо наявності спірних приміщень у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позивачі в суд не надали як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Червоноградська автобаза" на праві власності належали об'єкти нерухомого майна, які знаходилися в АДРЕСА_1, а саме: приміщення складу площею 103,5 кв.м., виробнича будівля площею 395,2 кв.м., приміщення гаражів площею 367,1 кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 909448 від 14 червня 2006 року, серії ЯЯЯ № 909449 від 14 червня 2006 року, серії ЯЯЯ № 909450 від 14 червня 2006 року та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11109114 від 03 липня 2006 року, № 11108972 від 03 липня 2006 року, № 11109246 від 03 липня 2006 року (а.с. 17-22).

15 листопада 2007 року власником вище вказаного нерухомого майна стало підприємство з іноземними інвестиціями "Укртехсплав"(ПзІІ "Укртехсплав) на підставі рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" та виконавчих листів Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.06.2007 року по справі №2106-2007 року, що стверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16667958, № 16667848 та № 16668014. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке знаходилося в АДРЕСА_1 була проведена ДКП Волинське ОБТІ.

28 листопада 2007 року між ПзІІ "Укртехсплав" та ТзОВ "Армада" було нотаріально посвідчено та згодом належно зареєстровано договори купівлі-продажу (зареєстровані в реєстрі за № № 12797, 12801, 12805) приміщення гаражів літера "А-1", цегла, загальною площею 367,1 кв.м.; виробничого будинку літера "Б-1", цегла, загальною площею пл. 395,2 кв.м.; приміщення складу літера "В-1", цегла, загальною площею 103,5 кв.м., які знаходилися в АДРЕСА_1. Згідно вказаних договорів за ТзОВ "Армада" було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно та видано відповідні витяги № 16975233 від 10 грудня 2007 року, № 16975182 від 10 грудня 2007 року та № 16975287 від 10 грудня 2007 року.

В подальшому ТзОВ "Армада" вище вказані об'єкти нерухомого майна продало відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Так, 22 січня 2008 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу зареєстрованого в реєстрі за № 116 ОСОБА_2 було відчужене нежитлове приміщення виробничого будинку загальною площею 395,2 кв.м., що в плані позначено літерою "Б-1". 22 січня 2008 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення та зареєстрованого в реєстрі за № 121 ОСОБА_1 відчужено нежиле приміщення складу, загальною площею 103,5 кв.м., що в плані позначено літерою "В-1". 22 січня 2008 року було нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, який зареєстрований в реєстрі за №119. На підставі зазначеного договору у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідно 37/100 та 63/100) відчужено нежиле приміщення гаражів, загальною площею 367,1 кв.м., що на плані позначено літерою "А-1". Відповідачі здійснили реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти нерухомості у КП "Волинське ОБТІ", а саме, 04 лютого 2008 року (витяг № 17611861) та 13 лютого 2008 року (витяги № 17723661, № 17723710 та № 17723745).

Із договорів дарування вбачається, що ОСОБА_2 27 липня 2013 року подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,4037 га., кадастровий номер якої 0721187700:08:000:0215 розташовану на території Старолішнянської сільської ради Іваничівського району для розміщення та обслуговування гаражів і складських приміщень, нежиле приміщення виробничого будинку пл. 395,2 кв.м. - літера "Б-1", що розташоване в АДРЕСА_1 (надалі у договорі - приміщення виробничого будинку), яке розташоване на цій же земельній ділянці, та 63/100 частин приміщення, а саме, гараж пл. 231,3 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 зазначений гараж розташований на цій же земельній ділянці. Зазначені договори дарування були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 228-236).

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 належне йому майно подарував ОСОБА_3. На час звернення в суд із позовом власниками спірного майна були ОСОБА_1 і ОСОБА_3 Отже вимоги до ОСОБА_2 безпідставні.

З матеріалів справи встановлено, що згідно ухвали господарського суду Львівської області від 21 січня 2002 року було порушено провадження у справі № 7/45/7/45 про банкрутство ВАТ "Червоноградська автобаза". Ухвалою господарського суду Львівської області від 05 серпня 2004 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) відкрито процедуру санації боржника. Згідно постанови господарського суду Львівської області від 26 березня 2013 року у справі № 6/152-5/176 (7/45-7/45) ВАТ "Червоноградська автобаза" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. 24 грудня 2002 року наказом № 751 Міністерства палива та енергетики України було прийнято рішення про передачу пакету акцій в розмірі 51% статутного капіталу ВАТ "Червоноградська автобаза" від ВАТ "ДХК "Львіввугілля" до Мінпаливенерго, який станом на 2012 рік згідно даних Фонду державного майна України продовжує обліковуватися в системі Реєстру власників іменних цінних паперів на рахунку держави в особі Мінпаливенерго.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28 жовтня 2004 року припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6 та призначено керуючим санацією ВАТ "Червоноградська автобаза" ліцензованого спеціаліста ОСОБА_7 (а.с. 204). Із рішення постійно діючого Третейського суду "Південно-Східний міжрегіональний" (а.с. 141-152) вбачається, що керуючий санацією ВАТ "Червоноградська автобаза" ОСОБА_7 представляючи інтереси підприємства був на засіданні Третейського суду і знав про його рішення щодо спірного майна. Дане рішення ніким із представників ВАТ "Червоноградська автобаза" у встановленому законом порядку не оскаржувалось, що спростовує твердження позивача в апеляційній скарзі, що майно вибуло з їхнього володіння не з їхньої волі. Крім того, в апеляційному суді встановлено, що ВАТ "Червоноградська автобаза" ще у 2008 році було відомо про придбання спірних будівель ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки представники товариства з відчужених приміщень забирали належне товариству майно.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: - було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; - було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; - вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач просить витребувати у відповідачів, які є добросовісними набувачами, належне їм майно, оскільки вважають, що майно вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом. А саме просять повернути майно, яке складається з приміщення гаражів літера "А-1", загальною площею 367,1 кв.м.; виробничого будинку літера "Б-1", загальною площею пл. 395,2 кв.м.; приміщення складу літера "В-1", загальною площею 103,5 кв.м., які знаходилися в АДРЕСА_1.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи як таких приміщень із вказаною площею не існує. Із технічних паспортів, інвентаризаційної справи, висновку будівельно-технічного експертного дослідження судом встановлено, що дані приміщення з часу їх придбання перебудовані та переплановані. Зокрема, приміщення складу літера "В-1", загальною площею 103,5 кв.м. перебудовано та переплановано у гаражі та офісні приміщення і загальна площа збільшена до 241.1 м.кв. (Власник ОСОБА_1). Нежитлове приміщення виробничого будинку Б-1 перебудоване в складські та офісні приміщення, площа становить 389.3 м.кв. Добудовано між будівлями А-1 та Б-1 навіс площею 135.7 м.кв. Зі сторони будівлі Б-1 збудовано гараж площею 54 м.кв. Загальна площа Б-1 становить 579 м.кв. Нежитлове приміщення гаражів А-1, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно по 63/100 і 37/100 частини, і загальна площа становить 365.3 м.кв. з яких 230.6 м.кв. переобладнано.

Дані будівлі всі перекриті, влаштована котельня, проведено опалення, проведено заміну вікон і дверей. Із наданих відповідачами технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна вбачається, що відповідачі своїми діями здійснили реконструкцію та добудову з переобладнанням нежилих приміщень вказаних позивачем в результаті чого кількість об'єктів збільшилась із трьох до восьми та змінилось їх цільове призначення, площа. Зокрема, у володінні ОСОБА_1 знаходиться прохідна пл. 30,5 кв.м.; баня пл. 40,8 кв.м.; гараж 53 кв.м.; господарські та офісні приміщення 241,1 кв.м. У спільному володінні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходиться приміщення гаражів, складські та офісні приміщення 365,5 кв.м. У володінні ОСОБА_3 знаходиться гараж пл. 54 кв.м.; навіс 135,7 кв.м. та складське і офісне приміщення 389,3 кв.м. Жоден із об'єктів не відповідає характеристикам об'єктів вказаних у позовній заяві.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що нежитлових приміщень з площею, яку вказують в позовній заяві прокурор та ВАТ "Червоноградська автобаза" та за вказаною адресою на час розгляду справи немає. Доказів щодо наявності спірних приміщень у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 позивачі в суд не надали як цього вимагає ст. 60 ЦПК України.

Крім того, факт реконструкції, переобладнання та добудови підтверджується актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, від 03 лютого 2014 року, які складені начальником інспекційного відділу № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області ОСОБА_8 щодо власника ОСОБА_3 та власника ОСОБА_1

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі є добросовісними набувачами майна, провели реконструкцію, переобладнання та добудову спірних приміщень, і приміщень яких позивач вимагає витребувати у відповідачів як таких на час розгляду справи немає.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що індивідуально визначеного майна, яке було предметом договору купівлі-продажу між ПзІІ "Укртехсплав" та ТзОВ "Армада", ТзОВ "Армада" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, наявність якого є обов'язковою умовою для витребовування майна вже не існує.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, власник права якого порушені має право звернутися до винної особи про відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Отже, позивач не позбавлений права іншим шляхом захистити свої порушені права, а саме звернутися до винної особи з відповідним позовом.

Із практики Європейського суду слідує, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( справи "Споронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 8. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Враховуючи практику Європейського Суду колегія суддів вважає, що позбавляючи в даному випадку добросовісного набувача його майна не буде дотримана пропорційність між придбаним майном відповідачами та витребуваним у них майном у більшому розмірі, так як майно перебудоване, переплановане і змінене його цільове призначення.

Відтак, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (інтереси при реалізації представляв керуючий санацією) з його волі та придбане відповідачами на підставах встановлених законом, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, дав належну оцінку наданим та зібраним доказам по справі та відмовив у задоволені вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача відкритого акціонерного товариства "Червоноградська автобаза" відхилити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 вересня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: