22-ц/775/128/2015(м)

265/2520/14-ц

Головуючий першої інстанції Шиян В.В.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„15" січня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.

суддів: Супрун М.Ю., Мироненко І.П.,

при секретарі: Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и в:

В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розподіл автомобіля, після уточнення якого просив провести розподіл сумісного майна подружжя - автомобіля HYUNDAI VERACRUZ , реєстраційний номер НОМЕР_5, виділивши автомобіль в натурі йому і визнати за ним право власності на цей автомобіль і стягнути з нього на користь відповідачки 18407 грн. Також просив стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати у сумі 3283 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль ХЮНДАЙ ВЕРАКРУЗ 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 чорного кольору.

Припинено право власності ОСОБА_2 на вказаний автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17528 грн., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № НОМЕР_7 код 26288796 ГУ ДКУ в Донецькій області 834016 ( платник ОСОБА_1) шляхом виплати вказаних коштів ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 1500 грн., вартість проведеної експертизи 1540 грн., судовий збір в розмірі 243 грн., а всього 3282 грн.

З вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_2 і через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги сторона відповідача посилається на те, що судом не враховано наявність домовленості між подружжям про розподіл автомобіля, про що свідчить розписка згідно до якої позивач повинен ще відшкодувати 7000 доларів США. Висновок суду про розподіл автомобіля виходячи із вартості, визначеної експертом станом на 19.06.2014 року є помилковим, оскільки не враховано курс долара станом на листопад 2014 року.

В апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_3 підтримала доводи скарги у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони з 8 липня 2008 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 29 листопада 2013 року розірвано. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 автомобіль НОМЕР_2 2008 року випуску зареєстровано 9 червня 2011 року за ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку КІМ-567289 від 8 червня 2011 року.

Відповідно до висновку експерта № 47 ( а.с.33-57) ринкова вартість автомобіля складає 224 655,99 грн.

Згідно квитанції ТВБВ 10004\0464 від 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 було покладено на депозитний рахунок Територіального управління судової адміністрації в Донецькій області 18000 грн., - вартість 1\2 частини автомобіля з урахуванням сплаченої ним раніше за розпискою 8000 доларів США на користь ОСОБА_2

Задовольняючи частково позов суд керувався вимогами статей 60,70,71 СК України, ст. 365 ЦК України і виходив з того, що спірне майно придбано подружжям під час шлюбу, тому є їх сумісною спільною власністю. Оскільки у зв'язку зі сплатою позивачем грошової компенсації право власності відповідачки на спірний автомобіль припиняється, то право власності на автомобіль необхідно визнати за позивачем.

Визначаючись з вартістю автомобіля у розмірі 224 655,99 грн. суд виходив з того, що така оцінка була надана експертом на день фактичного огляду автомобіля 19 червня 2014 року у зв'язку з призначеною судом експертизою, виплачену раніше позивачем суму у розмірі 8000 доларів США суд перевів в еквівалент у гривні також станом на момент оцінки автомобіля по курсу 11.849877, що склало 94800 грн. Враховуючи, що половина вартості автомобіля складає 112 328 грн., суд визначився з розміром суми, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача - 17528 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача понесені судові витрати суд виходив з наявності в матеріалах справи документального підтвердження таких витрат.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим суд при ухваленні рішення порушив вимоги ст. 11 ЦПК України, а саме принцип диспозитивності і вийшов за межі позовних вимог.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він з посиланням на ст.ст. 60,70,71 СК України просив провести поділ майна подружжя в натурі. Матеріали справи не містять письмової заяви позивача про зміну позовних вимог щодо припинення права відповідачки на частку у спільному майні на підставі ст. 365 ЦК України.

В апеляційному суді позивач та його представник підтвердили те, що позовні вимоги були заявлені про поділ майна подружжя в натурі, а не про припинення права на частку у спільному майні.

Проте суд першої інстанції на це уваги не звернув і ухвалив рішення про припинення права власності ОСОБА_2, а не про поділ майна подружжя, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що спірний автомобіль було придбано під час шлюбу, тому він є спільною сумісною власністю подружжя.

Апеляційний суд погоджується з розрахунком ? частини вартості спірного автомобіля, яка підлягає відшкодуванню позивачем на користь ОСОБА_2 у сумі 112 328 грн., яка була розрахована на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи, згідно висновку якої ринкова вартість автомобіля на дату оцінки - 19 червня 2014 року складає 224655 грн.99 коп.

Судом також правильно відраховано від 112328 грн., сплачені раніше позивачем на користь відповідачки суму 8000 доларів США, еквівалент якої розраховано у гривневому співвідношенні також станом на дату оцінки автомобіля, оскільки сторона відповідача не заперечує, що вказані кошти були отримані саме в рахунок поділу автомобіля.

Довід апеляційної скарги про те, що сторони досягли згоди щодо розподілу автомобіля та його вартості відповідно до умов розписки є безпідставним, оскільки вказана розписка складена і підписана тільки ОСОБА_2.(а.с.15), а подання позову до суду ОСОБА_1 свідчить про наявність спору між сторонами щодо сумісного майна та його вартості.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, автомобіль підлягає виділу в натурі позивачеві зі сплатою на користь відповідачки ? вартості автомобіля.

Приймаючи до уваги, що відповідно до квитанції ТВБВ 10004\0464 від 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 було покладено на депозитний рахунок Територіального управління судової адміністрації в Донецькій області 18000 грн., - вартість 1\2 частини автомобіля з урахуванням сплаченої ним раніше за розпискою 8000 доларів США на користь ОСОБА_2, то на користь відповідачки з вказаного рахунку підлягає до сплати 17 528 грн., а залишок у розмірі 472 грн. необхідно повернути позивачеві.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктами 2 та 4 ч.3 ст. 79 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачки понесених ним судових витрат на загальну суму 3283 грн. 60 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату судового збору у сумі 243,60 грн. ( а.с.1), довідкою-розрахунком адвоката про оплату 1500 грн.,(а.с.66) та квитанціями про оплату експертизи у сумі 1300 грн. ( а.с.67) та наряду-замовлення на 240 грн., який був предметом дослідження експертом ( а.с.39,68).

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши в натурі ОСОБА_1 автомобіль HYUNDAI VERACRUZ 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнавши за ним право власності на вказаний автомобіль.

Виплатити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, вартість 1/2 частки автомобіля в сумі 17528 ( сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) гривень 00 коп. з депозитного рахунку НОМЕР_7 територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області.

Виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, з депозитного рахунку НОМЕР_7 територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області 472 (чотириста сімдесят дві) грн., зайво внесені ним при сплаті 18000 грн. згідно квитанції ТВБВ 10004\0464 від 27 листопада 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, понесені витрати по: наданню юридичної допомоги в сумі 1500 грн., оплаті експертизи у розмірі 1540 грн., сплати судового збору у сумі 243 грн., а всього 3283 грн.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: