ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" січня 2015 р.Справа № 916/4560/14
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Брагіної Я.В.
секретаря судового засідання Галюк Т.В.
Представники:
від позивача: Берчатова Л.В. згідно довіреності за № 2551-К-О від 23.07.2014р.;
від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 22.12.14. ОСОБА_2 згідно ордеру від 22.12.14. та ОСОБА_3 згідно паспорту).
розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м. Дніпропетровськ);
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Одеса);
про стягнення 16802,88 грн.
13.11.2014р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 16802,88 грн., з яких: 12446,23грн. - заборгованість за кредитом, 2634,34грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1157,26грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 565,05грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом та судові витрати.
Ухвалою суду від 14 листопада 2014р. порушено провадження у справі № 916/4560/14 за зазначеним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив закінчувати розгляд справи. Надав додаткові документи, витребувані судом.
Представник відповідача в судове засідання після перерви не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином у судовому засіданні 22.12.2014р., про що свідчить його підпис у додатку до протоколу засідання суду про оголошення перерви.
Таким чином, розгляд справи закінчується за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд
ВСТАНОВИВ:
19.12.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі відповідач) звернулась до ПАТ КБ „Приватбанк" (надалі позивач) із заявою про відкриття поточного рахунка, в якій зазначила, що погоджується на те, що порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www/privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Згідно заяви відповідача останньому було відкрито позивачем поточний рахунок НОМЕР_1.
Отже, згідно заяви від 19.12.2013р. відповідач погодився на надання йому позивачем кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_1 та приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", що регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування.
Відповідно до зазначеного вище договору відповідачу надавався кредитний ліміт (грошові кошти) на загальну суму 14000,00грн. у порядку та умовах, зазначених у даному договорі.
Відповідно до п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. „Умов та правил надання банківських послуг" за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процента ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
За умовами п.п.3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.1.4. „Умов та правил надання банківських послуг" у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Відповідно до п.3.2.1.2.3.4. „Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212, 611, 651 ЦК України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, терміни вважаються що настали в зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному об'ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання.
Згідно п.п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4. „Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1..2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідачем по справі до суду не надано доказів належного виконання умов кредитного договору від 19.12.2013р.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З врахуванням вимог п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 цієї статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В силу вимог ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2013р. між ПАТ КБ „Приватбанк" (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір, згідно якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредитний ліміт (грошові кошти), а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитний ліміт в сумі, що дорівнює 14000,00грн.
Позивач виконав у повному обсязі свої зобов'язання за договором щодо надання відповідачу кредитного ліміту в розмірі 14000,00грн., що підтверджується випискою про операції банку по рахунку НОМЕР_1 та довідкою позивача від 10.10.14.
Проте, відповідач неналежно виконував умови договору, тому що не повертав вчасно кредитні кошти та не сплачував відсотки за користування коштами.
29.09.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 16789,80грн., про що свідчить поштовий чек та реєстр заказних листів (а.с.50).
Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач вправі вимагати стягнення кредитних коштів, наданих відповідачу на підставі кредитного договору.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення 12446,23грн. - заборгованість за кредитом, 2634,34грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 1157,26грн. та заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 565,05грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 1157,26грн. та заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 565,05грн., суд приходить до висновку, що їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, тому теж задовольняє позов в цій частині.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65080, АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 та 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570):
- 12446,23грн. - заборгованість за кредитом,
- 2634,34грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом,
- 1157,26грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,
- 565,05грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом,
- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 19 січня 2015 р.
Суддя Я.В. Брагіна