АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/5625/14 Справа № 183/6117/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Дубовенко І. Г. Доповідач - Михайловська С.Ю.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Михайловської С.Ю.
Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.
При секретарі - Жидковій Г.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ «ФІДОБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «ФІДОБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ФІДОБАНК»:
заборгованість за кредитним договором № 010-В/56 від 24.04.2008 року 89558,49 грн., яка складається з: боргу по кредиту - 88188,8 гривень, боргу по процентам - 1269,69 гривень, пені - 100 гривень ;
судові витрати в розмірі 895,58 гривень;
а всього 90454 (дев'яносто тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 07 (сім) копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 2196, 83 доларів США, а в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача встановив, що 24.04.2008 року між АБ «Факторіал Банк» правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 010-В/56.
Згідно умов договору, передбачених п.1.1. - п.1.2, 2.3.1 АБ «Факторіал-Банк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 13000,00 доларів США, а ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язалась повертати кредит протягом до 23.04.2018 року, зі сплатою відсотків у розмірі 12,5% річних за користування кредитом.
Між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому урегульовані договором та параграфом 2 глави 71 ЦК України, а саме, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що позивачем були виконані його зобов'язання, передбачені договором та законодавством, а саме, надано кредитні кошти в розмірі 13000,00 доларів США. Однак ОСОБА_2 в односторонньому порядку порушила вимоги як договору так і законодавства. Будь-яких заяв банку про зміну умов договору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем не подавала.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем було прострочено повернення чергової частини позики. Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що вимоги щодо дострокового повернення частини позики є необгрунтованими через те, що вона не отримувала від позивача такої вимоги, тоді як копію позову в якому позивач просить достроково повернути всю суму за кредитом - відповідач отримала, тому моментом отримання вимоги щодо дострокового повернення всієї суми кредиту - є момент отримання цього позову.
Також суд не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що заборгованість за кредитним договором повинна бути стягнута лише в валюті, в якій нею отримувався кредит, тоді як позивач просить стягнути суму заборгованості за офіційним курсом НБУ в національній валюті, що не суперечить ст.. 99 Конституції України, ст..ст. 192, 1054 ЦК України та ст.. 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,
він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, в якій
зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу
інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем вбачається, що станом на 10 квітня 2014 року за ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитом та процентами в розмірі 7531,18 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на час ухвалення рішення відповідає 89458,49 грн ( прострочена заборгованість за кредитом - 2115,72 доларів США; строкова заборгованість за кредитом - 5308,57 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками - 81,11 доларів США та строкова заборгованість за відсотками 25,78 доларів США).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення; крім того розмір штрафних санкцій вирахуваний за період, що значно перевищує строк позовної давності до штрафних санкцій. З урахуванням усіх дій, що були прийняті відповідачем для погашення суми заборгованості; фактично завданих в результаті несвоєчасної оплати платежів збитків, та відповідно до вимог ст.. 258 ЦК України, суд прийшов до висновку, що розмір штрафних санкцій необхідно зменшити повинен бути зменшений до 100 грн.
З урахуванням всіх обставин суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається з: боргу по кредиту - 88,188,8 грн., боргу по процентам - 1269,69 грн., пені - 100 грн., а всього - 89558,49 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 526, 527, 530, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність» ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Довід зазначеній в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.
Судді :