копія

Провадження 11-кп/792/16/15

Справа № 671/1981/14-к Головуючий в 1-й інстанції Чорний С.Б.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач Вітюк В.Ж.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого - судді Вітюка В.Ж.,

суддів Курдзіля В.Й., Кулеші Л.М.,

з участю секретаря с/з Інжиєвської Ю.А.,

прокурора Лисюка С.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12014240110000213 від 02.06.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 на вирок Волочиського районного суду від 28 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і зареєстрованого с.Пальчинці Підволочиського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Покладено на обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи та з'являтися до нього періодично на реєстрацію.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 2091 грн. на користь держави.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь потерпілого ОСОБА_2 за надання йому правової допомоги в сумі 1800 грн.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 01.06.2014 року, близько 23 год., керуючи т/з „DAEWOO 03110", держномер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Копачівська м.Волочиськ, в напрямку до вул.Незалежності м.Волочиськ, будучи засліпленим світлом фар невстановленого досудовим слідством зустрічного транспортного засобу, не вжив заходів для зупинки керованого ним автомобіля, та продовжуючи рух, в районі будинку №1 „б" по вул.Копачівська, при виникненні перешкоди для руху, а саме - пішохода ОСОБА_2, що стояв на проїзній частині в межах смуги руху автомобіля, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, змінив напрямок руху, не переконавшись,що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дотримався безпечного інтервалу для об'їзду перешкоди, допустив наїзд на ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді припухлості м'яких тканин середньої третини правої гомілки та подвійного перелому правої великогомілкової кістки в ділянці верхньої та середньої третини, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Своїми діями ОСОБА_6 порушив Правила дорожнього руху в Україні, а саме:

- п.1.3 - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п.1.5 ч.1 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди;

- п.13.3 - під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху;

- п.19.3 - у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Порушення ОСОБА_6 зазначених правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.

В своїй апеляції представник потерпілого ОСОБА_5 просить вирок суду в частині залишення цивільного позову без розгляду скасувати. Постановити в цій частині новий вирок, яким позовні вимоги потерпілого задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що позовну заяву було подано відповідно до вимог ЦПК.

Зазначає, що місцевий суд не конкретизував чому форма та зміст позовної заяви потерпілого не відповідає вимогам цивільного і цивільно-процесуального закону.

Звертає увагу, що, залишаючи без розгляду позов потерпілого, суд першої інстанції порушив вимоги ч.10 ст.56, ст.128 КПК України, згідно з якими потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

В судове засідання потерпілий не з'явився в силу поважних причин, натомість його інтереси у суді представляв його представник.

В своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати. Звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв'язку зі зміною обстановки.

Вважає вирок місцевого суду незаконним у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, які було викладено у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що: в ході складання схеми ДТП йому повідомили, що він не винен; слідчий не роз'яснив йому право скористатися послугами адвоката під час проведення слідчого експерименту.

Зазначає, що з невідомих йому причин потерпілого та працівників ДАІ не допитували в суді першої інстанції.

Стверджує, що його покази при слідчому експерименті не враховувалися. Також місцевий суд не взяв до уваги те, що він намагався уникнути зіткнення шляхом об'їзду перешкоди, тому що при екстреному гальмуванні за 10 метрів до перешкоди він би не встиг зупинитися.

Маневр об'їзду пішохода він вчинив правильно.

Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги той факт, що саме потерпілий порушив Правила дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію на дорозі, а тому вважає, що не має підстав для позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Також стверджує, що з нього було незаконно стягнуто процесуальні витрати на автотехнічну експертизу та адвоката потерпілого.

В своїй апеляції захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку зі зміною обстановки та закрити кримінальне провадження.

Зазначає, що оскаржуваний вирок суду винесено без урахування дійсних обставин справи, а місцевий суд поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим доказам, а деякі докази взагалі проігнорував.

Вказує, що обвинувачений брав участь у слідчому експерименті в якості свідка та був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Також йому були роз'ясненні права та обов'язки як свідку, а не як обвинуваченому.

Захисник стверджує, що висновок експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи від 10.09.2014 року та експертиза проведена з істотним порушенням вимог КПК України, а тому він відповідно до вимог ст.ст.86, 87 КПК України є недопустимим доказом.

Посилається на те, що під час досудового слідства порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки з дня внесення відомостей до ЄРДР 02.06.2014 року по 16.09.2014 року до дня повідомлення про підозру, він незаконно мав процесуальний статус свідка.

Звертає увагу, що при проведенні слідчого експерименту також було проігноровані пояснення ОСОБА_3, про те, що він побачив пішохода за 10м до його автомобіля, а тому вважає, що саме потерпілий порушив Правила дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію на дорозі.

Зауважує, що з обвинуваченого було незаконно стягнуто процесуальні витрати на автотехнічну експертизу та адвоката потерпілого, тому що на час призначення та проведення автотехнічної експертизи він брав участь в якості свідка, а на свідка не можуть покладатися ніякі витрати.

В запереченні на апеляцію представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у ній доводи суперечать фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого на підтримку доводів апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, прокурора, який просив частково задовольнити апеляційні вимоги представника потерпілого, скасувавши вирок місцевого суду у частині цивільного позову, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення частково в силу наступних підстав.

Висновки місцевого суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями обвинуваченого, який як в суді першої так і апеляційної інстанцій зазначав, що вину у вчиненому визнає, так як побачивши потерпілого на смузі руху керованого ним автомобіля, вирішив його об'їхати зліва, однак при виконанні даного маневру вчинив на нього наїзд. При цьому, заперечив, що його засліпив зустрічний автомобіль.

Об'єктивно вина ОСОБА_3 підтверджується даними протоколу огляду місця події щодо обставин вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, даними висновку автотехнічної експертизи №2945/14-26 від 10.09.2014 року, які підтверджують об'єктивну можливість ОСОБА_3 уникнути наїзду на потерпілого у даній дорожній обстановці та порушенні ним правил безпеки руху, внаслідок чого він спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що підтверджено даними висновку судово-медичної експертизи №185 від 01.07.2014 року.

Також обставини наїзду на нього підтвердив в ході апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

За умовами ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

З огляду на вищевикладені вимоги закону, які на думку колегії суддів дотримався слідчий при проведенні слідчого експерименту з метою відтворення обстановки дорожньо-транспортної пригоди та об'єктивного встановлення відстані, із якої ОСОБА_3 міг побачити потерпілого в межах видимості елементів дороги, доводи обвинуваченого та його захисника про недопустимість вказаних доказів, порушення права на захист та не врахування показань обвинуваченого, є безпідставними.

З метою перевірки показань ОСОБА_3 в якості свідка щодо відстані із якої він міг побачити пішохода ОСОБА_2 і проводився слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_3 роз'яснялось право користуватися правовою допомогою адвоката у відповідності до ст.66 КПК України, яким останній не скористався.

Об'єктивно отримані дані щодо видимості елементів дороги та відстані із якої ОСОБА_3 міг побачити пішохода на проїзній частині були використані при проведенні автотехнічної експертизи, згідно з висновками якої зазначено, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля „DAEWOO T13110", держномер НОМЕР_1 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_2, як шляхом застосування своєчасного гальмування із зупинкою керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, так і шляхом маневру його об'їзду, з моменту виникнення його водію перешкоди для руху вказаної у вихідних даних, при заданій швидкості руху автомобіля 30 км/год.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23.12.2005 року зазначено, що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286-288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, є самостійними діяннями, і суди мають ураховувати це при постановленні рішень у таких справах.

З огляду на викладене, п.1.3, п.1.5 ч.1, п.2.3 „б" Правил дорожнього руху України, що містяться у обвинуваченні ОСОБА_3, які місцевий суд визнав доведеними, є загальними та не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим, тому на думку колегії судів, підлягають виключенню із обвинувачення.

Також підлягає виключенню із обвинувачення ОСОБА_3 п.19.3 Правил дорожнього руху України, так він як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, заперечив про те, що його перед наїздом на пішохода засліпив зустрічний автомобіль.

Крім цього, є безпідставними доводи сторони захисту про незаконність стягнення з ОСОБА_3 процесуальних витрат на правову допомогу потерпілого та залучення експерта, так як місцевий суд стягнув їх у відповідності до ст.124 КПК України, за умовами якої у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У відповідності до ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Апелянти ОСОБА_3 та його захисник не навели жодних обставин того, що змінилась обстановка чи обвинувачений перестав бути суспільно-небезпечним, а тому їх вимоги про закриття кримінального провадження із цих підстав є нічим не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При призначенні покарання обвинуваченому, місцевий суд керувався вимогами ст.65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, місцевий суд врахував те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину, вчинив необережний злочин невеликої тяжкості, працездатний, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, в зв'язку з чим обґрунтовано визначив його із застосуванням ст.75 КК України у виді 1 року обмеження волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів, зокрема, пов'язаних із порушенням правил безпеки дорожнього руху.

В силу наведеного, доводи обвинуваченого та його захисника про безпідставність накладення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23.12.2005 року вказано, що потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий судом разом із кримінальною справою. Якщо цивільний позов не був заявлений, суд повинен роз'яснити особі, яка зазнала шкоди від злочину, її право пред'явити такий позов до підсудного або до особи, котра за законом несе матеріальну відповідальність за заподіяну ним шкоду.

Згідно із ч.ч.1, 4, 5 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За умовами ч.1 ст.326 КПК України якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.

При розгляді цивільного позову заявленого потерпілим ОСОБА_2, місцевий суд вищевказаних вимог закону не дотримався, так як позовна заява ОСОБА_2 відповідала вимогам цивільно-процесуального закону, інтереси потерпілого, який в силу поважних причини не прибув у судове засідання, представляв його представник - адвокат ОСОБА_5, відповідач - страхова компанія „Перша" через свого представника направила відповідне відношення до нього, тому жодних процесуальних перешкод для розгляду даної позовної заяви у суду першої інстанції не було.

Відтак, рішення про залишення цивільного позову ОСОБА_2 без розгляду є незаконним, вирок у цій частині підлягає скасуванню, а матеріали провадження, з врахуванням вимог, передбачених ч.1 ст.412 КПК України підлягають направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку із наведеним та керуючись ст.ст.407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляції представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 і його захисника - адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Волочиського районного суду від 28 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Виключити із обвинувачення ОСОБА_3 посилання на порушення ним п.1.3, п.1.5 ч.1, п.2.3 „б", п.19.3 Правил дорожнього руху України.

Цей же вирок в частині залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 без розгляду скасувати, а матеріали справи у цій частині направити на новий судовий розгляд у Волочиський районний суд у порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.Ж. Вітюк