Справа № 2 - 26 / 2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2009 року                              Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі :   головуючого судді - Івка В.М.,

                  при секретарі - Мулько Л.Г.,

                  з участю - представника позивача - ОСОБА_1., 

представника позивача , адвоката - ОСОБА_2.,

представника відповідача - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в залі суду , в смт. Нові Санжари ,                  пл. Перемоги , 11 , справу за позовомОСОБА_4до Товариства з обмеженою відповідальністю « Добробут « Новосанжарського району Полтавської області про усунення порушення права власності , стягнення збитків , відшкодування моральної шкоди , - 

встановив :

            Позивач прохає зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5, 04 га , розташовану на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району та стягнути на її користь з відповідача 35919 грн. 98 коп. спричинення збитків та 5 тис. гривень моральної шкоди , в зв'язку з цим .

В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_1. , адвокат                     ОСОБА_2. підтримали позовні вимоги .

Представник відповідача ОСОБА_3. в судовому засіданні підтримав позицію відповідача щодо часткового визнання ним позовних вимог , яку він виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 19.09.2008 року № 127/32 ( а.с. 24 ) .

Відповідач , заперечуючи факт самовільного зайняття ним земельної ділянки , належної позивачу , разом з тим вважає вимоги щодо її звільнення обґрунтованими і такими , що підлягають задоволенню.

Також відповідач не погоджується з розрахунком розміру шкоди , заподіяної позивачу у вигляді упущеної вигоди та своєї вини у спричиненні таких збитків позивачу , а звідси і недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3. надав додаткові письмові заперечення щодо позову в яких посилається , крім того , і на недотримання позивачем вимог законодавства щодо визначення розміру збитків ( а.с. 43 ) .

- 1 -

Представник відповідача вважає , що позивач не надав належних доказів стосовно розміру спричинених збитків , яким може бути акт компетентної комісії , яка визначає розмір збитків у порядку , визначеному постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1994 р. № 284 « Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам « .

Відповідач вважає , що визначення позивачем збитків лише на підставі наявних статистичних даних є безпідставним .

Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача , відстоюючи свою позицію щодо цього , зокрема в судових дебатах , її представник , адвокат ОСОБА_2. вважає , що зазначений нормативний акт не поширюється на ці правовідносини між сторонами , наполягає на обґрунтованості та правильності зробленого розрахунку     збитків , зробленого на підставі статистичних даних .

Заслухавши пояснення представників позивача , представників відповідача , показання свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи , суд приходить до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

Як передбачено ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, надаючи суду відповідно докази щодо цього .

Тут же зазначено , що доказування не може вважатися на припущеннях .

З урахуванням викладеного , судом встановлено слідуюче .

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю                           І - ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачОСОБА_4є власником земельної ділянки площею 5, 04 га , розташованої на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району , призначеної для ведення особистого підсобного    господарства .

Даний акт зареєстрований в Крутобалківській сільській раді 27.03.2001 року за              № 346 ( а.с. 5 ) .

Як пояснив представник позивача ОСОБА_1. за усною домовленістю між позивачем та адміністрацією ТОВ « Добробут « Новосанжарського району , останнє використовувало зазначену ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції .

17.12.2007 року позивач звернулася з письмовою заявою до відповідача з проханням не обробляти земельну ділянку , що належить їй на праві приватної власності , обґрунтовуючи це тим  , що має намір самостійно її обробляти .

На звернення позивача , відповідач 09.04.2008 року за № 62 надав їй письмову відповідь , де зазначав , що вважає за можливе переукласти договір оренди , який закінчився в 2007 році і взагалі вважає його продовженим ( а.с. 7 ) .

- 2 -

Також відповідач зазначив в листі , що на земельній ділянці вже виконані                  осінньо - польові роботи , а саме внесені мінеральні добрива та посіяна озима пшениця .

Стаття 1 Закону України « Про державний контроль за використанням та охороною земель « трактує самовільне заняття земельної ділянки , як будь - які дії , які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування ( оренду ) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки за винятком дій , яків відповідно до закону є правомірними .

Встановлено , що між сторонами не укладався договір оренди зазначеної земельної ділянки , як не укладався і договір оренди земельної частки ( паю ) .

Таким чином суд вважає , що дійсно мав місце факт самовільного заняття земельної ділянки , належної позивачеві з боку відповідача .

Разом з тим , незважаючи на це , суд вважає , що позивачем , її представниками , не надано належних доказів як розміру спричинених матеріальних збитків у формі упущеної вигоди так і щодо спричинення таких збитків відповідачем взагалі .

Встановлено , що дійсно на належній позивачу земельній ділянці відповідач восени 2007 року посіяв озиму пшеницю , урожай якої зібрав в 2008 році , після чого позивач самостійно виорав земельну ділянку , так як відповідач цього не зробив .

Про те , що на земельній ділянці засіяна озима пшениця позивачу було відомо ще до отримання офіційного письмового повідомлення відповідача від 09.04.2008 року .

Так , в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. пояснив , що знаючи це , він неодноразово в усній формі звертався до керівництва ТОВ « Добрбут « щодо проведення так званого обміну земельними ділянками і надання йому аналогічної вільної земельної ділянки для посіву та вирощувати насіння соняшнику .

Представник позивача стверджує , що відповідач обіцяв надати вільну ділянку для посіву соняшнику , в іншому місці однак цього не зробив , по якій причині йому невідомо.

В результаті він , маючи намір зібрати на цій земельній ділянці урожай соняшнику , не зробив цього з вини відповідача , та поніс збитки у вигляді упущеної вигоди .

Представник відповідача заперечує факт будь - якої домовленості між сторонами щодо надання в порядку обміну вільної земельної ділянки позивачу для вирощування соняшнику .

Суд вважає , що факт такої домовленості між сторонами не доведений належними доказами .

Так , відсутні будь - які письмові докази щодо цього , ніхто не був безпосереднім свідком щодо такої домовленості між сторонами .

- 3 -

Суд відхиляє , як докази щодо цього , показання свідків Кузнєцова С.О.,              ОСОБА_6., ОСОБА_7, оскільки в їхніх показаннях іде мова лише про імовірність такої домовленості між сторонами , а докази як відомо не можуть ґрунтуватися на припущеннях .

Непрямі збитки ( упущена вигода ) можуть мати місце в зв'язку з понесеними прямими затратами , направленими на досягнення реального  бажаного результату .

В підтвердження наміру позивача вирощувати на зазначеній земельній ділянці соняшник , представник позивача надав копії договору купівлі - продажу насіння соняшнику , укладеного 14.04.2008 року між ним та МП фірма « Едісон « м. Полтави , видаткову накладну № 12485 від 14.04.2008 року на суму 1370 грн., та копію договору цим же постачальником від 15.04.2008 року , копію видаткової накладної № 12501 від 15.04.2008 року про придбання насіння соняшнику на суму 685 гривень ( а.с. 55 - 56 ) .

Враховуючи фактичні обставини справи суд відхиляє зазначені документи як докази спричинення позивачу як прямих так і не прямих збитків , в результаті самовільного захвату відповідачем земельної ділянки позивача розміром 5, 04 га .  

Так , позивачеві заздалегідь було відомо , що відповідач посіяв на його земельній ділянці озиму пшеницю і що подальший посів насіння соняшнику навесні наступного 2008 року буде проблематичним та можливий , із понесенням значних матеріальних затрат , пов'язаних із фактичним знищенням озимої пшениці або взагалі неможливим без проведення робіт по знищенню пшениці , хоча фактично йому ніхто і не заважав виконати відповідні роботи на своїй земельній ділянці .

Щодо існування такої проблеми дали пояснення в судовому засіданні свідки , які безпосередньо працюють на землі -ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7.

З цього суд робить висновок , що факт купівлі - продажу соняшнику позивачем 14.04 та 15.04.2008 року , згідно укладених угод ,  не може слугувати доказом того , що позивач мав реальні наміри та можливості щодо використання насіння соняшнику для посіву на спірній земельній ділянці , знаючи ще в грудня 2007 року , що ця ділянка засіяна озимою пшеницею .

Крім того , представник позивача пояснив також , що у власності його та дружини ОСОБА_4. , яку він представляє , є і інші земельні ділянки , на яких в 2008 році був засіяний соняшник .

Розрахунку щодо потребності в насінні , в т.ч. стосовно спірної земельної ділянки , суду не надано .

Таким чином , за відсутності належних доказів , які б підтверджували реальні можливості позивача щодо використання спірної земельної ділянки для вирощування соняшнику чи про вжиття ним заходів , безпосередньо направлених на виконання дій щодо цього , суд вважає відсутні підстави вважати про спричинення позивачу непрямих збитків , в вигляді неотриманого ним доходу ( упущеної вигоди ).

Крім того , суд вважає також , що заслуговують на увагу і заперечення відповідача стосовно того , що позивачем не надано належних доказів визначення розміру спричинених йому матеріальних збитків взагалі .

- 4 -

Відповідно до ст. 152 ЗК України , захист права громадян та юридичних осіб здійснюється , зокрема , шляхом відшкодування заподіяних збитків .

Стаття 156 п. « д « цього ж Кодексу , як одну з підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачами визначає неодержання ними доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

Відповідно до ст. 157 ч. 2 ЗК України , порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України .

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 із змінами і доповненнями , внесеними постановою КМУ від 14.01.2004 р. № 21 , затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам .

Згідно з п. 1 зазначеного порядку , власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки , заподіяні вилученням ( викупом ) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок , встановленням обмежень щодо їх використання , погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок .

Пунктом 2 цього ж документу визначено , що розміри збитків визначаються комісіями , створеними міськими , районними державними адміністраціями , виконавчими комітетами міських рад .

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами , що затверджуються органами , які створили ці комісії .

Визначення таких збитків позивачем в односторонньому порядку , без залучення навіть компетентних спеціалістів , в т.ч. і тих , що мають право давати такі висновки , суд вважає безпідставними .

Незважаючи на неодноразові заперечення , з цього приводу , з боку відповідача , позивач визначив свою позицію у справі шляхом надання таких доказів , які він вважає за достатні і діючи саме таким чином .

Підстави для відшкодування моральної шкоди , визначені ст. 23 ЦК України . Позивачем не надано , доказів щодо спричинення їй такої шкоди відповідачем як про це зазначено і позовній заяві , зокрема , що стосується ігнорування відповідачем її звернень , тиску з його боку , погроз про відшкодування витрат підприємства по обробітку земель , обвинувачення у порушенні договірних зобов'язань , приниженні людської гідності , спричинення додаткових незручностей необхідністю пояснення знайомим з чиєї вини виник конфлікт .

Також про самовільний захват земельної ділянки , як такий , з боку відповідача можемо стверджувати лише з 17.12.2007 року , тобто з часу офіційного звернення позивача про її намір щодо самостійного обробітку землі , а до цього тривалий час нею користувався відповідач за згодою позивача , як пояснив в судовому засіданні представник позивача .

- 5 -

При цьому не має значення отримував він чи ні плату ( винагороду ) за це .

            Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 212 , 215 , 218 ЦПК України , ст. 23 ЦК   України ,   ст. ст. 152 , 156 , 157 ЗК України , суд , -

вирішив :

            Позов задовольнити частково .

Зобов'язати відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю « Добробут « Новосанжарського району Полтавської області звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 5, 04 га , розташовану на території Крутобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області , призначену для ведення особистого підсобного господарства , згідно державного акту на право приватної власності на землю на імя Хоценко Вікторії Вікторівни , зареєстрованого в Крутобалківській сільській раді 27.03.2001 року за № 346 .

В решті позовних вимог відмовити .

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення .

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя ( підпис )

З оригіналом вірно .

Суддя Новосанжарського

районного суду                                                                                                  В.М.Івко

- 6 -