АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6393/14 Справа № 205/2036/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на неправильну оцінку доказів та обставин по справі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» послався на те, що 17 лютого 2007 року на підставі заяви на отримання кредиту поданої ОСОБА_2, він отримав кредит сума ліміту якого складає 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки.

Згідно п. 9.1, 9.4 умов та правил надання банківських послуг, вказано в яких випадках дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.

Відповідно до п. 9.4. умов та правил надання банківських послуг, у випадку наявності перевитрат платіжного ліміту по карті та непогашення їх клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається та її наступне відновлення можливе лише після повного погашення заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.02.2007 року та виписки з карткового рахунку, в період з 01.01.2000 по 18.03.2014 року, ОСОБА_2 починаючи з 14 січня 2010 року щомісячні платежі по картковому рахунку не здійснювалися, отже, відповідно до положень укладеного між сторонами договору та умов і правил надання банківських послуг, платіжна картка відповідача повинна бути закрита протягом 6 місяців після настання строку погашення чергового платежу, тобто з 17 липня 2010 року.

Позивач звернувся до суду із даним позовом лише 11 березня 2014 року.

Загальна позовна давність, у відповідності до ст.. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст.. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що передбачено ст..ст.252-255 ЦК України.

При цьому, згідно зі ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. Отже, за змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, умова договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку про те, що строк дії картки не визначений, не свідчить про те, що цей договір не має строку виконання.

Позивач не заявляв до суду щодо поновлення строку позовної давності. А судом, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання пропуску строку позивачем з поважних причин.

Згідно ст.. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення п.7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необгрунтованим, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як у позивача була законна можливість у встановлений законом строк звернутися до суду із вимогами про стягнення заборгованості.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст. 252 - 255, 258, 259, 261, 266, 267, 1054ЦК України, постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильну оцінку доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Довід апеляційної скарги апелянта про те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, безпідставний оскільки таких порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :