АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3073/14 Справа № 187/1863/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Соловйов І. М. Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Михайловської С.Ю.

Суддів - Пономарь З.М., Красвітної Т.П.

При секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.07.2007 року у розмірі 11 099,95 грн. (одинадцять тисяч дев'яносто дев'ять грн. 95 коп.), яка складається з: заборгованість за кредитом - 4 349,03 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 505,59 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1478,67 грн.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 516,66 грн.

В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, на невідповідність висновків обставинам справи та на неправильну оцінку доказів.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» встановив, що 24.07.2007 року між Банком та відповідачем укладений

договір, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 5 000 грн. у вигляді

встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за

користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за

кредитом строком на один рік.

При укладенні 24.07.2007 року договору, відповідач ознайомився із запропонованими банком умовами і правилами надання банківських послуг (далі Умови), Тарифами банка, засвідчивши своїм підписом.

На виконання умов договору позивач надав кредитну картку строком дії на три роки з ПІН, встановивши кредитний ліміт в розмірі 5 000 грн.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У порушення вищевказаних норм закону та умов договору відповідач зобов'язання вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформувала другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Доказів в підтвердження проінформованості Банку про припинення дії договору, відповідачем в порушення вимог статей 10 та 60 ЦПК України, не надано, а отже договір є діючим.

За змістом Умов (п. 6.3) клієнт зобов'язаний отримувати виписки про стан картрахунків і про проведенні операції по картрахункам. Таким чином, клієнт не лише має право знати про стан рахунку, але й зобов'язаний отримувати виписки з рахунку.

Відповідач не заперечував та підтвердив, що будь-яких виписок не брав та взагалі їх не вимагав.

Відповідно до п. 8.6 Умов при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми заборгованості.

З урахуванням всіх обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість, вимоги позивача про стягнення заборгованості.

Однак, суд не погодився з вимогами банку, щодо визначеної суми заборгованості, а саме розміру процентів, комісії та як наслідок розміру штрафу (процентна складова).

Вирішуючи спір суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які також регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

В рішенні Конституційного суду України (далі КС) № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року у справі № 1-26/2011 зроблено висновок про поширення на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і під час виконання такого договору положень п.п.22, 23 ст.1, ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів".

В рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 КС зазначено, що правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов'язання та договір, так і приписи його ч.2 ст.627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів. Адже згідно з положеннями ст.18 ч.ч.1, 2 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. А умови договору стають несправедливими, як зазначається в рішенні КС, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Та й Законом України "Про захист прав споживачів" установлено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. КС відзначив у рішенні, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.З, ч.З ст.509 та чч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Адже наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ст. 631 ч. 1 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права лбо інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 6.9 Умов у разі виникнення заборгованості держателем по картрахунку в результаті курсової різниці, технічної помилки в роботі обладнання і в> інших випадках, клієнт зобов'язується погасити заборгованість протягом 30 днів і моменту її виникнення.

Таким чином, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З урахуванням всіх обставин справи суд прийшов до висновку, що до вимог про стягнення процентів та комісії слід застосувати строки позовної давності, та стягнув суму процентів в розмірі 4 505,59 грн., комісію за користування кредитом в розмірі 1478,67 грн. У зв'язку зі зменшенням загальної суми заборгованості, зменшив розмір штрафу (процентна складова) до 516,66 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 631, 1054, 1048, 1050 ЦК України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про порушення судом норм процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, колегією суддів не встановлено.

Довід ПАТ КБ «ПриватБанк» про невідповідність висновків обставинам справи та на неправильну оцінку доказів, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :