Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/36/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

13.01.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Сукач Т.О. Чельник О.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 3 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, що на поверх нижче від квартири відповідача. 9 травня 2014 року її не було вдома, коли їй повідомили, що квартиру заливають водою сусіди з верхнього поверху. Після приїзду додому вона виявила, що вітальня, коридор, кухня та дві спальні залиті водою. Вона звернулась до ЖЕК № 12, який склав комісію і внаслідок обстеження було виявлено, що відповідач без згоди з ЖЕКом самовільно відключилась від централізованого опалення, не зробивши зварювальних робіт встановила глушку, яка не витримала напруги води, що і призвело до затоплення її квартири. Згідно проведеної будівельно-технічної експертизи вартість відновлювального ремонту пошкоджених речей та квартири складає 39 553 грн. Крім матеріальних збитків їй завдана і моральна шкода, так як вона втратила можливість користуватись власною оселею, були порушені нормальні життєві зв»язки та погіршився стан її здоров»я, яку вона оцінила в 30 000 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовилась відшкодувати завдані збитки, вона і просила стягнути з останньої вказані кошти, вартість проведення експертизи в сумі 2 300 грн. та судові витрати в сумі 395,53 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 3 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39 553 грн. завданої матеріальної шкоди, 3 000 грн. моральної шкоди, 2 300 грн. вартості проведеного дослідження, 395,53 грн. сплаченого судового збору.

Суд дійшов висновку, що затоплення квартири позивача сталось з вини відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду через неповне встановлення обставин справи. Зазначає, зокрема, що пошкодження майна могло наступити не з її вини, однак суд не задовольнив її клопотання про залучення у справі третіх осіб, які мають відношення до водопостачання в теплові мережі; безпідставно задовольнив вимоги, в тому числі і про відшкодування моральної шкоди. При цьому, висновок будівельно-технічної експертизи не може бути належним доказом по справі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача посилався, зокрема, на те, що затоплення квартири сталося з вини відповідача, яка без згоди з ЖЕКом самовільно відключилась від централізованого опалення, не зробивши зварювальних робіт встановила глушку, яка не витримала напруги води. При цьому, з урахуванням збільшення вартості будівельних матеріалів та робіт розмір понесених матеріальних витрат є значно більшим, чим заявлений у позові, а у зв»язку з нервовою напругою, переживаннями тощо, позивачу, яка є людиною похилого віку, заподіяна моральна шкода.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, її представника, які підтримували доводи скарги, представника позивача, який заперечував проти її доводів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доведеності факту залиття квартири позивача з вини відповідача.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які судом правильно застосовані.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Судом встановлено, що 9 травня 2014 року затоплено квартиру АДРЕСА_1, а саме: кімнату площею 29 кв.м: затоплено стелю, яка виконана гіпсокартоном, який обвалився, вимило штукатурку між плитами перекриття та в місяцях електропроводки; затоплено стіни, клеєні шпалерами під фарбування кольором. При падінні гіпсокартону пошкоджені шпалери, площа стін 46 кв.м; замкнуло проводку; меблева стінка потребує перевірки спеціаліста; підлога виконана ламінатом, який розійшовся по стикам; м»який куточок верхня частина дивану намокла; килим 2х3 не придатний для подальшого використання. Спальня площею 15,7 кв.м: затоплено стіну, стіни клеєні шпалерами під фарбування кольором, площа стін 39,80 кв.м; затоплено підлогу, яка виконана ламінатом, що розійшовся по стикам. Коридор: затоплено стіни, які клеєні під фарбування кольором. Площа стін 39,80 кв.м; затоплено підлогу, яка виконана ламінатом, що розійшовся по стикам. Кухня, площею 12.28 кв.м: затоплено стелю, що виконана гіпсокартоном, який обвалився; вода потрапила на меблевий кухонний гарнітур, який потребує огляду спеціаліста; замкнуло електропроводку.

Зазначені обставини підтверджуються актом від 12 травня 2014 року, складеним комісією в складі п»яти чоловік (працівників ЖЕК № 12) в присутності представника будівельної організації СПД і затвердженого начальником ЖЕК № 12, яким також встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 вирвало глушку, яка встановлена власником квартири самовільно та з порушенням (а.с. 48 ).

Також встановлено, що відповідач дійсно отримала дозвіл на влаштування газового індивідуального опалення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до засідання міжвідомчої комісії з влаштування індивідуального опалення в квартирах багатоповерхових житлових будинків від 25 квітня 2014 року № 3 п. 50 та розпочала монтажні роботи і, як пояснила в судовому засіданні, на даний час вони не завершені.

Відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 травня 2005 року споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється, акт про відключення квартири від централізованого опалення має бути складений в присутності власника (наймача), представника виконавця (виробника) із залученням представника балансоутримувача будинку (ЖЕКу, ОСББ тощо).

Однак матеріали справи не містять акту про відключення квартири відповідача від централізованого опалення на час затоплення квартири, і, як установлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, такий акт на той час не видавався та не підписувався.

Тому обґрунтованим є висновок суду про затоплення квартири позивача з вини відповідача .

Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження №1 від 30 травня 2014 року, доданого до нього дефектного акту та локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1/1, вартість ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях квартири АДРЕСА_2 по усуненню пошкоджень внаслідок залиття квартири, в нині діючих цінах на будівельні матеріали та послуги складає 39 553 грн. з врахуванням ПДВ ( а.с. 5-45).

Даний висновок, вартість проведення якого згідно наданої квитанції складає 2 300 грн., підтриманий у судовому засіданні апеляційного суду судовим експертом Хомутенко Д.Г., який має вищу технічну освіту за кваліфікацією інженер-будівельник, кваліфікацію судового експерта згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 20 квітня 2012 року, виданого рішенням №10 центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, дійсного до 20 квітня 2015 року (а.с. 46,47, 129-132 ).

Тому правильним є висновок суду, що вказані кошти щодо вартості ремонтно-будівельних робіт в сумі 39 553 грн. та за проведення експертного дослідження в сумі 2 300 грн. мають бути відшкодовані відповідачем на користь позивача. Його висновки сумніву не викликають.

Безпідставними є посилання відповідача та його представника щодо неврахування іншого розміру матеріальної шкоди, оскільки відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Доводи скарги щодо неможливості прийняття експертного висновку, як належного доказу, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Інших доказів на спростування відповідач та його представник не надали і матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідача, причинний зв?язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України це не спростувала і не довела відсутність своєї вини.

Вірним є висновок суду і відносно того, що між винними діями відповідача і негативними наслідками, які настали для позивача, існує причинний зв"язок, у зв»язку з чим позивач могла переносити моральні страждання внаслідок затоплення її квартири, що підтверджується і наданим суду епікризом и/б № НОМЕР_1 «Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер» від 22 липня 2014 року, у якому, зокрема, також зазначено про скарги позивача щодо погіршення стану здоров»я з травня 2014 року (а.с.78).

Розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн. судом визначений з урахуванням характеру та обсягу фізичних і моральних страждань, яких зазнав позивач, та засадам розумності, виваженості і справедливості.

Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка.

Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

Інші доводи скарги та надані до суду апеляційної інстанції письмові докази також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними.

В межах наведених доводів апеляційної скарги підстав для скасування або зміни правильного по суті рішення суду не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 3 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: