РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19640/14-ц

пр. № 2/759/1206/15

05 січня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про встановлення порядку користування квартирою,

встановив:

Квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.08.2008р. належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

З огляду на план, квартира має загальну площу 73,8 кв.м., житлову - 45,3 кв.м., складається із трьох ізольованих житлових кімнат площею 18,3 кв.м., 15,2 кв.м., 11,8 кв.м., та допоміжних приміщень: кухні, коридору, ванної, туалету, лоджії, балкону.

ОСОБА_1 в листопаді 2014 року заявив позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за яким просив встановити порядок користування вказаною квартирою.

Позов мотивований тим, що сторони не можуть досягти згоди щодо такого порядку користування.

Позивач в судовому засіданні на вимогах позову наполягав за підстав викладених в позовній заяві. Спочатку він просив виділити йому в користування житлову кімнату площею 18,3 кв.м., дві інші житлові кімнати і балкон в користування відповідачів, інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні сторін, але в наступному просив виділити йому кімнату площею 15,2 кв.м. з балконом, інші кімнати в користування відповідачів.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, та представник останньої ОСОБА_4 заперечили проти позову і кожен окремо пояснив, що даний спір є надуманий, а виділити частку квартири, що припадає на долю позивача не можливо.

Судом встановлено таке.

За поясненнями сторін, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше 30 років перебували в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 є їх сином, тривалий час в спірній квартирі проживав тільки син, а подружжя проживали в заміському будинку, проте після розлучення з дружиною ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю похилого віку в лютому 2014 року вселився до квартири і зайняв житлову кімнату площею 18,3 кв.м.

Позивач вказує, що вільно користуватись кімнатою не може, оскільки в ній перебувають речі відповідачів, у зв'язку з чим вони постійно заходять до кімнати, що призводить до суперечок.

Відповідачі не заперечували факт знаходження своїх речей в кімнаті зайнятій позивачем, та те, що кімнатою площею 15,2 користується виключно ОСОБА_5, а в кімнаті площею 11,8 кв.м. знаходяться речі ОСОБА_3 і вона постійно зачинена на замок.

Доводи відповідачів про те, що позивач після вселення в квартиру не проживає в ній не знайшли свого підтвердження доказами. Навпаки відповідачі не заперечували, що позивач регулярно з'являється до житла для здійснення догляду за матір'ю, а сам позивач факти відсутності за місцем проживання пояснював характером своєї роботи.

Тому, суд вважає, що між сторонами виник спір, щодо порядку користування квартирою.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

П.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Оскільки, сторони не досягли згоди, щодо користування спірним майном, то суд знаходить вимоги позивача щодо встановлення порядку користування спірною квартирою обґрунтованими законом.

При цьому, суд зазначає, що встановлений порядок користування спірною квартирою спрямований на врегулювання відносин сторін в реалізації їх прав власників в сенсі ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України (використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд), і не позбавляє членів сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у квартирі, в силу ст. 156 ЖК України, користуватись житлом на рівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається, як це встановлено ст. 405 ЦК України, за угодою із власником житла.

Тому, вселення в квартиру матері позивача, не може розглядатись, як порушення прав відповідачів, як співвласників квартири.

Наявність у спірні квартирі трьох ізольованих кімнат, дозволяє суду прийти до висновку, що встановити між сторонами порядок користування квартирою можливо.

Той, факт, що в квартирі відсутні кімнати, що площею ідеально відповідають частці позивача, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову.

В даному випадку важливо, щоб порядок користування квартирою не призвів до штучного погіршення житлових умов жильців в сенсі їх забезпеченості житлом відповідно до ч.1 ст. 48 ЖК України.

За обставин справи, як вони викладені вище, та з огляду на інші матеріали справи, суд знаходить, що виділення позивачу в користування будь-якої із житлових кімнат не призведе до вказаних наслідків.

Суд, знаходить найбільш прийнятним варіантом порядку користування квартирою, коли позивачу виділяється в користування кімната площею 18,2 кв.м., як такий, що склався між сторонами. На користь цього, вказує також те, що відповідачем ОСОБА_2 в кімнаті площею 15,2 кв.м., яку він займає, недавно здійснено ремонт, вона обладнана повністю під його потреби і він в ній на протязі тривалого часу постійно проживає, а в кімнаті площею 11,8 кв.м., як вказувалось раніше, знаходяться речі ОСОБА_3

Що ж стосується кімнати площею 18,2 кв.м., то вона очевидно раніше використовувалась, як вітальня, тобто використовувалась всіма співвласниками і відповідно була вільна від проживання, а тому саме до неї і вселився позивач. До того ж, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі, а лише іноді навідується до сина.

Посилання відповідача, на те, що позивач змінив під час розгляду справи по суті підстави і предмет позову безпідставне, оскільки позивачем було лише запропоновано інший порядок користування квартирою.

Визначаючи порядок користування квартиру інший ніж був запропонований позивачем, суд не вважає, що в цьому разі виходить за межі позовних вимог, оскільки в даному випадку предметом спору є правовідносини, що виникли між сторонами з приводу користування спільною власністю.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі наведених в рішенні норм закону, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, інший 215 ЦПК України, суд

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про встановлення порядку користування квартироюзадовольнити частково.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1.

Виділити у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 18,30 кв.м..

Виділити у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилу кімнату площею 15,20 кв.м. з балконом і жилу кімнату площею 11,80 кв.м..

Допоміжні приміщення квартири: кухню, коридор, ванну, туалет, лоджію - залишити у спільному користуванні сторін.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Святошинський районний суд м. Києва.

Головуючий Сенько М.Ф.