КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа№ 5011-72/6007-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравець Д.М. - представник, дов. № 76 від 02.12.2013;

Сергієнко С.В. - представник, дов. № 77 від 02.12.2013;

від відповідача: Данько Л.Л. - представник, дов. № 553 від 31.12.2014;

Лазаренко Ю.Г. - представник, дов. № 554 від 31.12.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014

у справі № 5011-72/6007-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 66 238,36 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 26.11.2014 оголошено перерву до 24.11.2014, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-72/6007-2012 продовжено, розгляд справи відкладено на 12.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду від 22.09.2014 у справі № 5011-72/6007-2012 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ, на які посилається позивач, не є належними доказами підтвердження переплати отриманих послуг, відповідно до умов договору № 03476/4-04 від 03.12.2003; відповідно до преамбули та п.1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 та п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, таким чином, акти Київської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, не підлягають державній реєстрації; з 22.07.2010 Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», затвердила тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», отже, відповідачем при визначенні вартості наданих позивачу послуг в період з 01.02.2011 правомірно застосовано тарифи, встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 № 58; у зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення прав позивача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 5011-72/6007-2012 скасувати з підстав неповного з з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на невиконання судом першої інстанції вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5011-72/6007-2012; незастосування Постанови Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 21-146а11, яка є обов'язковою до застосування.

Посилаючись на встановлення у справі № 52/527 того, що за договором № 03476/4-04 від 03.12.2003 обов'язок відповідача сплачувати грошові кошти з оплати послуг водопостачання питної води, що йде на підігрів та водовідведення, відсутній; що позивач не укладав із відповідачем додаткових угод про надання холодної води на підігрів; що позивач отримує гарячу воду (перегріту) від енергопостачальної організації, а не від відповідача, скаржник зазначає, що оскільки договором № 03476/4-04 від 03.12.2003 не врегульовано відносини сторін стосовно постачання холодної води, яка йде на підігрів, то відповідно грошові кошти, які були сплачені за холодну воду, яка йде на підігрів, з посиланням на укладений договір, підлягають поверненню.

Скаржник зазначає, що в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 52/527 встановлено, що за період з грудня 2006р. по червень 2009р. позивачем було отримано 26 227,00 куб.м холодної води і відповідно, такий об'єм було прийнято відповідачем як стоки; що за цей період грошова сума, що була переплачена позивачем, становить 26 832,39 грн. й дані обставини не потребують доказування згідно із ч.2 ст.35 ГПК України; що за період з липня 2009р. по червень 2011р. позивачем було отримано 18 651,00 куб.м холодної води і відповідно такий об'єм було прийнято відповідачем як стоки, таким чином, за спірний період об'єм отриманої холодної води (відповідно водовідведення) становить 26 227,00 куб.м+18 878,00 куб.м.

На думку скаржника, до даних правовідносин необхідно застосувати тарифи, що встановлені розпорядженням КМДА від 28.08.2002 № 1680 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення», зареєстрованими в Київському міському управлінні юстиції від 30.08.2002 за № 66/449.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не визначено сплачену та перераховану відповідачу суму коштів за період з грудня 2006р. по червень 2011р. за договором № 03476/4-04 від 03.12.2003 за послуги з водопостачання та водовідведення і наполягає на тому, що за період з липня 2009р. по червень 2011р. позивачем було сплачено 54 699,79 грн., що підтверджується зведеними відомостями розщеплення плат за період з липня 2009р. по червень 2011р., включно, за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 28.08.2002 № 1680 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення», зареєстрованими в Київському міському управлінні юстиції від 30.08.2002 за № 66/449, позивач повинен був сплатити 15 293,82 грн. (18 651,00 куб.мх0,82 грн.), отже, за період з липня 2009р. по червень 2011р. грошова сума, що була переплачена позивачем, становить 39 405,97 грн. (54 699,79-15 293,82), таким чином, за період з грудня 2006р. по червень 2011р. сума коштів, яка підлягає поверненню позивачу, як стверджує останній, становить 66 238,36 грн.

Посилаючись на положення ч.2 ст.1087, ч.3 ст.1088 ЦК України, розпорядження КМДА № 80 від 27.01.1997 та № 478 від 15.04.1997, договору, укладеного позивачем з КП ГІОЦ, скаржник стверджує про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, стверджуючи, що розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ не є платіжними документами і не можуть підтверджувати перерахування коштів від КП ГІОЦ на розрахунковий рахунок відповідача.

Скаржник стверджує про те, що відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України позовна давність була перервана шляхом звернення ВАТ «АК «Київводоканал» до суду із позовною заявою, за наслідками розгляду якої прийнято рішення Господарським судом міста Києва від 17.06.2011 у справі № 52/527, оскільки розгляд справи продовжувався до 27.01.2012, строк позовної давності розпочинається заново з 28.01.2012 та закінчується 28.01.2015; посилаючись на положення ч.1 ст.261 ЦК України, скаржник вказує на те, що лише після винесення постанови Вищим господарським судом України від 27.01.2012 у справі № 52/527 позивач дізнався, що його право порушено.

У письмовому поясненні від 20.11.2014 скаржником наведено обґрунтування нечинності розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

У письмовому поясненні від 12.01.2015 скаржник звертає увагу, зокрема, на те, що саме позивачем укладено договір із відповідачем, а не мешканцями та посилається на положення ст.ст. 2, 3 Закону України "Про кооперацію", стверджуючи, що позивач здійснює у даному випадку захист майнових прав мешканців.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, прийняті на виконання повноважень виконавчого органу Київської міської ради, про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, видані до 01.08.2011, не потребували реєстрації в органах юстиції; з 01.02.2011 застосовані тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 № 58; що позивачем не надано доказів оскарження у встановленому порядку вартості отриманих послуг (п.3.5 договору), отже вимоги відповідача щодо оплати наданих послуг згідно з чинними тарифами є узгодженими та прийнятими позивачем; що в порушенням умов договору від позивача грошові кошти не надходили, докази, які б свідчили про оплату отриманих послуг за договором, не надавалися; що надані позивачем розшифровки КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ свідчать лише про те, що КП ГІОЦ було розщеплено та перераховано платежі населення за надані позивачем та підприємствами-виробниками житлово-комунальні послуги, тобто, дані кошти, які є предметом позовних вимог, позивачу не належать, отже, останній безпідставно вимагає повернення цих коштів на свою користь; що у рішенні господарського суду від 17.06.2011 у справі № 52/527 судом надавалась правова оцінка розпорядженням КМДА, якими встановлювались тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, що є оціночним судженням суду при розгляді конкретної справи, а тому не може розглядатись як факт, що не потребує доказування; що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єму належних йому прав і тому суперечить приписам ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача зайво сплачених коштів за послуги з водовідведення та водопостачання за період з грудня 2006р. по червень 2011р. у розмірі 66 238,36 грн. та судових витрат.

09.07.2012 відповідачем подана заява від 09.07.2012 про застосування позовної давності до заявлених вимог по повернення коштів за період з грудня 2006р. по червень 2009р.

Справа № 5011-72/6007-2012 розглядалася неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5011-72/6007-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 скасовано, справу № 5011-72/6007-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5011-72/6007-2012 вказано, що Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013, не надав ніякої оцінки твердженням житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3»; як і місцевий господарський суд, не зазначив, із яких розрахунків виходив, вирішуючи даний спір щодо грошових вимог позивача до відповідача.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та позивачем укладено договір № 03476/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення.

У подальшому, згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 131151 Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» перетворено у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

У п.п.1, 2 п.2.1 - 2.2 договору № 03476/4-04 сторони погодили умови про те, що відповідач, за договором постачальник, зобов'язується надавати позивачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та водовідведення, а позивач зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65; відповідач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин; позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством; у разі зміни тарифів оплата послуг позивачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору; щоквартально представляє перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) відповідно до вимог Правил.

Згідно з п.2.3 договору № 03476/4-04 позивач в кінці кожного місяця направляє до відповідача свого повноважного представника з письмовою інформацією відповідно до додатку № 1 до даного договору щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць проведення звірки розрахунків з відповідачем та підписання відповідного акту; інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів, субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Відповідно до п.3.5 договору № 03476/4-04 у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг позивач зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення відповідачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін; при невиконанні цієї умови дані відповідача вважаються прийнятими позивачем.

В п.3.6 договору № 03476/4-04 передбачено, що відповідач щомісячно направляє до банківської установи позивача платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно із цим договором; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від позивача на розрахунковий рахунок відповідача; в разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу; оплата може проводитись позивачем за згодою відповідача іншими способами, що не заборонено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, у порядку п.3.5 договору № 03476/4-04 вживав заходів, що свідчили б про незгоду із кількістю або вартістю отриманих від відповідача послуг.

Твердження позивача про те, що останній дізнався про, на його думку, неправильне нарахування плати за надані послуги, 27.01.2012, не відповідає умовам укладеного сторонами договору № 03476/4-04, умови пункту 3.5 якого передбачають обов'язок позивача перевіряти кількість та вартість отриманих послуг у 5-денний термін з дня представлення відповідачем платіжних документів до банківської установи та, крім цього, пунктом 2.3 договору № 03476/4-04 передбачено щомісячне складення акту звіряння, з ініціативи позивача, який повинен направити до відповідача повноважного представника із зазначеними у цьому пункті документами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 52/527, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012, встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» в період з грудня 2006р. по червень 2009р., включно, надано "Житлово-будівельному кооперативу «Журналіст-3» за договором № 03476/4-04 від 03.12.2003 послуги з водопостачання та водовідведення по коду 4-7 для потреб холодного водопостачання обсягом 26 177,72 куб.м; вартість наданих позивачем послуг водопостачання та водовідведення на підставі чинних на час їх надання тарифів, становить 20 224,16 грн. за 26 227,00 куб.м води; матеріалами справи підтверджується факт сплати у загальному розмірі 38 056,55 грн.

Отже, факт постачання позивачу згідно із договором № 03476/4-04 холодної води за період з грудня 2006р. по червень 2009р. у кількості 26 227,00 куб.м є таким, що не підлягає доведенню знову відповідно до ст.35 ГПК України. Відповідно, такий об'єм було прийнято відповідачем як стоки.

Щодо сплати позивачем відповідачу коштів у розмірі 47 056,55 грн., то зазначеним рішенням господарського суду від 17.06.2011 у справі № 52/527 такого факту не встановлено.

У позовній заяві позивач стверджує про те, що в період з липня 2009р. по червень 2011р. ним було отримано 18 651,00 куб.м холодної води і відповідно такий об'єм було прийнято відповідачем як стоки, зазначене підтверджується розшифровкою абонента позивача, отриманою з ГІОЦ м. Києва, актами про зняття показань з водолічильника, які подані до матеріалів справи.

Відповідачем не подано аргументованих заперечень щодо кількості наданих послуг з постачання холодної води.

Як стверджує позивач, ним переплачено відповідачу за надані послуги з постачання холодної води та, відповідно, прийняття стоків, за період з грудня 2006р. по червень 2009р. у сумі 26 832,39 грн. та за період з липня 2009р. по червень 2011р. переплачено 39 405,97 грн.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи № 5011-72/6007-2012 не підтверджено того, що позивач перераховував відповідачу грошові кошти у рахунок виконання договору № 03476/4-04 від 03.12.2003.

02.01.2009 відповідачем укладено із Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - ГІОЦ) договір № 1119 про надання послуг, згідно з п.п.1.1, 1.1.1 якого позивач, за цим договором замовник, доручає та оплачує, а ГІОЦ, за договором виконавець, приймає на себе зобов'язання надавати послуги по обробці, розщепленню та перерахуванню платежів населення за житлово-комунальні послуги, які надійшли на розподільчий рахунок ГІОЦ № 2603000018106 в ВАТ КБ «Хрещатик» за надані позивачем та підприємствами-виробниками житлово-комунальні послуги; розщеплення платежів населення здійснюється ГІОЦ згідно із наданими позивачем дислокацією будинків та відомостями про реквізити підприємств-виробників комунальних послуг, баз даних нарахувань за фактично спожиті житлово-комунальні послуги по квартиронаймачах та власниках житла.

Згідно з п.3.2 договору № 1119 зарахування коштів на поточні рахунки позивача та підприємств-виробників комунальних послуг ГІОЦ здійснює на наступний робочий день після розщеплення коштів, отриманих від квартиронаймачів та власників житла за житлово-комунальні послуги на розподільчий рахунок ГІОЦ.

В п.5.7 договору № 1119 передбачено, що ГІОЦ, при необхідності, проводить з квартиронаймачами та власниками житла звірку щодо правильності зарахування комунальних платежів квартиронаймачів та власників житла на їх особові рахунки та видає довідки про виконаний залік платежів.

Відповідно до п.7.5 договору № 1119 позивач уповноважує ГІОЦ на умовах, визначених розпорядженнями КМДА, укладати договори з банківськими установами на приймання ними грошових коштів від населення за житлово-комунальні послуги та перерахування отриманих коштів на розподільчий рахунок ГІОЦ для їх подальшого розщеплення згідно із умовами даного договору.

До 01.01.2009 між КП ГІОЦ та позивачем були чинними договори № 1118 на виконання робіт від 04.12.2003, із додатковими угодами до цього договору від 01.12.2005, від 03.01.2007, від 03.01.2008 та № 1119 від 04.12.2003.

Отже, перерахування грошових коштів відповідачу, у рахунок оплати за надані послуги з постачання води та приймання стоків, через ГІОЦ здійснювали безпосередньо громадяни - квартиронаймачі та власники житла, а не позивач.

Доказів того, що квартиронаймачі та власники житла звернулись до позивача із вимогою повернути грошові кошти, що були переплачені ними за послуги з водопостачання та приймання стоків, а позивачем такі кошти були повернуті, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивач, не перерахувавши грошові кошти, заявив позовні вимоги про повернення зайве сплачених грошових коштів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, також встановлені способи захисту прав та інтересів і вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. У зазначеній статті наведено яким шляхом захищаються права та законні інтереси зазначених суб'єктів та вказано, що права та законні інтереси захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

Однак, ані ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, ані іншими законами не передбачено такий спосіб захисту, як повернення грошових коштів, зайве сплачених, особі, яка не здійснювала перерахування цих грошових коштів.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові (п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, у позові належить відмовити у зв'язку з тим, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки у позові належить відмовити, у зв'язку з тим, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, то відсутні підстави для застосування наслідку спливу позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки позивачем не перераховувались відповідачу грошові кошти в якості оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення, то права і охоронювані законом інтереси позивача не порушені, отже, немає потреби та підстави у їх захисті.

Твердження скаржника про здійснення ним захисту інтересів квартиронаймачів та власників житла не відповідає нормам чинного законодавства, враховуючи наступне.

ГПК України не передбачено порушення справ у господарському суді за позовними заявами юридичних осіб, у тому числі кооперативів, в інтересах громадян.

Згідно із ст.2 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV із змінами і доповненнями, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Із матеріалів справи не вбачається того, що конкретні громадяни, щодо конкретних своїх платежів, передали позивачу право на звернення до суду із позовною заявою про повернення зайве сплачених конкретними громадянами сум, що передбачало б, у разі задоволення позову, повернення цих сум позивачем відповідним громадянам, тому, за відсутності таких відомостей, твердження скаржника про звернення із даним позовом, з метою захисту інтересів осіб, які об'єдналися у кооператив, є голослівним.

Зважаючи на те, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення є нормативно встановленими, а не договірними, посилання скаржника на неможливість громадян - квартиронаймачів та власників житла здійснити захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, є безпідставним.

Оскільки висновок суду першої інстанції про те, що у позові належить відмовити, є правильним, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 у справі № 5011-72/6007-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Журналіст-3» без задоволення.

2. Справу № 5011-72/6007-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 15.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха