ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/41055/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-8563/10/0670

за позовом Малого приватного підприємства «Нафтасоюз»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Нафтасоюз» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.10.2010 № 0000301601/2 та № 0001311601/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 25.10.2010 № 0000301601/2 та № 0001311601/0.

Коростенська ОДПІ Житомирської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та винести нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2010 № 0000301601/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315990,79 грн. та застосування у зв'язку з цим за податковим повідомленням- рішенням від 25.10.2010 № 0001311601/0 фінансових санкцій в сумі 63198,16 грн. слугували висновки камеральної (невиїзної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року, викладені в акті від 21.06.2010 № 131/15-02, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення цих норм закону полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року за операціями з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Бастіон-2008», ТОВ «Прайм Бізнес-Україна», ПП «Нафтагазбуд-Центр», ТОВ «Компанія Аверс Плюс».

Відповідач вважає, що позивач не має права на податковий кредит за операціями з вказаними контрагентами з огляду на те, що останні не подали податкових декларацій із задекларованими податковими зобов'язаннями (декларації ТОВ «Бастіон-2008, ПП «Нафтогазбуд-Центр», ТОВ «Компанія Аверс Плюс» прийняті контролюючим органом як «недійсні).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи в цій частині, та надали їм правову оцінку.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення постачальниками товару податкового законодавства, зокрема правил податкового звітування, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з неподанням контрагентами платника податків податкової звітності або невизнання декларацій з податку на додану варітьсь податковою звітністю, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено.

У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже законом іншого не передбачено.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця) або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм законів при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій підтверджено первинними документами - видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі нафтопродуктів, договорами.

Податковий кредит підтверджено податковими накладними, вписаними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про правомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товару та протиправне складання оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун