Апеляційний суд Рівненської області
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
12 січня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Піскунова В.М.,
суддів - Квятковського А.С., Маринича В.К.
секретаря судового засідання - Степанюк В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами прокурора та захисника обвинуваченого кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180000000081, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, одруженого, з вищою освітою, працюючого менеджером з продажу МПП Фірма "Ерідон", не судимого, за ч.1 ст.286 КК України, на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року, з участю:
прокурора - Гуменюка О.О.
обвинуваченого - ОСОБА_1
захисника обвинуваченого - ОСОБА_2
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на два місяці з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Судом вирішено питання речових доказів по справі та стягнення судових витрат.
Задоволено цивільний позов прокурора в кримінальному провадженні, в інтересах держави в особі фінансового управління Рівненської РДА - Рівненської центральної районної лікарні щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 3 522 грн. 19 коп.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, МПП фірми "Ерідон" про стягнення моральної шкоди та цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, МПП фірми "Ерідон" про стягнення моральної шкоди.
Згідно вироку суду 05 березня 2014 року приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Chevrolet Aveo" д.н.з.НОМЕР_1 на 145 км. + 950 м. автодороги Устилуг - Луцьк - Рівне, порушив вимоги п.п.б п.2.3, п.п.в п.14.2 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення із легковим автомобілем марки "ВАЗ 21053" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, котрий внаслідок ДТП отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження по критерію довготривалості розладу здоров'я.
Судом встановлені слідуючі обставини вчинення злочину: 05 березня 2014 року о 13 год. 30 хв. обвинувачений керував вказаним вище автомобілем та рухався зі швидкістю не менше 52,4 …54,9 км/год. по правій смузі руху автодороги Устилуг - Луцьк - Рівне зі сторони м.Рівне в напрямку м.Луцьк. На 145 км + 950 м. зазначеної автодороги, що в межах Рівненського району Рівненської області, проігнорував лінію дорожньої розмітки 1.1., перетин якої заборонено на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, і що смуга, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, здійснюючи обгін невстановленого слідством мікроавтобусу, раптово та в безпосередній близькості виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із легковим автомобілем під керуванням потерпілого, який рухався у зустрічному напрямку та не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування із зупинкою транспортного засобу до моменту зіткнення.
У результаті дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
В поданих на вирок суду апеляційних скаргах:
- захисник обвинуваченого просить вирок суду стосовно його підзахисного ОСОБА_1 в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки скасувати. На підтримку своєї позиції стверджує, що при призначенні ОСОБА_1 покарання не був вряхований ряд пом'якшуючих вину останнього обставин, зокрема - те що останній надавав кошти на лікування потерпілого, здійснював придбання для нього плазми крові, молодий вік особи обвинуваченого, його позитивна характеристика за місцем проживання та роботи, а також той факт що ОСОБА_1 фактично проживаючи в смт.Млинів, кожного дня добирається на роботу в м.Рівне, колектив та керівництво МПП фірми "Ерідон", де останній працює також просило суд не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки робота останнього тісно пов'язана з відрядженнями. Окремо просить врахувати те, що позбавлення ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами спричинить невиконання ним своїх службових обов'язків, що є єдиним джерелом його доходу, внаслідок чого унеможливить відшкодування збитків державі;
- прокурор просить вирок суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати й постановити новий, яким змінивши останньому вид основного покарання передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України, застосувати до обвинуваченого обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керування транспортними засобами та строк три роки. Вказує, що на підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 слід звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк два роки, покласти відповідні обов'язки передбачені п.п.2-4 ч.1 ст.76 КК України. Свою позицію мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, особі останнього, й є занадто м'яким. Зазначає, що запропонований судом вид покарання не зможе в повній мірі сприяти виправленню обвинуваченого та не буде належним стримуючим фактором запобігання вчинення обвинуваченим нових суспільно - небезпечних діянь.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 в обґрунтування поданої останнім апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважаючи її безпідставною та підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в поданій прокурором апеляційній скарзі слід відмовити, частково задовольнивши апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції повно та об'єктивно встановлені усі фактичні обставини кримінального провадження, останні у поданих апеляційних скаргах не оспорюються, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок/ухвала суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляційної скарги.
Що ж до відповідності вимогам ст.65 КК України призначеного ОСОБА_1 покарання, факт чого оспорюється у апеляційних скаргах захисника обвинуваченого та прокурора, котрі надійшли на адресу Апеляційного суду, то колегією суддів встановлено слідуюче.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо невідповідності призначеного додаткового покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого ґрунтуються на матеріалах провадження та знайшли своє підтвердження у ході апеляційного розгляду.
Так, згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Колегія суддів підтримуючи покликання захисника обвинуваченого відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину й особі обвинуваченого. Призначаючи покарання суд дійшов вірного висновку, що арешт буде справедливим, необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових злочинів. Призначаючи вказану міру основного покарання за санкцією інкримінованою ОСОБА_1 статті, суд зважив на характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до вказаних порушень та поведінку останнього після вчинення злочину.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції належно з кримінально - процесуальним законом урахував ступінь суспільної небезпеки злочину, а саме, що ним вчинений злочин невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він позитивно характеризується за місцем проживання та працевлаштування, раніше не судимий.
Разом з тим, як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 зазначив, що характер вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого дають підставу для застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів. Крім того, суд дійшов висновку, що прохання обвинуваченого не позбавляти прав керування останнього на увагу не заслуговують, виходячи з того, що обвинуваченим грубо порушено правила дорожнього руху.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
При цьому суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки не врахував, що щире каяття ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочину є пом'якшуючими обставинами згідно ст.66 КПК України.
Крім того не врахував, що використання посвідчення водія є єдиним джерелом заробітку обвинуваченого, позбавлення його прав керування спричинить невиконання ним своїх службових обов'язків, як наслідок - унеможливить відшкодування завданих збитків. Судом також не дана оцінка тим фактам, що обвинувачений надавав кошти на лікування потерпілого, здійснював придбання для нього плазми крові, його молодий вік, а також те, що фактично проживаючи в смт.Млинів ОСОБА_1 кожного дня добирається на роботу в м.Рівне.
Крім того, до колегії суддів звернувся колектив та керівництво МПП фірми "Ерідон", де останній працює та просив суд не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки робота останнього носить роз'їзний характер та за ним закріплений автомобіль.
Дослідивши мотиви та юридичне обґрунтування наведених вище тверджень, колегія суддів вбачає підстави для врахування й задоволення доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо недоцільності призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.
Враховуючи наведене вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України в частині призначеного покарання слід змінити, виключивши з вироку призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.
Керуючись ст.ст. 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Гуменюка О.О. залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України покарання змінити. Виключити з резолютивної частини вироку призначене ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки.
В решті вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
В.М. Піскунов А.С. Квятковський В.К. Маринич