ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р.Справа № 5016/2580/2011(13/173)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - не з'явився,

від ФОП ОСОБА_2 - не з'явився,

від ТОВ "Стайл-Т" - не з'явився,

від ФОП ОСОБА_3 - не з'явився,

від ОСОБА_4 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2014 року,

по справі № 5016/2580/2011(13/173)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т»

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

- ОСОБА_4

про стягнення 1 330 980,06 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 13.01.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції (далі - Банк, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т» (далі - ТОВ «Стайл -Т»), про стягнення заборгованості у розмірі за кредитним договором №010/01-02/07-109 від 21.12.2007 в сумі 1 330 980,06 грн., із яких: борг за кредитом - 890 000,00 грн., борг за відсотками - 365 078,30 грн., пеня порушення умов кредитного договору - 75 901,76 грн..

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.02.2011 до участі у справі залучено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем за умовами договору кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості перед позивачем, яка станом на 20.07.2011 складає 1 330 980,06 грн.

Банк неодноразово уточнював в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги, відповідно до останньої редакції від 28.10.2014, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 507 158,95 грн., з якої: 407 359,39 грн. - боргу за відсотками за період з 25.12.2007 по 26.11.2012, 66 099,21 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 33 700,36 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 18.12.2011 по 13.06.2012.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 залишено без змін рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.2013 (суддя Алексєєв А.П.), яким відмовлено у задоволені позову в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, а справу № 5016/2580/2011(13/173) передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В постанові від 14.08.2014 Вищий господарський суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, на підставі яких внутрішніх документів Банк змінив порядок погашення заборгованості, чи було рішення кредитного комітету банку з цього питання, чи укладалися між сторонами додаткові угоди до генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007, кредитного договору № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено наявність або відсутність заборгованості відповідача за кредитним договором № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 (суддя Дубова Т.М.) позов Банку задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 410 667,97 грн., з яких: 405 932,70 грн. - боргу за відсотками, 1 803,62 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 2 931,65 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків кредиту, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 13 450, 85 грн. - судового збору. На суму 1 426,69 грн. - боргу по відсоткам, 64 295,59 грн. - пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 30 768,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що позивачем доведено належним чином виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та додаткових угод до нього, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31 253, 27 грн. заборгованості за відсотками за кредитним договором №010/01-02/07-109 від 21.12.2007 та прийняти нове, яким в задоволенні вимог позивачу в цій частині відмовити. Крім цього, відповідач просив розподілити судові витрати наступним чином: стягнути з відповідач на користь позивача судовий збір в розмірі 4 160,07 грн. та 72,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (ІТЗ) судового процесу, стягнути з позивача на користь відповідача 3 560,67 грн. вартості судової експертизи та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Скаржник вважає, рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.12.2014, проте в судове засідання вони не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Приймаючи до уваги вищевикладене судова колегія порадившись на місці, прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 21.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальники) укладено генеральний кредитний договір №010/01-02/07-106, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальникам банківські продукти (кредити, кредитні лінії, овердрафти, гарантії) в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 1.4 загальний ліміт активних операцій позичальників по всім договорам, укладеним в рамках генерального договору, не повинен перевищувати 19 200 000,00 грн. Термін дії договору - до 19.12.2011, за умови повного погашення позичальниками зобов'язань (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів, пені та інших платежів) за всіма договорами, укладеними в рамках зазначеного договору.

Пунктом 2.7 генерального кредитного договору сторони встановили, що в забезпечення даного договору та договорів, укладених в рамках цього договору, передано наступне майно: нерухомість, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв. вул. Чкалова, 50/1; нерухомість, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Рюміна, 15/2; нерухомість, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 26; обладнання по виробництву напівфабрикатів; майнові права на поставку обладнання; обладнання ковбасного цеху; а також фінансова порука гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3

21.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 010/01-02/07-109, відповідно до якого, кредитор на положеннях та на умовах договору та в рамках генерального кредитного договору відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 200 000,00 грн. строком до 18.12.2011 із сплатою 14,75% річних.

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору, кредитні кошти призначені для рефінансування заборгованості перед ЗАТ «ОТП-Банк».

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору, у першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом, в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою та інша безспірна заборгованість.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше 26-го числа кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту. Основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня користування кредитом, зазначеного у пункті 1.1 договору.

У випадку невиконання відповідачем п. п. 6.1, 6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 6.9 цього договору позивач мав право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції. У разі несвоєчасного погашення відповідачем кредиту або відсотків за його користування у відповідності до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання та на підставі такого наказу здійснювати погашення заборгованості за кредитом за рахунок коштів відповідача, що знаходяться на його рахунках (п.п. 7.4, 7.5 договору).

Цей Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення відповідачем заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені) (п. 9.1. договору).

На виконання кредитного договору від 21.12.07 р., позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 1 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 24.12.2007.

15.07.2008 між сторонами підписано додатковий договір № 010/01-02/07-109/1 до кредитного договору, яким пункт 1.1 викладено в наступній редакції: «Кредитор, на положеннях та умовах договору та в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 від 21.12.2007, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 200 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року із сплатою 18 % річних».

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, залишок заборгованості станом на 13.12.2012 складав 675 000,00 грн.

Згідно наданої позивачем виписки банку за період з 13.12.2012 по 30.09.2013 визначену суму було повністю погашено, в зв'язку з чим, позивач зменшив позовні вимоги заявою від 28.10.2014 року.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що судові витрати в цій частини слід віднести на відповідача, оскільки погашення суми боргу за кредитом відбулося під час судового розгляду справи.

Положення ст.ст. 173, 193, 198-199 ГК України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Крім цього, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, у випадку невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору позивач мав право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що протягом дії кредитного договору Банк повністю та належним чином виконував свої зобов'язання, що підтверджується випискою надання кредитних коштів та меморіальними ордерами, однак відповідачем допущено порушення виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за відсотками в розмірі 405 932,70 грн. обґрунтованими та підлягають стягненню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків, судова колегія зазначає наступне.

Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарським відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.2 кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення - для кредитів, наданих в національній валюті України.

Перевіривши розрахунки господарського суду суми пені за несвоєчасне повернення кредиту яка становить 1 803,62 грн. (яка виникла з 19.12.2011 на суму заборгованості 25 000,00 грн.), пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 2 931,65 грн. (яка виникла за період з 27.11.2011 по 13.06.2012), колегія суддів дійшла висновку, що їх було зроблено арифметично правильно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно частково задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків.

Що стосується доводів відповідача в апеляційній скарзі про розподіл судових витрат між сторонами, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог правомірно поклав господарські витрати по сплаті судового збору саме на відповідача, неправильними діями якого виник спір.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.01.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Савицький Я.Ф.

Шевченко В.В.