ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2014 р. м. Київ К/800/12245/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників позивача Борисова О.В., Губаренка Ю.М.

представника відповідача Павленко К.В.

третьої особи Васильєва О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Компанії Джессап Трейд енд Інвестмент

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014

у справі № 2а-1670/4908/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

Компанія Джессап Трейд енд Інвестмент

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Нова Холдинг» подало позов про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 № 0006362301/35, № 0006272301/318, № 0006172301/317, від 08.06.2012 № 0009272301/786 та рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2012 № 0000222303/320.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 29.03.2012 № 0006272301/318 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2757465 грн. та в сумі 631356 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Нова Холдинг» задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 у справі № 2а-1670/4908/12 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 29.03.2012 № 0006362301/35, № 0006272301/318, № 0006172301/317, від 08.06.2012 № 0009272301/786. У решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 скасовано та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012.

Компанія Джессап Трейд енд Інвестмент (далі - Компанія) 19.11.2013 подала апеляційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012, вважаючи, що висновки суду істотно порушують її права та законні інтереси. Обґрунтовуючи необхідність подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012, Компанія посилалась на те, що цією постановою встановлено обставини щодо закінчення строку позовної давності у три роки за заборгованістю в сумі 7899950 дол. США або 39900987,50 грн. за кредитним договором від 25.07.2005 № 12 між Компанією та ТОВ «Нова Холдинг» 15.09.2011, тобто у ІІІ кварталі 2011 року, та обставини щодо не підтвердження товарного характеру господарських операцій ТОВ «Нова Холдинг» з контрагентами. Своєю чергою, ці обставини стали підставою для подання ТОВ «Нова Холдинг» заяви про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 18/1802/12 за нововиявленими обставинами, про що Компанії стало відомо з листа ТОВ «Нова Холдинг». Компанія також зазначала, що висновки адміністративного суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами є необґрунтованими та такими, що істотно порушують її права та законні інтереси, оскільки внаслідок цього позивачеві визначено істотну суму податкового боргу, наявність якої може істотно ускладнити погашення боргу перед Компанією за кредитним договором.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Компанія посилалась на неправильність, неповноту встановлення обставин у справі та неправильність застосування норм матеріального і процесуального права. Наголошувала на тому, що суд першої інстанції не виконав вимог ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України та залишив поза увагою встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 18/1802/12, яке набрало законної сили 04.11.2012, обставини, що не потребували доказуванню, зокрема про те, що перебіг строку позовної давності за заборгованістю за кредитним договором від 25.07.2005 № 12 в сумі 7899950 дол. США або 39900987,50 грн. перервався на підставі ст. 264 Цивільного кодексу України - вчиненням ТОВ «Нова Холдинг» дій (направлення листа від 09.02.2010 про визнання заборгованості ТОВ «Нова Холдинг» та підписання акту звірки заборгованості від 04.01.2011), що свідчить про визнання нею свого боргу. Компанія зазначає, що таким чином, переривання строку позовної давності мало місце внаслідок визнання боржником боргу і перебіг строку позовної давності заново розпочався з січня 2011 року. Компанія також наголошувала, що позиція адміністративного суду першої інстанції про те, що строк позовної давності переривається лише укладенням додаткової угоди не відповідає вимогам ст. 264 ЦК України. Також компанія наголошувала на необґрунтованості висновків адміністративного суду першої інстанції про безтоварність операцій, оскільки ці висновки зроблені без дослідження доводів ТОВ «Нова Холдинг» у підтвердження зворотного.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 залучено Компанію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 апеляційну скаргу Компанії залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 - без змін.

Компанія подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 та задовольнити адміністративний позов повністю. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позиція судів про те, що строк позовної давності переривається лише укладенням додаткової угоди, сформована без врахування вимог ст. 264 Цивільного кодексу України. Суди порушили вимоги ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, залишивши поза увагою встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 18/1802/12, яке набрало законної сили 04.11.2012, обставини про те, що перебіг строку позовної давності за заборгованістю за кредитним договором від 25.07.2005 № 12 в сумі 7899950 дол. США або 39900987,50 грн. перервався на підставі ст. 264 Цивільного кодексу України - вчиненням ТОВ «Нова Холдинг» дій, що свідчить про визнання ним свого боргу. Компанія зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013, яка взята до уваги судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Компанії, також проігноровано встановлені в рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 18/1802/12 обставини щодо початку перебігу строку позовної давності за заборгованістю ТОВ «Нова Холдинг» перед Компанією, тому суд апеляційної інстанції повинен був надати власну оцінку постанові суду першої інстанції з посиланням на належні та допустимі докази, оцінені за правилом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС провела планову виїзну перевірку ТОВ «Нова Холдинг» за період з 01.10.2010 по 30.09.2010, за результатами якої склала акт від 14.03.2012 № 201/2-209/31998642. На підставі цього акту перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, а також рішення про визначення грошового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій.

За рішенням відповідача від 29.03.2012 № 0000222303/320 до позивача на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР застосовано фінансові санкції в сумі 15419,08 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

Підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2012 № 0006362301/35 від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 738802 грн., - для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2012 № 0006272301/318 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3030165 грн. основного платежу та в сумі 699531 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2012 12 № 0006172301/317 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13680042 грн. основного платежу та в сумі 293717,75 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 12 № 0006172301/317 складено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 № 0009272301/786 про визначення грошового зобов'язання в сумі 13667856 грн. основного платежу та в сумі 291172,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган вважає неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, сплачені за операціями з придбання у ряду контрагентів товару, реальність яких поставлена податковим органом під сумнів з огляду на різні зазначені податковим органом причини, зокрема, ненадання товарно-транспортних накладних на перевезення товару, відсутність основних фондів у контрагента та недостатність трудових ресурсів, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента через відсутність його за юридичною адресою, неможливість підтвердження факту переміщення товару у ланцюгу між контрагентами до постачальника, встановлення на підставі системи автоматизованого співставлення податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України невідповідностей між даними покупця і постачальника, невизнання податковим органом декларацій контрагента податковою звітністю.

Також підставою для донарахування податку на прибуток слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, полягало у тому, що ТОВ «Нова Холдинг» не відніс за 3 квартал 2011 року до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суму безнадійної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

При цьому податковий орган виходив з таких обставин.

ТОВ «Нова Холдинг» (боржник) укладено кредитний договір від 25.07.2005 № 12 із Jessup Trade & Investment INC (Компанія Джессап Трейд енд Інвестмент) (кредитор), за умовами якого позивач отримує кредит в розмірі 10000000 дол. США під 10% річних та зобов'язується повернути кредит в строки передбачені договором (перша частина в розмірі 5000000 дол. США - не пізніше 15.10.2006, друга частина в розмірі 5 000 000 дол. США - не пізніше 15.09.2007).

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору грошові кошти переводяться на рахунок ТОВ «Нова Холдинг» після отримання реєстраційного свідоцтва Національного банку України.

Згідно з пунктом 8.3 договору всі зміни та доповнення до кредитного договору вважаються діючими, якщо вони оформлені письмовою домовленістю сторін та підписані уповноваженими на це особами.

Управлінням Національного банку України в Полтавській області видано ТОВ «Нова Холдинг» реєстраційне свідоцтво від 08.08.2005 № 9, яке свідчить про реєстрацію кредитного договору від 25.07.2005 № 12.

Додатковою угодою від 06.04.2007 № 1 до вищезазначеного кредитного договору від 25.07.2005 року № 12 сторонами внесено зміни, а саме: згідно з пунктом 3.3 повернення коштів здійснюється за таким графіком: перша частина коштів в розмірі 4488000 дол. США не пізніше 15.10.2007, друга частина коштів в розмірі 5 914 940,85 дол. США не пізніше 15.09.2008.

Згідно з вимогами пункту 1.18 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в поземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 № 270, якщо зміни до договору згідно з вимогами пункту 2.5 глави 1 та підпункту 4.2.9 пункту 4.2 глави 4 цього розділу потребуватимуть їх реєстрації Національним банком, то резидент-позичальник зобов'язаний зазначити, що відповідні зміни набирають чинності з моменту їх реєстрації Національним банком.

ТОВ «Нова Холдинг» отримано додаток від 21.09.2007 № 1 до реєстраційного свідоцтва від 08.08.2005 № 9, яким внесено зміни до реєстраційного свідоцтва від 08.08.2005 № 9 та зазначено, що цей додаток є невід'ємною частиною вищезазначеного реєстраційного свідоцтва.

Між ТОВ «Нова Холдинг» та Jessup Trade & Investment INC укладено додаткову угоду від 30.07.2009 № 2 до кредитного договору від 25.07.2005 № 12, згідно з якою пункт 3.3 договору викладено в редакції, за якою повернення грошей здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок кредитора за графіком: 5708000 дол. США не пізніше 30.07.2016, 5803125,60 дол. США не пізніше 30.07.2017.

У додатковій угоді від 30.07.2009 № 2, в порушення ТОВ «Нова Холдинг» вимог пункту 1.18 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, не зазначено про набрання нею чинності з моменту реєстрації Національним банком України змін в реєстраційному свідоцтві.

Оскільки додаткова угода від 30.07.2009 № 2 не зареєстрована Національним банком України, то вона не набрала чинності.

З огляду на ці обставини податковий орган фактично виходить з того, що строк позовної давності у три роки, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, за вимогами про сплату заборгованості в сумі 7899950 дол. США або 39900987,50 грн. закінчився 15.09.2011, тобто у 3 кварталі 2011 року.

Відповідно, у ТОВ «Нова Холдинг» виникла безнадійна заборгованість, а відтак і обов'язок збільшити доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за 3 квартал 2011 року (періоді, в якому виникла така заборгованість).

Ухвалюючи постанову від 05.12.2012 про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 12 № 0006172301/317 про визначення податку на прибуток в сумі 13680042 грн. основного платежу та в сумі 293717,75 грн., - податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0006272301/318 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 272700 грн. основного платежу та в сумі 68175 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0006362301/35 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 738802 грн., суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки податкового органу про закінчення позовної давності за вимогами про сплату позивачем заборгованості за кредитним договором у ІІІ кварталі 2011 року та виникнення у позивача, у зв'язку з несплатою такої заборгованості, обов'язку включити її у цьому періоді до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на підставі п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 181/1802/12 про стягнення з ТОВ «Нова Холдинг» на користь Jessup Trade & Investment INC боргу за кредитним договором, мотивуючи це тим, що вказані обставини виникли в 4 кварталі 2012 та не впливають на обов'язок позивача збільшити дохід на суму безнадійної заборгованості.

Також суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про відсутність у позивача права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит виходячи з того, що позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичне перевезення товару, особу, яка здійснювала транспортування, місце відвантаження товару, осіб, які приймали вантаж. Відсутність факту постачання товарів ТОВ «Нова Холдинг» встановлена судом також на підставі протоколів допиту свідків - засновників підприємств-постачальників, а також колишніх працівників ТОВ «Нова Холдинг», а також на підставі висновку експертизи, за яким підписи на податкових накладних, виконані не засновниками (керівниками) підприємств-постачальників.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 № 0006272301/318 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 2757465 грн. основного платежу та в сумі 631356 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що: операції з придбання позивачем у ПП «Епіцентр» природного газу за період з жовтня 2010 по вересень 2011 року зі сплатою ПДВ в сумі 348498,33 грн. підтверджуються первинними документами, газ використаний в господарській діяльності; висновки податкового органу про неврахування позивачем при формуванні показників з податку на додану вартість результатів попередніх перевірок в сумі 2048689 згідно із податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2011 № 0003122301/41, - в сумі 286716 грн. згідно із податковим повідомленням-рішенням від 25.11.2011 № 0010822301/3457, - в сумі 208854 грн. згідно з актом перевірки від 07.12.2011 № 8263/23-209/31998642, - в сумі 217904 грн. згідно з актом від 11.11.2011 № 7710/23-309/31998642, є безпідставними, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 № 001153201/272 (яке вказано судом без встановлення обставин, якого із зазначених актів перевірки воно стосується) визнані нечинними та скасовані.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним рішення від 29.03.2012 № 0000222303/320 про застосування фінансових санкцій в сумі 15419,08 грн. за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд першої інстанцій вказав, що позивач допустив таке порушення. При цьому виходив з того, що податковим органом встановлено на підставі контрольних стрічок за період з 05.08.2011 по 01.09.2011 факт реалізації алкогольних напоїв в сумі 15437,08 грн. за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на суму 1689,69 грн. (в т.ч. ПДВ). Податковим органом здійснено нарахування штрафних санкцій за кожною групою лікер-горілчаних виробів згідно з переліком наведеним у додатку № 1 до акту перевірки на різницю між цінами фактичного продажу та мінімально дозволеною.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції від 05.12.2012 за наслідками розгляду апеляційної скарги Компанії Джессап Трейд енд Інвестмент, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова суду першої інстанції переглядалася в апеляційному порядку за апеляційними скаргами Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області ДПС та ТОВ «Нова Холдинг», а також - в касаційному порядку за касаційною скаргою Кременчуцької ДПІ Полтавської області, і в результаті ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 (№ К/800/23183/13) постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 була залишена в силі. Своєю чергою, ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 згідно з вимогами ст. 255 КАС України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій і підлягає виконанню на всій території України. Крім того, згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки останні порушили норми матеріального і процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи.

Стаття 185 КАС України передбачає право сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 вже переглядалася в апеляційному порядку за апеляційними скаргами сторін, але закон гарантує право осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зобов'язаний здійснити апеляційний розгляд справи у порядку, передбаченому главою 1 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому з огляду на відсутність процесуальної норми, яка регламентує дії суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, що надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції виходячи з положень ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує положення статті 2321 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла після закінчення касаційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 «Апеляційне провадження»).

З положень ст. 195 КАС України випливає, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Виходячи з положень ст. 159 цього кодексу судове рішення має бути обґрунтованим - ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, що надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи, зобов'язаний повно і всебічно з'ясувати обставини в адміністративній справі на підставі досліджених в судовому в судовому засіданні доказів. При цьому суд апеляційної інстанції не зв'язаний обставинами та висновками, викладеними судами апеляційної та касаційної інстанції за наслідками розгляду апеляційних та касаційних скарг інших осіб, відповідно.

Суд апеляційної інстанції не виконав вимог наведених вище норм процесуального права і безпідставно виходив лише з того, що постанова суду касаційної інстанції (ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги іншої особи) є обов'язковою, а встановлені нею обставини, не доказуються при розгляді інших справ. Такий підхід не спроможний забезпечити право на судових захист особи, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси, та не спроможний виконати основне завдання адміністративного судочинства України - захист прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами в оскаржуваних судових рішеннях обставин, що впливають на права та інтереси Компанії, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (далі Кодексу) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості

Отже, для віднесення заборгованості до безнадійної заборгованості мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у законі, зокрема, закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При вирішенні справи судом першої інстанції позивачем було надано копію рішення Господарського суду Полтавської області від 23.10.2012 у справі № 18/1802/12 за позовом Компанії до ТОВ «Нова Холдинг» про стягнення боргу за кредитним договором, яким встановлено, що строк позовної давності у 2012 році ще не сплив, оскільки відповідно до вимог ст. 264 ЦК України був перерваний вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а саме: підписанням акту звірки від 04.01.2011 та направленням листа від 09.02.2010 про визнання заборгованості. На цю саму обставину в обґрунтування безпідставності висновків податкового органу та суду першої інстанції вказувала Компанія і суду апеляційної інстанції.

Разом з тим суди, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, якими передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням, в т.ч. в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, зазначені вище обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішенні справи, залишили поза увагою.

Залишаючи встановлені рішенням господарського суду обставини щодо строку позовної давності за кредитним договором поза увагою, суди вказали, що вказані обставини виникли в 4 кварталі 2012 року і не впливають на обов'язок позивача відобразити дохід за безнадійною заборгованістю в 3 кварталі 2011 року. Однак такі висновки судів є безпідставними, оскільки встановлені рішенням господарського суду від 23.10.2012 обставини щодо переривання строку позовної давності виникли у зв'язку з вчиненням позивачем дій: підписанням акту звірки від 04.01.2011 та направленням листа від 09.02.2010 про визнання заборгованості, а не у зв'язку з прийняттям такого рішення судом. Відтак, на час звітного періоду - ІІІ кварталу 2011 року строк позовної давності не закінчився.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції не може погодитися із оскаржуваними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в цій частині, однак вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди не встановили та чітко не розмежували всі нараховані суми грошових зобов'язань за кожним з епізодів щодо зафіксованих в ході перевірки порушень, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити правильність вирішення справи у повному обсязі. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2321 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013 підлягає скасуванню. Відповідно, скасуванню підлягає також і ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з'ясувати всі обставини у справі, що мають значення для справи, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Також судам слід врахувати, що наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише фактами зафіксованих в ході перевірки контрагента певних порушень вимог податкового закону, неможливістю проведення перевірки через відсутністю контрагента за юридичною адресою, відсутністю у контрагента основних фондів та трудових ресурсів.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

З метою дослідження фактичного придбання товару на підставі первинних документів необхідно аналізувати умови його постачання, встановлювати номенклатуру та обсяг поставленого товару, вартість, розмір ПДВ, період постачання, звітний період, в якому виникає право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та на податковий кредит, звітний період, в якому сформовано такі витрати та кредит, їх розмір.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановити мету здійснення господарських операцій.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємств, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

При вирішенні справи в частині вимог щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, слід перевіряти розрахунок штрафних санкцій, зокрема, з'ясувати порядок його здійснення та відповідність вимогам ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231, 2321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Компанії Джессап Трейд енд Інвестмент задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.08.2013, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун