АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 573 / 2008 р.
Головуючий по першій інстанції
Антонова А.А. Суддя-доповідач Обідіна О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця « 3» дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гасія Ю.В.
Суддів: Обідіної О.І. Карнауха П.М.
при секретарі Киві A.M.
з участю: адвоката
позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду, Полтавської області від 11 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди, колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача ,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11.01.2008 р. позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 300 грн. на кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат , яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8, 50грн. за судового збору, 30 грн. за ІТЗ розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 150 грн. понесених ним витрат на правову допомогу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
2
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати, постановити нове про відмову в задоволенні заявлених вимог у зв»язку з їх безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції його оскаржили позивачі, які в апеляційній скарзі просять рішення змінити та постановити нове про повне задоволення їх вимог в частині відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, завданих самовільним заняттям відповідачем їх земельної ділянки. Вважають, що місцевим судом безпідставно відмовлено в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки факт самовільного заняття відповідачем їх земельної ділянки був доведений, розрахунок завданих неправомірними діями відповідача збитків обраховано фахівцями, про що складено акт від 01.10.2007 року, який як доказ ніким не був спростований.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
По справі встановлено, що рішенням Іскрівської сільської ради Чутівського району від 23.08.2001 р. за № 113 ОСОБА_2 у особисту власність було передано земельну ділянку , розміром 0, 45 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства. Фактично позивачі користувались земельною ділянкою площею 0, 51 га. У зв»язку з чим, рішенням сесії Іскрівської сільської ради № 144 від 15.12.2005 р. ОСОБА_3 надано земельну ділянку розміром, яка виявилась зайвою у ОСОБА_2, але не більше 0, 15 га на умовах договору оренду строком на п»ять років. Фактично , після проведення обміру земельної ділянки позивачів, розмір останньої становив 0, 51 га, внаслідок чого за рахунок даної зайвої площі відповідачу було надано 0, 06 га. та встановлено межові знаки.
Весною 2006 р. у зв»язку з користуванням вказаними земельними ділянками, між сторонами виникли неприязнені відносини .
При розгляді справи, суд на підставі наданих належних та достовірних доказів , прийшов до вірного висновку про те, що відповідач допустив порушення прав позивачів як землевласників шляхом здійснення само захвату їх частини земельної ділянки протягом 2006-2007 p.p. Дані висновки грунтуються на матеріалах справи., узв»язку з чим колегія судців не приймає до уваги заперечення апелянта ОСОБА_3 , які фактично ґрунтуються лише на його власних поясненнях, жодними доказами не підтвердженні, натомість надані позивачами докази відповідач не спростував , обґрунтовуючи свої висновки власним тлумаченням обставин по справі.
Частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з положень ст. 23 ЦК України, і не порушуючи засади розумності, виваженості та справедливості , з урахуванням характеру спірних правовідносин та підстав її відшкодування, вірно встановив розмір моральної шкоди у вигляді 300 грн. на користь кожного позивача, що є достатнім для відновлення порушеного права.
Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування землевласникам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 матеріальних збитків внаслідок противоправних дій відповідача, який позбавив позивачів можливості володіти земельною ділянкою та отримувати урожай сільськогосподарських культур, місцевий суд вірно виходив з положень ч.1 ст. 60 ЦПК України про покладення на сторони обов»язку доводити ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Вважаючи недоведеними вимоги про стягнення з
3
відповідача 3336 грн. 60 коп.3битків у вигляді не отриманої вигоди , суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги позивачів в цій частині не спростовують висновки суду , ґрунтуються лише посиланням на акт «Про перевірку дотримання вимог земельного законодавства» від 01.10.2007 р.
Проте, вказаний акт не можна вважати за належний та допустимий доказ по справі , оскільки його висновки фактично ґрунтуються на договорі №71 від 23.09.2005 р. на виробництво та переробку цукрового буряку, вирощеного ОСОБА_4 в 2005 року, протягом якого не існували між сторонами спірні правовідносини і який не є предметом спору .Крім того, в основу акта покладені умовні розрахунки сільськогосподарської продукції, які не можуть вважатись доказом обставин, на які посилаються позивачі в розумінні змісту ст. 58, 59 ЦПК України.
Вірно встановивши фактичні обставини по справі, суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Чутівського районного суду, Полтавської області від 11 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців.