Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Власова С. О.

з участю секретаря - Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 31 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 30 червня 2011 року вона передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 доларів США як аванс за придбання житлового будинку по АДРЕСА_1, в м. Берегові, про що було складено розписку. Решту коштів (35 500 доларів США) позивачка мала сплатити при укладенні договору купівлі-продажу будинку.

У подальшому цей житловий будинок був проданий іншій особі, а відповідач ОСОБА_1 відмовився повертати отримані ним кошти.

Вважаючи, що кошти, отримані відповідачем, є майном, набутим без достатньої правової підстави, позивачка просила на підставі статті 1212 ЦК України стягнути ці кошти з відповідача в розмірі 500 доларів США, що еквівалентно 5945 грн. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі 1216, 89 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Рішенням Берегівського районного суду від 31 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5945 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 1216, 89 грн. процентів за користування цими коштами, а також 243, 60 сплаченого судового збору. В решті вимог - відмовлено.

На це рішення відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що продаж будинку зірвався саме з вини позивачки, яка не мала достатньо коштів для придбання цього нерухомого майна. Крім того, позивачці було повернуто 100 доларів США, а також їй протягом двох років надавалися послуги щодо продажу її житла по АДРЕСА_2 в м. Берегово. Суд першої інстанції цих обставин не з'ясував та ухвалив помилкове рішення.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 безпідставно користувався отриманими від позивачки коштами в розмірі 500 доларів США як аванс за придбання нерухомості.

Такі висновки місцевого суд є помилковими, зроблені без належного з'ясування обставин справи, з помилковим застосуванням вимог статті 1212 ЦК України.

Вказане є підставою, у відповідності до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Встановлено, що 30 червня 2011 року позивачка ОСОБА_2 передала відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 доларів США як аванс за придбання житлового будинку по АДРЕСА_1, в м. Берегові, про що було складено розписку. Решту коштів (35 500 доларів США) позивачка мала сплатити при укладенні договору купівлі-продажу будинку.

У подальшому цей житловий будинок був проданий іншій особі, а відповідач ОСОБА_1 відмовився повертати отримані ним кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року (справа № 6-88цс13).

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та передачі як авансу для придбання нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1, в м. Берегові.

Крім того, грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що оспорювана сума вважається майном безпідставно отриманим відповідачем в розумінні статті 1212 ЦК України.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Керуючись статтею 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 381 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 31 липня 2014 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та процентів за користування цими коштами - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: _____________

Судді: _____________

_____________