Номер провадження: 22-ц/785/7982/14
Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.
Доповідач Троїцька Л. Л.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Таварткіладзе О.М., Фальчука В.П.,
при секретарі - Швець В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2014 року, -
в с т а н о в и л а:
29.10.2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та просив визнати за ним право власності на 37/100 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позов обґрунтував тим, що після смерті батька відкрилась спадщина на 37/100 частки вказаного домоволодіння, що належала йому на праві особистої власності. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину він не може, оскільки до нотаріальної контори з заявою звернулась ОСОБА_3, як спадкоємиця ОСОБА_5 - дружини його батька, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-3).
27.02.2014 року ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_2, уточнивши який, просила визнати за нею право власності на 28/100 частки вказаного домоволодіння, у порядку спадкування за законом після смерті сестри - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позов обґрунтувала тим, що її рідній сестрі належало половина придбаного разом з чоловіком спірного домоволодіння та вона також прийняла фактично спадщину після його смерті разом з позивачем як спадкоємці першої черги за законом (а.с.78-79, 127).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.07.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 37/400 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 111/400 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - у порядку спадкування за законом після смерті сестри - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаній нормі права рішення суду не відповідає.
Судом 1-ої інстанції встановлено і фактично не оспорюються сторонами наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с.11, 12).
За життя за ОСОБА_4 на праві особистої власності зареєстровано 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Вказане домоволодіння належало йому на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05.07.1990 року виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів, зареєстрованого 17.07.1990 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» за №17394 стр.78 кн. 181 (а.с.9).
На час виникнення права власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, яка проживала разом з ним і фактично прийняла спадщину (а.с.56-58).
Позивач також прийняв спадщину, звернувшись своєчасно до нотаріальної контори (а.с.40).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с.83).
Після її смерті з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася рідна сестра померлої - ОСОБА_3
Дані обставини підтверджуються копіями матеріалів спадкової справи №1247/2012 рік до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і копією спадкової справи №291/2013 рік до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (а.с.39-60).
Задовольняючи частково позовні вимоги сторін та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на 37/400 частини, а за ОСОБА_3 на 111/400 частин спадкового майна, суд пов'язав виникнення (набуття) право власності на 37/100 частин спірного домоволодіння з часом видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на домоволодіння, його державної реєстрації та перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_5 і виходив з того, що вказане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно ст.ст. 22, 28 КпШС України, діючих на той час.
При цьому суд також керувався вимогами ст.ст.1216, 1217, 1261, 1262, ч.1 ст.1267, ч.3 ст.1268 ЦК України та відповідними нормами цивільно-процесуального законодавства.
Між тим, з такими висновками суду колегія повністю погодитись не може.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на 37/100 частин домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого жилкомунвідділом виконкому Ленінської районної ради м. Одеси 05.07.1990 року (а.с.9, 43 звор.).
Право спільної сумісної власності на будинок виникало лише у випадках прямо передбачених законом, що діяв на той час.
Під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції представник ОСОБА_2 зверталася з клопотанням про витребування з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради інформації про те, кому та на підставі яких документів належить спірний будинок (а.с.30).
Однак, документи, на підставі яких за ОСОБА_4 зареєстрований спірний будинок, судом не витребувались (а.с.29-30, 32).
З урахуванням вимог ч.4 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, колегією суду ухвалою від 30.10.2014 року за клопотанням представника ОСОБА_2 були витребувані з КП «ОМБТІ та РОН» і Департаменту архівної справи та діловодства копії інвентаризаційної справи, технічної документації на домоволодіння АДРЕСА_1, станом на 1985 рік та ряд інших документів (а.с.166-168;173-181; 184-216).
З наданих до суду документів, вбачається, що спірне домоволодіння під літ. «Б» було самовільно побудовано батьком ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ще в 1978 році (а.с.197).
На підставі рішення № 387 від 20.06.1986 року Ленінського виконкому народних депутатів м. Одеси рішенням народного суду Ленінського району м. Одеси від 02.09.1986 року домоволодіння було вилучено у ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за ст.105 ЦК УРСР в редакції 1963 року і передано на баланс місцевої ради (а.с.197, 198).
Рішенням Ленінського виконкому народних депутатів м. Одеси за №103/7 від 21.04.1989 року, за заявою ОСОБА_6 вищевказане рішення виконкому було скасовано і домоволодіння повернуто для оформлення права особистої власності за ОСОБА_4 (а.с.198-200).
Рішенням Ленінського виконкому народних депутатів м. Одеси під №112/4 від 20.04.1990 року затверджений розрахунок ідеальних долей співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, з визнанням права особистої власності за ОСОБА_6 на 63/100 частини, за ОСОБА_4 - на 37/100 частини від домоволодіння (а.с.174).
Свідоцтво про право особистої власності від 05.07.1990 року на вказане домоволодіння було отримано ОСОБА_4 17.07.1990 року (а.с.9).
Посилаючись при вирішенні спору на ст.ст. 22, 28 КпШС України, суд не звернув уваги на те, що право спільної сумісної власності виникає лише у випадках, прямо передбачених законом, що діяв на той час.
Так, згідно з вказаними статтями, майно, нажите подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. Під нажитим майном закон розуміє ті матеріальні цінності, які придбані подружжям в період шлюбу своїм трудом, тобто в результаті і за рахунок їх трудової діяльності, або придбані на їх спільні кошти.
Суд також не звернув уваги на те, що правовий режим житлового будинку щодо особистої власності громадянина чи сумісної власності двох або декількох громадян (в тому числі у спільній сумісній власності подружжя) регулювався ст.ст.101, 112 ЦК УРСР в редакції 1963 року, які діяли на час виникнення у ОСОБА_4 права власності на спірний будинок.
Згідно ч.2 ст.101 ЦК УРСР, передбачалось, що у подружжя, яке проживає спільно, та їх неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
Відповідно до ст.112 ЦК УРСР майно могло належати на праві спільної власності, в тому числі двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Суд на вказані обставини уваги не звернув і не врахував те, що в розумінні вищевказаних норм права спірний будинок не відноситься до спільної сумісної власності подружжя, тому ОСОБА_4 і було видано свідоцтво про право особистої власності на нього і не дав їм належної правової оцінки відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
За життя ОСОБА_5 не оспорювала свідоцтво, яке було видане ОСОБА_4 у 1990 році. Напроти, при вирішенні спору між ОСОБА_8 (сестрою ОСОБА_4, якій ОСОБА_6 подарував 63/100 частини будинку під літ. «А») і ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки, що закінчився затвердженням мирової угоди, діяла в інтересах свого чоловіка ОСОБА_4 і не просила залучити її до участі у справі як співвласника будинку (а.с.217-218).
Звертаючись з заявою до нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 фактично підтвердила факт того, що спадкове майно належало ОСОБА_4 на праві особистої власності, що виходить із змісту вказаної заяви (а.с.47).
Дані обставини також судом 1-ої інстанції не враховувались і не оцінювались в сукупності з іншими доказами по справі.
За таких підстав, колегія вважає, що висновки суду щодо віднесення спадкового майна до сумісної власності подружжя ОСОБА_4, суперечать фактичним обставинам справи і діючому на час виникнення права власності на будинок законодавству.
Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на 37/100 частини домоволодіння, що складається з будинку під літ. «Б», з надвірними спорудами, загальною площею 46,0 кв.м., жилою - 24,7 кв.м. та підсобною - 21,3 кв.м., розташованого на земельній ділянці, площею 211 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Спадкоємцями в рівних долях, а саме, по 37/200 спадкового майна, відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1261 ЦК України були: ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (син і дружина померлого).
Після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на 37/200 частин спірного домоволодіння, яку в установленому законом порядку на підставі ст.1262 ЦК України прийняла її рідна сестра - ОСОБА_3 (а.с.47).
Тобто, на думку колегії, кожна із сторін має право в порядку спадкування за законом на 37/200 частин домоволодіння під літ. «Б» за вищевказаною адресою.
Доводи апеляційної скарги про те, що докази, представлені ОСОБА_3 на підтвердження родинних стосунків між нею та померлою ОСОБА_5 не легалізовані, колегією до уваги не приймаються, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.07.2014 року, яке набрало чинності 12.08.2014 року, встановлений факт родинних відносин між вказаними особами (а.с.151-152).
За таких підстав, рішення суду, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і часткове задоволення позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_3
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 37/200 частини домоволодіння під літ. «Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 211 кв.м., та складається в цілому з загальної площі 46,0 кв.м., жилої площі - 24,7 кв.м. та підсобної площі - 21,3 кв.м.
В іншій частині позову відмовити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом після смерті сестри - ОСОБА_5, померлої 26 жовтня 2012 року, на 37/200 частини домоволодіння під літ. «Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, площею 211 кв.м., та складається в цілому з загальної площі 46,0 кв.м., жилої площі - 24,7 кв.м. та підсобної площі - 21,3 кв.м.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
О.М.Таварткіладзе
В.П.Фальчук