Справа № 22-2221 Головуючий у 1 інстанції Сіренко М. О.
Категорія 24 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.А.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відкритого акціонерного Товариства „Донецькобленерго" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіїівки від 1 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ВАТ „Донецькобленерго" просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіїівки від 1 лютого 2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені: зобов'язано ВАТ „Донецькобленерго" відновити енергопостачання в квартирі 168 будинку 34 мікрорайону „Сонячний" у м. Макіївці; стягнуто з ВАТ „Донецькобленерго" на користь ОСОБА_1. заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і на користь держави судовий збір у сумі 8.50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., - та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права і, зокрема тих законів і нормативно-правових актів, які обумовлюють реалізацію прав суддів в Україні; судом ніяким чином не прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що законодавством України визначено порядок застосування та реалізації прав професійним суддею щодо знижки плати за комунальні послуги; суд не дав правової оцінки тому факту, що позивач є професійним суддею і тому йому відомий порядок реалізації свого права на оформлення знижки; судом не було з'ясовано чи має позивач право на податкову соціальну пільгу; суд помилково послався на ст. 6.1 Європейської Хартії; суд безпідставно не прийняв до уваги лист Державної судової адміністрації України від 18 липня 2003 року; судом не з'ясовано, якими доказами, крім усного ствердження позивача, підтверджується заподіяння моральної шкоди.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є організацією, яка надає послуги населенню з електропостачання, в тому числі і у квартиру позивача заАДРЕСА_1. 25 грудня 2007 року структурний підрозділ ВАТ „Донецькобленерго" відключив вищезазначену квартиру від
енергопостачання. Підставою для відключення електроенергії в квартирі позивача стала наявність заборгованості по оплаті наданих послуг в результаті оплати тільки 50% їх вартості.
Оплату послуг у розмірі 50% їх вартості позивач обґрунтовує тим, що він працює суддею і така гарантія надана йому діючим законодавством України.
Відповідач підтвердив ту обставину, що на час відключення квартири позивача від енергопостачання, останній мав заборгованість у сумі 1069 грн., яка утворилася за оплату послуг тільки у розмірі 50%.
Відповідно до особового рахунку така сума заборгованості утворилася за період з 2001 року, незважаючи на те, що рішенням суду від 14 листопада 2005 року суд визнав оплату послуг по енергопостачанню у розмірі 50% правильним, а тому станом на 31 жовтня 2005 року у позивача була відсутня заборгованість.
Судом також встановлено, що у зв'язку з незаконним відключенням енергопостачання у квартирі позивач відчував моральні страждання, оскільки протягом п'яти діб мав організовувати своє життя разом з малолітніми дітьми без світла, що дійсно порушило його звичний образ життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши досліджені судом докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Донецькобленерго" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд виходив з того, що у відповідача не було ніяких законних підстав на відключення споживача від енергопостачання, оскільки доводи відповідача про те, що їх дії по нарахуванню позивачу вартості послуг у 100 % розмірі є законними і пов'язані з тим, що пільгова частина фактичних витрат ніким не відшкодовується, є необгрунтованими, тому що надання судді права на 50% знижку оплати комунальних послуг є гарантією незалежності і недоторканості судді, яких він не може бути позбавлений незалежно від фінансування фактичних витрат відповідачу на комунальні послуги, розміру його заробітної плати і доходів сім'ї. Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідач на протязі кількох років неодноразово вчиняє незаконні дії відносно позивача, а також з характеру причиненої шкоди, принципів розумності, справедливості та виваженості.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою KM України від 26 липня 1999 року №1357 енергопостачальник має право перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку; тимчасово припиняти постачання електричної енергії або відключити споживача від мережі без його згоди у випадках, передбачених пунктами 34 і 35 цих Правил.
Згідно п.35 Правил користування електричною енергією для населення енергопостачальник має право відключити споживача у разі самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби, порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил.
Пунктом 27 Правил встановлено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження
енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.
Як вбачається з матеріалів справи зазначені вимоги Правил відповідачем не були виконані: позивачу не надсилалось попередження про відключення від електричної мережі; квартира позивача була відключена від енергопостачання 25 грудня 2007 року, тобто напередодні новорічних свят.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач оплачував спожиту електричну енергію, але не у 100% розмірі, а у розмірі 50%, вважаючи, що він як суддя має на це право відповідно до ст. 44 Закону України „Про статус суддів". Тому заборгованість, яка виникла у позивача з оплати за спожиту електричну енергію, не є заборгованістю в розумінні п. 35 Правил.
Відключаючи квартиру позивача від енергопостачання 25 грудня 2007 року ВАТ „Донецькобленерго" не враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року по справі про гарантії незалежності суддів визнали такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", а саме: стаття 36, відповідно до якої „пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських марштрутів надаються у разі, якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу", в частині, що стосується професійних суддів.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України у ст. 3 посилається на те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів у своїх попередніх рішеннях, тому вирішуючи питання щодо відповідності Конституції України наведених у конституційному поданні окремих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", Конституційний Суд України керується також правовими позиціями, викладеними у цих рішеннях.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що дії відповідача по відключенню квартири позивача від енергопостачання у зв'язку з неоплатою наданих послуг є незаконними, такими, що порушують права і інтереси позивача і такі дії відповідача призвели до моральних страждань з боку позивача. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст. ст, 23, 1167 ЦК України та Правилам користування електричною енергією для населення, на які посилався позивач у позовній заяві.
Суд правильно й з дотриманням вимог ст. ст. 23 та 1167 ЦК України визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, спричиненою позивачу незаконними діями відповідача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1., порушення ведення нормального способу життя у період відключення електроенергії, характер додаткових зусиль для організації життя.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди, суд послався на ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів". Проте посилання на зазначену норму Закону є зайвим, оскільки відповідно до ст. 4 Закону
України „Про захист прав споживачів" споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо вона заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Але ця обставина не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки позивач в першу чергу обґрунтовував свої позовні вимоги про стягнення моральної шкоди нормами цивільного законодавства, а саме ст. ст. 23 та 1167 ЦК України.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що посилання суду на ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів" підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач як суддя не повідомляв відповідача про соціальні пільги, безпідставні, оскільки є рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 14 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1. до ВАТ „Донецькобленерго", третя особа Структурна одиниця „Макіївські електричні мережі" про відшкодвування шкоди, з якого вбачається, що відповідачу було відомо про те, що ОСОБА_1. є суддею і відповідно до Закону „Про статус суддів" має право на 50% знижку з оплати електроенергії, а Правила користування електричною енергією для населення не передбачають щорічного повідомлення споживачем енергопостачальника про своє право на пільгу.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго" відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 1 лютого 2008 року залишити без змін. Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів".
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.