Справа № 22-1583 Головуючий у 1 інстанції Тимченко О.О.
Категорія 41 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів :Санікової О.С, Шамрило Л.Г. при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2007 року по справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1до Комунального підприємства „Ремонтник", виконкому Будьонівської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на житлову площу та про придбання житлового приміщення у приватну власність, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2007 року, якою її позовна заява визнана неподаною і повернута позивачці, посилаючись на те, що висновок судді про те, що вона не оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також не виклала обставини на підтвердження позовних вимог є неправильним, оскільки при подачі повторно позовної заяви вона сплатила судовий збір і доплатила ще 42 грн. 50 коп., крім того, в позові вона докладно виклала всі вимоги і надала всі необхідні документи, які зазначені у додатку.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представники відповідачів не заперечували проти доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 7 листопада 2007 року позовна заява ОСОБА_1. до КП „Ремонтник", виконкому Будьонівської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на житлову площу та про придбання займаного житлового приміщення у приватну власність залишена без руху для усунення недоліків до 15 листопада 2007 року з тих підстав, що вона не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначена ціна позову; не у повному обсязі сплачена сума судового збору (як зазначено судддею -державного мита); не сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; до заяви не долучені докази, що підтверджують переведення службового приміщення у житлове приміщення (рішення виконкому Будьонівської райради м. Донецька).
Ухвалою судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року позовна заява ОСОБА_1. до КП „Ремонтник", виконкому Будьонівської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на житлову площу та про придбання займаного житлового приміщення у приватну власність визнана неподаною та повернута позивачці.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Визнаючи позовну заяву не поданою та повертаючи її ОСОБА_1. суддя виходив з того, що позивачкою недоліки у встановлений строк не були усунуті.
Проте такі висновки є помилковими.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити в собі:
1/ найменування суду, до якого подається заява;
2/ ім'я /найменування/ позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
З/ зміст позовних вимог;
4/ ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5/ виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6/ зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7/ перелік документів, що додаються до заяви.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 15-17) позивачкою 25 квітня 2007 року сплачений судовий збір в розмірі 8.50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7.50 грн., а у вересні 2007 року доплачений судовий збір в сумі 42.50 грн. У позовній заяві, яка зареєстрована судом 31 жовтня 2007 року, у додатку зазначені документи, які додаються, в т.ч.1 квитанція про сплату судового збору. Проте в ухвалі про повернення позовної заяви суддею не зазначено в якому розмірі позивачці ще необхідно оплатити судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1. без руху з тих підстав, що не доданий документ на підтвердження позовних вимог, а саме рішення виконкому Будьонівської райради м. Донецька про переведення службового приміщення у житлове, суддею не враховано, що відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази, а також не перевірено чи існує взагали такий документ.
З доданих позивачкою матеріалів вбачається, що до позовної заяви нею долучені деякі письмові докази і, зокрема копія рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 13 червня 2001 року по справі за позовом ГКП „ЖЕО Будьонівського району м. Донецька" до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із службового жилого приміщення, в якому визначений статус спірної квартири. Крім того, для витребування доказів передбачена така стадія цивільного процесу як попереднє судове засідання.
За таких обставин у судді першої інстанції не було законних підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1. без руху, а потім повернення її позивачці.
Таким чином, ухвала судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2007 року постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, що відповідно до ст. 312 ч.1 п.3 є підставою для її скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Ухвалу судці Будьонівського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2007 року скасувати.
Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.