ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р. | Справа № А-14/315 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:
Cуддя Булка Володимир Ігорович
При секретарі Кріцак Василь Мирославович
за позовом ЗАТ "Авангард" вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450
до відповідача 1 ДПІ в Тисменицькому районі вул. Площа Ринок, 17, м. Тисмениця Івано-Франківська область, 77400
до відповідача 2 Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ76000
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0001121500/0 від 26.10.2006р., №0000862320/0 та №0000872320/0 від 27.10.2006р.
Представники:
Учасник судового засідання: Савчук Л.Є., прокурор, посвідчення № 36 від 01.03.02р.
Від позивача: Фатула Т.В., представник, довіреність № 228/10 від 30.10.06р.
Від відповідача 1: Бандурак І.Г., завідувач юридичного відділу, довіреність № 11611/10-041 від 08.12.06р.
Від відповідача 1: Дум"як В.О., ГДПІ, довіреність № 8563/10/10 від 20.09.06р.
Від відповідача 1: Кукудяк О.О., ГДПРІ відділу контролбно-перевірочної роботи, довіреність № 8771/10-041 від 27.09.06р.
Від відповідача 2: не з"явилися,
СУТЬ СПРАВИ: заявлений позов про:
- визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Тисменицькому районі № 0001121500/0 від 26.10.06 р., № 0000862320 та № 0000872320/0 від 27.10.06 р.;
- зобов'язання державної податкової інспекції в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за липень, серпень 2006 року - надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили.
Ухвалою суду від 27.11.06 р. відкрито провадження у адміністративній справі № А-14/315 і призначено попереднє судове засідання на 12.12.06 р. За наслідками попереднього судового засідання судом уточнено позовні вимоги та заперечення відповідача проти адміністративного позову; з’ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються сторонами, а які належить доказувати; з’ясовано, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, та встановлено строки для їх надання; вчинено інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 26.12.06 р.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що на підставі акту перевірки № 407-2350-00853582 від 18.10.06 р. ДПІ в Тисменицькому районі винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000872320/0 від 27.10.2006р. щодо визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 37645 грн. 00 коп., з яких 28958 грн. 00 коп. –за основним платежем та 8687 грн. 00 коп. –штрафні санкції;
- №0000862320/0 від 27.10.2006р. (в якому не зазначено, яку норму законодавства було порушено платником), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 91111 грн. 00 коп., оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ №3 за червень 2006р. податковий кредит в сумі 112343,00 грн., відповідно неправомірно заявлено в загальній податковій декларації з ПДВ №3 за червень (липень) 2006р. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню –91111,00 грн., а також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ №3 в сумі 87800,00 грн. В результаті чого, платником занижено суму податкового зобов’язання по ПДВ за перевірений період 28958,00 грн. та відповідно ДПІ було застосовано штрафні санкції в сумі 8687,00 грн.
На думку податкового органу, від’ємне значення ПДВ в сумі 112343,00 грн., що виникло по декларації №3 за результатами перевірки підлягає зарахуванню позивачем на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів по спеціальній декларації №2.
Крім того, на підставі акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки № 415-1520/00853582 від 20.10.2006р. ДПІ в Тисменицькому районі винесено податкове повідомлення-рішення №0001121500/0 від 26.10.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 87800,00 грн.
Тобто, за результатами проведеної позапланової документальної перевірки було встановлено завищення суми податкового кредиту згідно загальної декларації по ПДВ за липень 2006р. А в свою чергу за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки було зменшено суму бюджетного відшкодування, яку було попередньо відображено у складі податкового кредиту декларації по ПДВ за липень 2006р. і яка відповідно підлягала відшкодуванню на рахунок ЗАТ „Авангард” у банку згідно загальної декларації по ПДВ за серпень 2006р.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач просить визнати нечинними, при цьому посилається :на наступне.
Порушень п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», на який податковий орган посилається в повідомленні-рішенні, ним не допущено. Вказана норма встановлює, що суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання та відповідно подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених пунктом 11.29 ст. 11 вказаного Закону.
Висновок податкової служби щодо завищення суми ПДВ, задекларованої до відшкодування ґрунтується на п.4 „Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість, що операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини”, затвердженого Постановою КМУ № 271 від 26.02.99 р.
Однак, позивач вважає, що дані норми носять спеціальний характер їх застосування виключно щодо операцій по поставці товарів власного виробництва і в жодному випадку не регулюють та прямо не вказують на її застосування при здійсненні операцій, пов'язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів, не встановлюють порядок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ.
Посилаючись на лист ДПА України № 2651/7/16-1121 від 23.02.99 р., та вказуючи при цьому на факт придбання ним основних засобів, на п.п.5.3.2 ст.5 та на п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач вважає, що включивши суми ПДВ, сплачені в зв'язку з придбанням ним основних фондів та матеріалів, які використані для поліпшення та модернізації основних фондів, ніяким чином не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації по ПДВ, оскільки витрати на придбання основних фондів та матеріалів, які йдуть на модернізацію та поліпшення основних фондів не відносяться до валових витрат підприємства, та підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.
В свою чергу п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст якого містить в собі положення про зупинення дії п.7.7 ст.7, п.10.1 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість, щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах і з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства, містить положення про регулювання операцій виключно по поставі товарів власного виробництва, і в жодному випадку не регулює та прямо не вказує на її застосування при здійсненні операцій, пов'язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.
Позивач зазначає, що згідно п.п.7.7.1 зупиненого п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Враховуючи вимоги абз.3 п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»вважає, що в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників залишається вся сума ПДВ, отримана від операцій з поставки сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) власного виробництва.
Позивач вказує також на те, що в даному випадку матеріально-технічні ресурси виробничого призначення придбавались не за кошти, отримані від операцій з поставки сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) власного виробництва, а отже операції з придбання основних фондів не приймають участі в оподаткуванні за п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач зауважує, що наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 та зареєстрованим у міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054 передбачені спеціальні режими оподаткування переробного підприємства (п. 11.21 Закону), сільськогосподарського підприємства (п. 11.21 Закону), сільськогосподарського товаровиробника (п. 11.29 Закону), та не пояснено до якого саме спецрежиму і в якій частині слід відносити кредит. Крім того, даний наказ відсилає до відповідних статей Закону про ПДВ (п.11.21, п. 11.29), які стосуються виключно операцій з продажу.
Податковим органом не спростовано та не заперечено сам факт існування податкового кредиту в обсягах, задекларованих позивачем за червень та липень 2006 року та підстав його виникнення.
Віднесення податкового кредиту по операції з придбання основних фондів до спецдекларації № 2, згідно якої ПДВ, сплачене при їх придбанні не відшкодовується, позбавляє платника податків встановленого Законом України «Про податок на додану вартість»права отримання відшкодування, сплаченого при придбанні основних фондів.
Заявлену вимогу про зобов'язання надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ позивач обґрунтовує ч.2 п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Крім того, позивач стверджує із посиланням на абз.1 п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», яким передбачено, що саме орган держказначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Отже, в даному випадку, положення абз.1 п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»стосується виключно прав та обов’язків відповідача –2 –управління Державного казначейства, а не відповідача-1 –ДПІ в Тисменицькому районі, що як наслідок не звільняє орган ДПС від виконання обов’язку по наданню висновку на відшкодування ПДВ, встановленому ч.2 п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість».
ДПІ в Тисменицькому районі позовні вимоги не визнала, подала заперечення на позов, вказує на те, що оспорюване повідомлення-рішення прийнято у відповідності до діючого податкового законодавства. Позивачем в порушення вимог п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», операція з придбання обладнання відображена у загальній декларації № 3, проте повинна була бути відображена у спеціальній (скороченій) декларації № 2, зокрема .віднесена до податкового кредиту цієї декларації.
Податок на додану вартість з вартості придбаних основних засобів, які використовуються для операцій, що підпадають під дію п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»відображається в розділі II «податковий кредит»скороченої декларації з ПДВ і до податкового кредиту загальної декларації ці суми податку не включаються.
Реалізовуючи продукцію птахівництва, позивач у відповідності до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на. додану вартість»суми ПДВ до державного бюджету не сплачує, а спрямовує на спецрахунок і використовує на розвиток птахівництва. Віднесення сум ПДВ з операції придбання до податкового кредиту загальної, а не спеціальної декларації, не відповідає названому пункту статті Закону.
Розподіл даних за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями з ПДВ має відбутися за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським товаровиробництвом.
Реалізовуючи продукцію птахівництва, позивач не сплачує ПДВ до бюджету, користуючись нормою за п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», та декларуючи податкові. зобов'язання за спеціальною податковою декларацією і використовуючи кошти за згаданим «Порядком акумуляції та використання коштів...»(постанова КМ України № 271 від 26.02.99 р.), на думку податкового органу, податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями придбання основних засобів, що використовуються у сільськогосподарському товаровиробництві, має відноситися до цієї ж сільськогосподарської податкової декларації та, відповідно, зменшувати податкове зобов'язання за цією декларацією, тобто, по суті зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями придбання основних засобів, що використовуються у власній господарській діяльності не тягне за собою виникнення податкового зобов'язання платника податку, оскільки залишається для власного використання.
Стосовно вимоги позивача про зобов’язання ДПІ надати висновок до управління державного казначейства, податковий орган вказує, що оскільки, податкові повідомлення-рішення знаходяться в судовому розгляді та відсутні підстави для задоволення позову щодо визнання їх нечинними, підстави для надання висновку, також, відсутні.
Податкова інспекція також вважає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідні наступні підстави: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.
Управління Державного казначейства в Івано-Франківській області вказало, що є окремою юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, не допускало ніяких порушень стосовно позивача, а також є неналежним відповідачем.
Представник Прокуратури заперечення стосовно позову підтримав.
При застосуванні положень ст.6 КАСУ суд виходив з того, що згідно ч.2 ст.71 КАСУ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, а також дослідивши всі наявні в справі докази і оцінивши все в сукупності, суд
встановив:
За наслідками виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ «Авангард»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за липень 2006р. ДПІ в Тисменицькому районі 18.10.2006р. складено акт перевірки за №407-2350-00853582.
За наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ „Авангард”, поданої до ДПІ в Тисменицькому районі за серпень 2006 року за № 16687 складено акт перевірки № 415-1520/00853582 від 20.08.2006р.
Згідно із п.п. «б», «в»п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та Державними цільовими фондами», ст.11 (1) ч.6 п.9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90 р. № 509-12 на підставі акту перевірки № 53-2350-00853582 від 14.02.06 р., відповідно до п.11.29 ст.11, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДПІ в Тисменицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000862320/0 від 27.10.2006р., яким у ЗАТ «Авангард»виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 91111 грн. 00 коп. за липень 2006 р.; на підставі акту перевірки № 415-1520/00853582 від 20.08.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001121500/0 від 26.10.2006 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 87800,00 грн. за серпень 2006 р.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Авангард” на підставі отриманих податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ № 3 і визначив суму бюджетного відшкодування за липень 2006 р. в розмірі 91111 грн. та за серпень 2006 р. в розмірі 87800 грн. та визначив напрямок відшкодування - перерахування на рахунок в установі банку. При цьому, враховуючи особливості діяльності, товариство подавало до податкової інспекції три види податкових декларацій з податку на додану вартість:
- №1 (скорочена), що складається на підставі п.11.21ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», (далі Закон), згідно із яким сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- №2( скорочена), що складається на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону, згідно із яким зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
-№3 –загальна декларація.
Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними, виходячи з наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції із змінами, що була чинна на момент спірних правовідносин, (далі Закон), зупинено дію п.7.7 ст.7, п.10.1, п.10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати, до бюджету податку на додану вартість, щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Посилання відповідача на положення Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах; із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271, що на окремий рахунок чи на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів зараховується різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною від реалізації сільськогосподарської продукції та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам також не може бути підставою відмови в задоволенні позову, оскільки даною Постановою не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ, сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації №2.
З наведеного також вбачається, що вищезазначена норма Порядку є відсилочною, відсилає до відповідних статей Закону, які регулюють операції з продажу, а не придбання, та імперативно не визначають формування податкового кредиту у спеціальній декларації.
Окрім того, Законом України "Про систему оподаткування" у ст. 1 передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Наказом ДПА України від 30.05.97 №166, що зареєстровано в Мінюсті України 09.07.97 за №250/2054, затверджені форми податкової декларації та Порядок її заповнення та подання. Відповідно до абзацу 4 п.1.2 Порядку податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (п.11.12,11.21., 11.29,11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.
Віднесення ДПІ податкового кредиту по операції з придбання до спецдекларації №2, згідно якої ПДВ, сплачене при придбанні не відшкодовується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, позбавляє платника податків такого права, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».
Згідно з частиною 3 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Отже, господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана з виробництвом сільськогосподарських товарів, не може знаходитись у гіршому становищі щодо відшкодування податку на додану вартість, ніж господарюючий суб'єкт, що не здійснює такого виробництва.
Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Між позивачем та його контрагентами укладено договори поставки в розумінні названого Закону. За правовою природою договорів поставки моменти їх укладення та виконання не співпадають, оскільки виконання таких договорів відкладається на майбутнє або одноразовою поставкою (в строк), або окремими партіями протягом тривалого періоду (в окремі строки).
В розумінні п.п.3.1.1 п.3.1ст.З Закону операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв’язку з наведеним операції позивача з його контрагентами є об’єктами оподаткування податком на додану вартість.
Згідно із п.п.7.2;3 п;7;2ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею цього Закону.
Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;. або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1 п..7.4 ст.7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій, у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Обставини справи свідчать про те, що контрагенти позивача зареєстровані як платники ПДВ в установленому порядку, подають відповідну звітність, в якій знайшли відображення у складі податкових зобов’язань операції з позивачем. Дії позивача та його контрагентів відповідають наведеним нормам Закону. Отже, висновок податкового органу про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту не ґрунтується на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість».
За змістом п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 цього ж Закону передбачено, якщо наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно із п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно із п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72 передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
У матеріалах справи знаходяться податкові декларації №3 позивача за липень і серпень 2006 року, з відмітками про подання їх як до податкового органу так і до органу Державного казначейства. Докази неприйняття або повернення позивачу податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2006 року суду не подані. Податкові декларації з ПДВ позивача за липень, серпень 2006 року були прийняті ДПІ в Тисменицькому районі, фактична сплата у червні, липні 2006 р. сум податку постачальникам товарів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Матеріали справи не містять доказів про наявність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування.
Щодо т вердження податкової інспекції про те, що відшкодування можливе лише за умови надмірної сплати ґрунтується виключно на оцінці визначення «бюджетного відшкодування», яке міститься у п.1.8 ст.1 Закону. Згідно із даною нормою бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Такий випадок, Законом в редакції, що регулювала відносини сторін в червні, липні, серпні 2006 року, наведений у п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону. Обставини дотримання позивачем положень названого підпункту судом досліджені, порушень не виявлено.
З приводу посилання органу ДПС, як на підставу у незадоволені другої позовної вимоги щодо надання останнім висновку на відшкодування ПДВ Державному казначейству, на те, що в даному випадку триває процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень, то вимоги ЗАТ «Авангард»є передчасними спростовується наступним.
Як встановлено п.п 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
В свою чергу, згідно ч.1 ст.255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також, для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Пунктом 2 ст.257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Тобто, в даному випадку, норми абз.1 п.п 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»стосується виключно прав та обов’язків відповідача –2 –управління Державного казначейства, а не відповідача-1 –ДПІ в Тисменицькому районі, що як наслідок не звільняє орган ДПС від виконання обов’язку по наданню висновку на відшкодування ПДВ, встановленому ч.2 п.п. 7.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, а також, як випливає зі змісту сформованої позивачем другої позовної вимоги, а саме, що обов’язок по наданню ДПІ в Тисменицькому районі висновку до Управління Державного казначейства виникає лише у випадку набуття рішенням законної сили, яким було підтверджено правомірність віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту загальної декларації із подальшим їх відшкодуванням на розрахунковий рахунок, а також те, що перша позовна вимога, щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі № 0001121500/0 від 26.10.06 р., № 0000862320 та № 0000872320/0 від 27.10.06 р. судом першої інстанції задоволено повністю, суд приходить до висновку про правомірність заявлення вимоги щодо зобов'язання державної податкової інспекції в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за липень, серпень 2006 року - надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили і вважає, що вона підлягає задоволенню.
Також суд вважає необґрунтованими доводи казначейства про неналежність його як відповідача із врахуванням редакції п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону про обов’язок
платника подання органу Державного казначейства копії декларації. За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов’язання податкового органу надати Державному казначейству висновок на відшкодування ПДВ обґрунтовані.
На підставі вищевикладеного, виходячи з того, що судовій оцінці, яка спрямовується на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що мають значення для правильного вирішення справи, підлягають тільки докази, які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні з врахуванням належності фактичних даних, дослідивши обставини справи - склад юридичних фактів, маючи на меті встановити їх реальне існування; а не припущення про їх існування, оцінивши подані документи, суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості заявленого позову.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
позов задоволити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Тисменицькому районі № 0001121500/0 від 26.10.06 р., № 0000862320 та № 0000872320/0 від 27.10.06 р.
Державній податковій інспекції в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за липень, серпень 2006 року - надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету Управлінню Держказначейству в Івано-Франківській області на відшкодування ПДВ протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення після набуття ним законної сили.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Авангард", вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 00853582) 10 грн.20 коп. судового збору.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою сторони, на користь якої ухвалено рішення.
На постанову господарського суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) постанови через місцевий господарський суд.
Суддя Булка Володимир Ігорович
постанова підписана 30.01.07
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Кріцак Василь Мирославович