АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1963/14 Справа № 199/1791/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В. В. Доповідач - Михайловська С.Ю.
Категорія 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Михайловської С.Ю.
Суддів - Пономарь З.М., Лисичної Т.П.
При секретарі -Жидковій Г.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровського районної у м.Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради № 125/6 від 25.04.2000 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровського районної у м.Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпропетровську ради № 125/6 від 25.04.2000 року, відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючи на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог вказавши на те що оскаржуваним рішення виконкому права позивача не порушені і тому не підлягають захисту, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на не відповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача встановив, що 25.04.2000 року виконком АНД районної ради м.Дніпропетровська вирішив переоформити земельну ділянку з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. (№125/6 від 25.04.2000 р.)
Також судом встановлено, що оскаржуване рішенні винесене з перевищенням повноважень виконкому на прийняття рішень з питання регулювання земельних відносин, та щодо того, що оскаржуване рішення не відповідає також й рішенню №2 IV сесії XXIII скликання Діпропетровської міської ради від 23.12.1998 року "Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів".
Згідно ч.1 п.11 додатку №2 вказаного рішення Дніпропетровської міської ради "Обсяги і межі повноважень районних у місті рад" районні ради розробляють пропозиції для розгляду міськими радами в установленому порядку питань, щодо регулювання земельних відносин щодо земель, розташованих на території району; згідно додатку № 3 "Обсяги і межі повноважень районних у місті рад" (ч.ІІ "У сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища") виконавчі органи районної у місті ради готують на розгляд районної ради матеріали згідно повноважень, визначених районною радою (згідно додатка № 2).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. (справа №1-9/2009) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.19, ст..144 Конституції України, ст..25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст.. 25, ч. 1. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, повноваження в сфері земельних відносин щодо переоформлення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку (в даному випадку по АДРЕСА_1) згідно вимог законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради віднесені до виключної компетенції міської ради - Дніпропетровської міської ради, через що рішення виконавчого комітету АНД районної у м. Дніпропетровську ради №125/6 від 25.04.2000 р. про переоформлення земельної ділянки на ОСОБА_5 не є таким, що прийнято в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України як таке, що прийнято органом, який не уповноважений відповідно до закону на вирішення питань регулювання земельних відносин.
Вирішуючи спір, суд погодився з доводами представника відповідача ОСОБА_6 щодо відсутності у позивача будь-яких майнових прав на домоволодіння АДРЕСА_1 з огляду на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.01.2013 р. (а.с. 102), яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська, Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_3, де третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради №125/6 від 25.04.2000 р. та визнання дійсним рішення №593/31 від 20.11.1992 р., та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на будівельні
матеріали, та з доводам з приводу пропуску з боку позивача строку позовної давності та відсутності поважності причини такого пропуску.
Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли під час дії ЦК УРСР 1963 р., та, вирішуючи спір, підлягають застосуванню положення саме ЦК УРСР, а не ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до вимог ст.ст. 71, 72 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; вимоги, на які позовна давність не поширюється, встановлені ст. 83 цього кодексу та в даній справі не встановлені, тому оскільки за ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові, та позивач звернувся до суду із позовом майже через 12 років з дня винесення оспорюваного рішення виконкому, суд прийшов до висновку про відмову у задовленні позовних вимог позивача.
Суд не прийняв до уваги посилання позивача в якості поважності причини пропуску строку позовної давності на кримінальне переслідування та тримання під вартою у СІЗО, через що не був дотриманий строк позовної давності, та тривалість судових розглядів, оскільки ці події мали місце вже поза строком позовної давності звернення до суду із даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст.71, 72, 80 ЦК УРСР (1963), ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення судом норм процесуального права, безпідставний, оскільки таких порушень норм процесуального права, які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення колегією суддів не встановлено.
Довід апеляційної скарги ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.
Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді :