ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2007 р. | Справа № 417/4-06 |
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В, розглянувши справу
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Генетичні ресурси”, с. Чубинське, Бориспільський р-н |
до | Держплемзаводу “Плосківський”, с. Плоске, Бориспільський р-н |
про | стягнення 27142,19 грн. |
за участю представників:
від позивача | Бегма А.А., за дов. від 15.01.07р. № 170. |
від відповідача | не з‘явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно |
Обставини справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Генетичні ресурси” (далі позивач) заявлено позов до Держплемзаводу “Плосківський” (далі відповідач) про стягнення суми боргу за грошовим зобов’язанням в розмірі 27142,19 грн., з яких 26186,91 грн. основна заборгованість, 195,86 грн. 3% річних та 759,42 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними від 14.07.03р. № ГР-0000009; від 14.07.03р. № ГР-0000010; від 14.07.03р. № ГР-0000012; від 19.12.03р. № ГР-0000047; від 27.01.04р. № ГР-0000032; від 14.07.03р. № ГР-0000012.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.06р. було порушено провадження у даній справі.
Справа розглядається після відкладення.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 20.11.2006 року, 05.12.06р., 19.12.06р. та 16.01.07р., проте в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2003-2004р.р. поставив відповідачу товар (спермопродукцію) на загальну суму 26186,91 грн. Факт поставки та вартість поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 14.07.03р. № ГР-0000009; від 14.07.03р. № ГР-0000010; від 14.07.03р. № ГР-0000012; від 19.12.03р. № ГР-0000047; від 27.01.04р. № ГР-0000032; від 14.07.03р. № ГР-0000012.
Факт отримання відповідачем - Держплемзаводом “Плосківський” товару підтверджується копіями довіреностей від 08.07.03р. №349698 серія ЯЖЗ; від 15.12.03р. № 808339 серія ЯЖФ; від 27.01.04р. № 808411 серія ЯЖЗ.
ТОВ “Генетичні ресурси” направило на адресу Держплемзаводу “Плосківський” вимогу від 25.07.06р. вих. №91, в якій позивач вимагає від відповідача протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити суму боргу в розмірі 26186,91 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобов’язаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 195,86 грн. та 759,42 грн. –інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Держплемзаводу “Плосківський” заборгованості за поставлений товар в розмірі 26186,91 грн., 3% річних в розмірі 195,86 грн. та 759,42 грн. –інфляційних втрат є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у зв’язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Держплемзаводу “Плосківський” (Київська обл., Броварський р-н., с. Плоске, код ЄДРПОУ 00849652; р/р 26005745 в АППБ “Аваль”, МФО 321615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Генетичні ресурси” (08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, 1, код 32142939; п/р 26005018670037 у філії “УкрСиббанк” Київське регіональне управління, МФО 300733) –26186 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят шість гривень) 91 коп. основного боргу, 195 (сто дев’яносто п’ять гривень) 86 коп. 3% річних, 759 (сімсот п’ятдесят дев'ять гривень) 42 коп. інфляційних втрат, 271 (двісті сімдесят одну гривню) 43 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00, коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Суддя Попікова О. В.