У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 жовтня 2014 року про повернення позовної заяви ОСОБА_3 до Верхньокоропецької сільської ради, третя особа Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про визнання прав забудовника, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Верхньокоропецької сільської ради про визнання прав забудовника.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 23.09.2014 року його позовна заява була залишена без руху, а ухвалою того ж судді від 10.10.2014 року повернута позивачеві.

Не погодившись з ухвалою про повернення заяви, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу судді від 10.10.2014 року скасувати.

Заслухавши представника апелянта - адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Повертаючи заяву позивачеві суддя місцевого суду виходив з того, що ОСОБА_3 не усунув недоліки позовної заяви, зокрема не надав рішення органу місцевого самоврядування про зміну адреси спірного майна.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Зі змісту цієї норми видно, що саме позивач на власний розсуд обирає позовні вимоги, обґрунтовує їх викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

При цьому поняття «зазначення доказів» є відмінним від поняття «подання доказів».

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 в заяві зазначив зміст позовних вимог, виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, додав до позовної заяви докази, які вважав за потрібне надати для розгляду спору.

Крім цього, на виконання вимог ухвали судді від 23.09.2014 року, позивач додав довідку Верхньокоропецької сільської ради, в якій зазначено дійсну та стару адресу спірного домоволодіння.

Відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Отже, суддя місцевого суду не вправі був залишати з цих підстав позовну заяву без руху та повертати її позивачеві.

На дані обставини суддя суду першої інстанції уваги не звернув, а тому ухвала, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, з передачею питання про прийняття позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 жовтня 2014 року скасувати, а питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: