Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 грудня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Тячівського районного суду від 27 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Тячівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області, третя особа - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту з автомобіля,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом посилаючись на те, що 17.10.2013 року придбав у відповідача ОСОБА_4 автомобіль марки «Mercedes-Benz 310 D», державний номер НОМЕР_1.
18.10.2013 року ОСОБА_4, в інтересах якої діяв ОСОБА_5, видала на ім'я позивача довіреність на управління та розпорядження даним транспортним засобом, а ОСОБА_3 сплатив їй за авто 64 000 грн., що підтверджується розпискою від 18.10.2013 року.
При цьому письмовий договір купівлі-продажу транспортного засобу між ними не укладався.
Зазначав, що в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 11 523,10 грн. державним виконавцем накладено арешт на це авто.
Посилаючись на дані обставини та норму ч. 2 ст. 218 ЦК України просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнати за ним право власності на автомобіль та звільнити автомобіль з-під арешту.
Рішенням Тячівського районного суду від 27 жовтня 2014 року позов задоволено.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк», посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представника апелянта - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на спірний автомобіль виходив із того, що право власності на автомобіль перейшло до позивача, оскільки між ним та ОСОБА_4 фактично відбувся оплатний правочин, а саме купівля-продаж автомобіля, який був оформлений довіреністю.
Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.
Матеріалами справи встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz 310 D», державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 15.09.2006 року.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.
Встановлено, що 18.10.2013 року ОСОБА_4, в інтересах якої діяв ОСОБА_5, видала на ім'я позивача довіреність на управління та розпорядження даним транспортним засобом.
Тимчасовим реєстраційним талоном серії НОМЕР_3 автомобіль взято на тимчасовий облік за місцем проживання позивача (а.с. 7).
На підставі тимчасового реєстраційного талону ОСОБА_3 отримав дозвіл з надання послуг внутрішніх перевезень пасажирів на указаному транспортному засобі (а.с. 10).
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч.3 ст. 238 ЦК України).
Торгівля транспортними засобами в Україні здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 11 листопада 2009 р. № 1200 «Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», яка регламентує порядок купівлі транспортних засобів.
Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладання відповідного договору купівлі-продажу та його реєстрації не можна вважати договором, який допускає перехід права власності.
Не може свідчити про укладення договору купівлі-продажу розписка від 18.10.2013 року про отримання ОСОБА_4 коштів у розмірі 64 000 грн. від ОСОБА_3 за продаж авто (а.с. 48).
Відповідно до вимог ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Оскільки для договору купівлі-продажу автомобіля через недодержання письмової форми законом не встановлена його недійсність (тобто нікчемність), норма ч. 2 ст. 218 ЦК України до спірних правовідносин застосована бути не може.
Також, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин ст. 220 ЦК України за якою можливо визнати дійсним правочин, який вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення, так як договір купівлі-продажу транспортного засобу - обов'язкового нотаріального посвідчення не вимагає.
Крім цього, усупереч п. 4 постанови від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» до участі у справі в якості відповідача не залучено ПАТ КБ «Приватбанк», в інтересах якого накладено арешт на майно.
Таким чином позовна вимога ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та похідні вимоги про визнання права власності та звільнення майна з-піл арешту до задоволення не підлягають у зв'язку з безпідставністю.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а порушення судом норм матеріального і процесуального права призвели до постановлення незаконного рішення, що відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Тячівського районного суду від 27 жовтня 2014 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Тячівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області, третя особа - ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту з автомобіля - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: