Справа №2-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» січня 2009 р. Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Сидорова Є.І. при секретарі Нестеренко П.Г.

з участю адвоката ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом: ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 Степаніввни, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-я особа 5-а Державна нотаріальна контора м. Донецька, КП Бюро технічної інвентарізації про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, розірвання договору довічного утримання, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання від 15.08.2003 року, укладеного між нею та ОСОБА_7 та визнання недійсним договорів купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 та квартири 120 будинку 69 «в» по пр. Офіцерському в м. Донецьку.

В позовній заяві позивач вказується, що ОСОБА_12 протягом тривалого періоду часу знає ОСОБА_13 Раніше ОСОБА_12 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 197-А кв. 7 разом зі своєю донькою ОСОБА_14 Після смерті доньки ОСОБА_14 померлої 4 грудня 2000 року ОСОБА_12 перебувала у вкрай пригнобленому стані і в цей момент до неї ввійшов у довіру сусід, з яким вона оформила договір довічного утримання. Довідавшись про це, відповідачка ОСОБА_13 запропонувала ОСОБА_12 допомогу в розірванні договору довічного утримання. ОСОБА_13 переконала ОСОБА_6 в тому, що проживати поруч із собою, з якою вона розриває договір довічного утримання небезпечно, у зв'язку із чим ОСОБА_13 запропонувала декілька варіантів придбання квартир, після чого позивачка зупинилася на квартирі 120 будинку 69 «в» по проспекту Офіцерському в м. Донецьку, яка належала відповідачці ОСОБА_8 Договір купівлі-продажу вищевказаної квартири був засвідчений державним нотаріусом п'ятої Донецької державної нотаріальної контори. Зазначена квартира була трикімнатною, але після вселення позивачки в зазначену квартиру вона виявила, що у квартирі перебувають речі відповідачки ОСОБА_13 і її сина, які займали дві кімнати, їй для проживання була надана одна кімната. Позивачці було важко жити в сформованих умовах у зв'язку із чим пощивачка порушила питання про повернення її в квартиру, яка раніше їй належала, але відповідачка запропонувала їй варіант придбання квартири в Ленінському районі м. Донецька, аналогічну тієї, котра їй належала по вулиці Артема. Під час підписання договору купівлі-продажу квартири по проспекту Офіцерському в м. Донецьку вона з'ясувала, що вищевказану квартиру вона продає ОСОБА_8, а квартиру здобуває в Сухиної, при цьому відповідачка ОСОБА_13 не повідомила їй, що квартира перебуває в Кіровському, а не Ленінському районі м. Донецька, крім того, у позивачки викликала сумнів та обставина, що квартиру вона продає особі, що раніше їй зазначену квартиру продавала. Відразу ж після придбання спірної квартири позивачка на настійну вимогу ОСОБА_13 В.1. 15 серпня 2003 року уклала з нею договір довічного утримання, який засвідчений державним нотаріусом п'ятої Донецької державної нотаріальної контори у реєстрі № 2-1532, згідно якого відповідачка ОСОБА_13 зобов'язалася утримувати позивачку, забезпечувати її продуктами харчування й уходом, необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення була встановлена в розмірі мінімальної пенсії щомісяця з урахуванням інфляції. З моменту укладання зазначеного договору відповідачка не виконувала умови договору, чим заподіяла позивачці матеріальний збиток, тому що вона сама була змушена за свої особисті засоби здобувати продукти харчування, оплачувала комунальні платежі й квартплату. Крім того, відповідачка взяла в неї в борг грошову суму в розмірі 1700 доларів США й дотепер дана сума їй повернута не була. Так само відповідачка не повернула їй кошти, як різницю у вартості проданої й придбаної квартир у сумі 1500 доларів США, так само вона була змушена понести витрати по оплаті оформлення угоди купівлі-продажу, а саме згідно умов договору дані витрати повинні були нести навпіл ОСОБА_9 й ОСОБА_13, але ОСОБА_13 повністю взяла з позивачки зазначену грошову суму. Позивачці з вини ОСОБА_13 спричинено шкоду разукомплектацієй меблі на суму 800 грн., Крім того, протягом усього часу розгляду справи позивачка мала судові витрати, пов'язані з

відвідуванням різних інстанцій, судових органів, одержанню юридичної допомоги, усього сума понесених позивачці витрат становить 1580 грн.

Протягом усього періоду часу позивачка випробовує величезні моральні страждання через те, що відповідачка не приділяє їй належної уваги, у зв'язку із чим вона була змушена звертатися по допомогу до інших громадян, випробовувала при цьому щиросердечні страждання, що негативно відбилося на її стані здоров'я, у зв'язку із чим вважає, що позивачці була заподіяна моральна шкода в сумі 10000 грн., яку вона просить стягнути з ОСОБА_13, а також розірвати договір довічного утримання від 15.08.2003 року.

Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири 120 будинку 69 «в» по проспекту Офіцерському в м. Донецьку від 30 липня 2003 року, засвідчений п'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою по реєстру № 4-1770 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, визнавши за ОСОБА_6 право власності на квартиру 120 будинку 69 «в» по проспекту Офіцерському в м. Донецьку, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 30 липня 2003 року, засвідчений п'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою м. Донецька по реєстру 4-1787 між ОСОБА_6 та ОСОБА_9.

В судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги свого довірителя підтримала в повному обсягу, суду надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_13 в судове засідання з'явилася, доводи позову не визнала та пояснила суду, що позивачку ОСОБА_6 вона знає з 1997 року, познайомилися вони у зв'язку з тим, що в газеті вона прочитала оголошення про обмін квартири по вулиці Артема на квартиру в мікрорайоні Текстильник з доплатою. Приблизно через 2 роки їй подзвонила ОСОБА_6 і повідомила, що вона веде судовий процес і розриває договір довічного утримання з Апекуновим. Вона запропонувала їй свою допомогу в розірванні договору та зі слів ОСОБА_6 їй стало відомо, що вона з Апекуновим уклала договір довічного утримання, потім вона поміркувала та вирішила розірвати і цей договір. У судовому порядку даний договір був розірваний, при цьому вона понесла значні витрати по оплаті судових витрат і адвоката. Оскільки ОСОБА_6 не мала матеріальних можливостей відшкодувати понесені нею витрати, вона не погоджувалася на те, щоб ОСОБА_6 укладала з нею договір довічного утримання, за пропозицією ОСОБА_6 було вирішено продати квартиру ОСОБА_6 по вулиці Артема й придбав квартиру в Куйбишевському районі. Квартиру по вулиці Артема Петрашевська продала за 12500 доларів і придбала квартиру по проспекту Офіцерському в м. Донецьку. В подальшому вирішила продати квартиру по проспекту Офіцерському у м. Донецьку для того, щоб придбати квартиру відповідно до наявним у ОСОБА_6 коштам у зв'язку із чим позивачці була запропонована квартира по вулиці Терешковій у м. Донецьку. Дана квартира була придбана за 11000 доларів, після чого вона пояснила ОСОБА_6, що понесла значні витрати й взяла собі різницю в 1500 доларів, оскільки всі витрати по договорах, судові витрати по розірванню договору довічного змісту несла саме вона, і ОСОБА_6 запропонувала оформити на її ім'я договір довічного утримання. Квартиру на Текстильників ОСОБА_6 бачила, знала, що це Кіровський район, квартира її влаштовувала, тому що була аналогічна тієї, котра їй належала на вулиці Артема. Однак, після вселення у квартиру, укладання договору, ОСОБА_6 стала ухилятися від того, щоб вона здійснювала свої обов'язки за договором довічного утримання, а саме: вона відмовлялася від запропонованих грошей продуктів харчування, із грудня 2003 року вона не має доступу в спірну квартиру. Незважаючи на це, договір довічного утримання вона продовжувала виконувати і виконує на теперішній час. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , доводи позову не визнали, суду пояснили, що їх довірителю на праві власності належала квартира 120 по проспекту Офіцерському в м. Донецьку. Зазначену квартиру вона 30.08.2003 року продала за договором купівлі - продажу ОСОБА_10

Договір укладено у відповідності із законом і підстав для визнання його недійсним немає, оскільки всі умови договору сторонами виконані в повному обсязі. Просять у позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила. З урахуванням встановлених обставин і знаходження ОСОБА_9 в Якутії, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутності.

Державний нотаріус п'ятої Донецької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, написав заяву про розгляд справи в її відсутності.

В судовому засіданні, представник відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 - ОСОБА_2, позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_6Й безпідставні і не ґрунтуються на вимогах закону. Укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 договір довічного утримання від 15.08.2003 року відповідає вимогам чинного законодавства і виконувався забовьязаною стороною - ОСОБА_13 повністю. Про, що свідчать власноручно написані ОСОБА_6 розрахунки по затратах, які були понесені ОСОБА_13 на її утримання, а також поштові переводи.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 30.09.2003 року спірну квартиру 120 будинку 69 «в» по пр. Офіцерському в м. Донецьку продавець ОСОБА_8 покупцю ОСОБА_10 З часу придбання квартири ОСОБА_10 виконав передбачені законом дії по оформленню права власності і реєстрації придбаного нерухомого майна. За рахунок власних коштів відремонтував квартиру витратив на це 118444 грн. 04 коп. Попередній власник ОСОБА_8 після укладання договору купівлі - продажу передала свої права на власність ОСОБА_10С, претензій до покупця не заявила. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги не обгрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення такий правочин визнається судом недійсним. Зазначений підстав судом не встановлено з наступних підстав:

У судовому засіданні було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 29 грудня 2002 року квартира 120 по проспекту Офіцерському в м. Донецьку належала на праві власності ОСОБА_6. На підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2003 року, засвідченого п'ятою Донецькою державною нотаріальною конторою по реєстрі № 4-1770 квартира 120 у убдинку 69 «а» по проспекту Офіцерському в м. Донецьку перейшла у власність ОСОБА_8. Суд вважає, що укладання зазначеного договору - продажу вищевказаної квартири відбулося відповідно до вимог чинного законодавства і передав своє право власності на квартиру ОСОБА_6 виявила свою волю на відчуження належного їй майна. Суд вважає, що ОСОБА_6 в повні мірі усвідомлювала, що даним договором купівлі-продажу квартири вона передає права власності на спірну квартиру - 120 будинку 69 «в» по проспекту Офіцерському в м. Донецьку. Оскільки вищевказана квартира вибула із власності позивачки ОСОБА_6 відповідно до її волевиявлення, умови передбачені чинним законодавством купівлі - продажу виконані сторонами в повному обсягну згідно домовленості, суд вважає, договір купівлі-продажу квартири 120 будинку 69 «в» по проспекту Офіцерському у м. Донецьку, укладений 30 липня 2003 року у п'ятій Донецькій державній нотаріальній конторі не може бути визнанням недійсним . Суд вважає, що при укладанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_6 усвідомлювала істотні умови договору, а саме ОСОБА_6 була представлена для огляду спірна квартира, як варіант для придбання, місце розташування та район знаходження квартири були позивачу відомі. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що укладання договору купівлі-продажу відбулося відповідно до волевиявлення ОСОБА_6, умови передбачені чинним законодавством купівлі - продажу виконані сторонами в повному обсязі згідно домовленості.

Позивач пред'являє до відповідача ОСОБА_13 вимоги, що після укладання договорів купівлі-продажу квартир 54 будинку 18 по вул. Терешкової у м. Донецьку та квартири 120 будинку 69 «а» по проспекту Офіцерському у м. Донецьку одержала як різницю у вартості вищевказаних квартир 1500 доларів США, як оплату за понесені нею витрати. Оскільки ОСОБА_6 суду не надала переконливих доказів на підтвердження понесених витрат, суд вважає за необхідне відмовити стягнути з відповідачки ОСОБА_13 на користь позивачки вищевказану грошову суму за курсом НБУ на момент розгляду справи.

Крім того, суд вважає не знаходить підстав для розірвання договору довічного утримання за вимогою ОСОБА_6 з приводу невиконання договірних обов'язків ОСОБА_13, який було укладено між ними 15 серпня 2003 року, оскільки судом встановлено, що з моменту укладання вищевказаного договору ОСОБА_13 виконувала договірні обов'язки, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на утримання, які написані ОСОБА_6 власноручно, (т.1 л.с. 56- 61а, 189-195, 201-208, 221-225, 234-244). Крім того ОСОБА_13 представлено поштові переводи грошових сум на утримання ОСОБА_6, які вона надсилала і продовжує надсилати позивачу. Позивачкою не представлено до суду докази невиконання ОСОБА_13 умов договору довічного утримання, разукомплектації меблі на суму 800 грн., отримання позики у розмірі 1500 у.о. / доларів США/, суму різниці вартості квартири у розмірі 1500 у.о. /доларів США/ та інші витрати.

Таким чином, у судовому засіданні не було встановлено, що позивачка ОСОБА_6 була введена в оману щодо обставин, що мають істотне значення, а саме, при укладанні договору купівлі-продажу квартири вона була введена в оману щодо природи правовідносин, її прав та обов'язків, а саме того, що спірна квартира здобувалася без наміру визнання за позивачкою права власності, при укладанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, в зв'язку з чим суд не знаходить підстав для розірвання договору довічного утримання та договорів та визнання купівлі -продажу недійсним.

Позивач не довела до суду докази спричинення їй з боку ОСОБА_13 моральну шкоду і не обгрунтувала заявлені вимоги. Позивачем неодноразово змінювалася сума в яку вона оцінює спричинену їй моральну шкоду і в додатку до позовній заяві від 23.02.2007 року, просить стягнути моральну шкоду в сумі на розсуд суду ( т.1 л.с. 226-227). В зв'язку з наведеним суд вважає позовні вимоги по стягненню суми за спричинену моральну шкоду необгрунтованими і в задоволенні яких ОСОБА_6 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 230, 744, 746, 751, 755, 1046, 1049 ЦК України, ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд 1-інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення, заяву про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до Апеляційного суду.