АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2649/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Позарецька С. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л. Ф.

суддівСіренка Ю. В. , Міщенка С. В.

при секретаріАнкудінові О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитними договорами, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» 10 квітня 2014 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитними договорами. В позовній заяві зазначалось, що на підставі договору кредиту від 25 березня 2005 р. АКБ СР «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 114 671 доларів США із сплатою 13,50 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 20 березня 2012 р.

2 липня 2009 р. додатковою угодою № 1 до договору кредиту від 25 березня 2005 р. сторони змінили графік повернення кредиту та продовжили термін повернення кредиту до 20 березня 2017 р.

Уточнювались умови договору і в додатковій угоді від 18 червня 2010 р., за якою сторони змінили графік повернення кредиту, банком позичальнику були надані кредитні канікули до жовтня 2011 року включно.

Додатковою угодою від 17 серпня 2012 р. до договору кредиту від 25 березня 2005 р. сторони змінили валюту кредиту на гривню та було продовжено термін повернення кредиту до 16 грудня 2018 року включно.

Згідно із п. 1.4 договору про внесення змін до договору кредиту, повернення кредиту повинно здійснюватися щомісячно до 20 числа рівними частинами в розмірі 5321,80 грн.

Позичальник в порушення умов п. 3.3.10 кредитного договору щодо повернення кредиту свої зобов'язання не виконав. Станом на 30 січня 2014 р. прострочена заборгованість по кредиту складає 373 338,36 грн.

За п. 1.1 договору кредиту позивач надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах платності. Відповідно до п.2.4 договору кредиту останній зобов'язаний сплачувати позивачу відсотки за використання кредиту, нараховані за поточний місяць до 10 числа наступного місяця.

Позичальник не виконував власного обов'язку по сплаті процентів за користування кредитними коштами, закріпленого п. 3.3.9 договору, внаслідок чого станом на 30 січня 2014 р. прострочена заборгованість по сплаті процентів за використання кредиту складає 33 332,80 грн.

Згідно із п. 4.1 кредитного договору, за прострочення строків погашення кредиту чи прострочення сплати процентів за кредитним договором, ОСОБА_6 зобов'язалась сплатити банку пеню за кожний день прострочення в розмірі 1 % від суми простроченої заборгованості. За несвоєчасне повернення кредиту пеня складає 330,23 грн., пеня за несвоєчасне повернення процентів складає 139,23 грн.

Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦК, позивач нарахував 587,55 грн. інфляційних витрат за прострочення сплати за кредитом та 273,10 грн. інфляційні за простроченні сплати процентів.

Позивач вказував, що позичальнику банком направлялась вимога від 18 листопада 2013 р. щодо необхідності погашення боргу, але дана вимога залишилась не виконаною.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 25 березня 2005 р. між банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалась перед позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки.

17 серпня 2012 р. додатковою угодою до договору поруки від 25 березня 2005 р. банк, позичальник та поручитель внесли зміни до змісту забезпеченого порукою зобов'язання - змінили валюту кредиту на гривню та продовжили термін повернення кредиту до 16 грудня 2018 р.

Таким чином, станом на 30 січня 2014 р. загальна сума боргу за договором кредиту від 25 березня 2005 р. становить 408 001,27 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 373 338,36 коп.; заборгованість по відсотках - 33 332,80 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 330,23 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 139,23 грн.; інфляційні втрати по кредиту -587,55 грн.; інфляційні втрати по процентах - 273,10 грн.

На вимоги банку від 18 листопада 2013 р. щодо повернення коштів по кредиту позичальник та поручитель не відреагували.

В позові зазначалось також, що на підставі договору кредиту від 19 липня 2006 р. АКБ СР «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 81 000 доларів США із сплатою 13 % з кінцевим строком повернення кредиту до 18 листопада 2011 р.

21 жовтня 2008 р. угодою № 1 про внесення змін до договору кредиту від 19 липня 2006 р. сторони змінили графік повернення кредиту та збільшили відсоткову ставку до 14,50 %.

Договором про внесення змін № 2 від 21 серпня 2009 р. до договору кредиту від 19 липня 2006 р. сторони змінили графік повернення кредиту та продовжили термін повернення кредиту до 18 липня 2013 р. включно.

Згідно із п. 1.1 договору кредиту, повернення кредиту здійснюється щомісячно до 22 числа, позичальник в порушення умов п. 3.3.6 кредитного договору щодо повернення кредиту, своє зобов'язання не виконала. Станом на 30 січня 2014 р. прострочена заборгованість по тілу кредиту становить 6 694,56 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30 січня 2014 р. еквівалентно 53509,62 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору кредиту, позивач надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах платності. Відповідно до п. 2.5 договору кредиту позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві відсотки за використання кредитних коштів нарахованих за поточний місяць до 20 числа наступного місяця.

Позичальник не виконала свого обов'язку по сплаті відсотків за користування кредитом, що закріплено п. 3.3.9 договору, внаслідок чого, станом на 30 січня 2014 р. прострочена заборгованість по сплаті процентів за використання кредиту становить 1 337,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом 30 січня 2014 р. еквівалентно 10 694,50 грн.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за прострочення строків погашення кредиту чи прострочення сплати відсотків за кредитним договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від суми простроченої заборгованості.

Тому за несвоєчасне повернення кредиту позивачем нарахована пеня в розмірі 717,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30 січня 2014 р. еквівалентно 5 738,73 грн., та пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 68,18 доларів США, що еквівалентно 544,93 грн.

Вимога банку щодо необхідності погашення боргу від 15 листопада 2013 р. залишена відповідачами без виконання.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 19 липня 2006 р. між банком, позичальником та ОСОБА_9 було укладено договір поруки від 19 липня 2006 р., за яким останній зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки.

21 жовтня 2008 р. угодою № 1 до договору поруки від 19 липня 2006 р. банк, позичальник та поручитель внесли зміни до змісту забезпеченого порукою зобов'язання: змінено відсоткову ставку, починаючи з 21 жовтня 2008 р. до 14,50 % річних, а в разі прострочення повернення кредиту - до 29 % річних.

Договором про внесення змін № 2 від 21 серпня 2009 р. до договору поруки від 19 липня 2006 р. сторони внесли зміни до умов договору поруки в частині визначення обсягу відповідальності поручителя, а саме закріплено відповідальність поручителя та новий графік повернення кредиту з новим кінцевим терміном повернення кредиту до 18 липня 2013 р. включно.

Також 19 липня 2006 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 19 липня 2006 р., за участю банку, ОСОБА_6 укладено договір поруки з ОСОБА_7, за яким остання зобов'язалася перед позивачем в повному обсязі, солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливої неустойки.

21 жовтня 2008 р. угодою № 1 до договору поруки від 19 липня 2006 р. банк, позичальник та поручитель внесли зміни до змісту забезпеченого порукою зобов'язання: змінено відсоткову ставку, починаючи з 21 жовтня 2008 р. до 14,5 % річних, а в разі прострочення повернення кредиту до 29 % річних.

Договором про внесення змін № 2 від 21 серпня 2009 р. до договору поруки від 19 липня 2006 р. сторони внесли зміни до умов договору поруки в частині визначення обсягу відповідальності поручителя: закріплено новий графік повернення кредиту з новим терміном повернення кредиту до 18 липня 2013 р. включно.

Станом на 30 січня 2014 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2006 р. складає 8 818,69 доларів США, що еквівалентно 70 487,78 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 6 694,56 доларів США, що еквівалентно 53 509,62 грн.; заборгованість по процентах за період з 19 липня 2007 р. по 29 січня 2014 р. - 1 337,98 доларів США, що еквівалентно 10694,50 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 171,97 доларів США, що становить 5 738,73 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 68,18 доларів США, що еквівалентно 544,93 коп.

Ні позичальник, ні поручителі не відреагували на вимогу банку від 15 листопада 2013 р. щодо сплати коштів за зобов'язанням.

Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» борг за договором кредиту від 25 березня 2005 р. - 408 001,27 грн. та стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь банку борг за договором кредиту від 19 липня 2006 р. в розмірі 8 818,69 доларів США, що еквівалентно 70 487 грн. 78 коп., а також стягнути з ОСОБА_6 на користь позивача судовий збір в розмірі 3 654грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2005 р. в розмірі 408 001 грн. 27 коп., а саме: борг по кредиту 373 338 грн. 36 коп.; борг по відсотках - 33 332 грн. 80 коп.; борг по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 330 грн. 23 коп.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків - 139 грн. 23 коп.; інфляційні втрати за кредитом - 587 грн. 55 коп.; інфляційні втрати за відсотками - 273 грн. 10 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 р.: борг по кредиту - 6 694,55 доларів США (по курсу НБУ 1 долар США становить 7,993 грн.), що еквівалентно 53 509 грн. 62 коп.; борг по відсотках - 1 337,98 доларів США (по курсу НБУ 1 долар США становить 7,993 грн.), що еквівалентно 10 694 грн. 50 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 5 738 грн. 73 коп.; пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 544 грн. 93 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 р.: борг по кредиту - 6 694,55 доларів США (по курсу НБУ 1 долар США становить 7,993 грн.), що еквівалентно 53 509 грн. 62 коп.; борг по відсотках - 1 337,98 доларів США (по курсу НБУ 1 долар США становить 7,993 грн.), що еквівалентно 10 694 грн. 50 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 5 738 грн. 73 коп.; пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 544 грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 3 654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не перевірив належним чином надані банком розрахунки суми боргу, не встановив наявність у банку ліцензії для надання фізичним особам валютних кредитів, не врахував доводи відповідачки ОСОБА_6 та її представника про те, що перший кредит вона отримала не в доларах, а в гривнях, не прийняв до уваги ту обставину, що по другому кредиту банк пропустив шестимісячний строк на звернення до суду з даним позовом до поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - ОСОБА_8, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути змінено, скасовано в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь банку сум боргу за кредитним договором від 19 липня 2006 р. з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення суми боргу за вказаним договором з ОСОБА_6 та відмови в задоволенні позову до поручителів за цим договором виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У п. 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Договорами поруки, укладеними з ОСОБА_7 і ОСОБА_9, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 19 липня 2006 р., не визначено строк дії цих договорів, а вказано (п. 2.6.), що ці договори набирають чинності з дати їх укладення та діють до повного виконання позичальником прийнятих зобов'язань за договором кредиту.

З матеріалів справи також вбачається, що строк виконання основного кредитного договору від 19 липня 2006 р. настав 18 липня 2013 р., а з позовом до суду про солідарне стягнення сум боргу за цим договором до боржника ОСОБА_6 та поручителів по цьому договору ОСОБА_7 і ОСОБА_9 банк звернувся 10 квітня 2014 р., тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про те, що порука ОСОБА_7 і ОСОБА_9 за кредитним договором від 19 липня 2006 р. припинилася, тому заборгованість за цим кредитним договором з них стягненню не підлягає.

Сума боргу за кредитним договором від 19 липня 2006 р. підлягає стягненню з боржника ОСОБА_6 у розмірах, наведених у розрахунках банку.

В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Укрсобанк» про дострокове солідарне стягнення суми боргу за кредитним договором від 25 березня 2005 р. з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення такого позову.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду та наявність підстав для скасування рішення суду і ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що банк не мав права видавати валютні кредити, оскільки йому не видавалась у встановленому законом порядку індивідуальна ліцензія, колегія суддів не може прийняти до уваги.

Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 11 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 р., про яку йшлося вище, у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги з приводу неправильності нарахування банком та стягнення судом сум боргу за кредитними договорами, оскільки апелянтом не надано апеляційному суду належних та переконливих доказів про необґрунтованість таких нарахувань, зокрема розрахунку, який спростовує висновки суду про правильність нарахування таких сум, незважаючи на те, що апеляційним судом надавалась сторонам можливість для з'ясування та уточнення сум боргу і з цією метою оголошувались перерви у судовому засіданні.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про підстави для відмови у задоволенні позову банку з тих підстав, що на адресу боржника та поручителів банком не направлялись повідомлення про дострокове повернення суми боргу, оскільки, як зазначалося вище, у роз'ясненнях Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 р. роз'яснено, що пред'явленням вимоги до боржника чи поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку боргу за кредитним договором від 25 березня 2005 р. з тих підстав, що за цим договором ОСОБА_6 отримала в банку кредит не в доларах, як вказано у договорі, а в гривнях, колегія суддів не може прийняти до уваги з тих підстав, що ОСОБА_6 погодилася з умовами вказаного договору, підписавши його. Позову про визнання цього договору недійсним в установленому законом порядку до суду не подавала.

Крім того, вона протягом 2009 - 2012 р. р. укладала з банком додаткові договори до договору від 25 березня 2005 р. і згідно із додатковим договором від 17 серпня 2012 р. до вказаного кредитного договору сторони змінили валюту кредиту на гривню та було продовжено термін повернення кредиту до 16 грудня 2018 року.

За наведених обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду в частині визначення розміру суми боргу за обома договорами та в частині стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2005 р. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитними договорами змінити.

Скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 вересня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» сум боргу за кредитним договором від 19 липня 2006 р.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитним договором від 19 липня 2006 р. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2006 р. № 895/03-021-093: 6 694,56 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) доларів США, що еквівалентно 53 509 грн. 62 коп. (курс долара до гривні на час нарахування боргу станом на 30 січня 2014 р.) заборгованості за кредитом; 1 337,98 (одна тисяча триста тридцять сім) доларів США, що еквівалентно 10 694 грн. 50 коп. (курс долара до гривні на час нарахування боргу станом на 30 січня 2014 р.) заборгованості за процентами по сплаті кредиту; 5 738 (п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 73 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 544 (п'ятсот сорок чотири) грн. 93 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 і ОСОБА_9 про стягнення боргу за кредитним договором від 19 липня 2006 р. № 895/03-021-093 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :