Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/5576/14 Головуючий у 1 інстанції: Олійник М.Ю.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання.
Позивач зазначала, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 21.09.2013 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з нею, відповідач в добровільному порядку витрати на утримання дитини не надає. Крім того, вона зараз не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. З цих підстав просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття дитини, а також стягнути кошти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
Заочним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 4 серпня 2014 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на її утримання, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 4 серпня 2014 року, і до досягнення дитиною трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у розмірі місячної плати звернуто до негайного виконання.
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2014 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнути з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходів) та кошти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини усміх видів заробітку (доходів).
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 180 СК України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та на частину 3 статті 181 СК України відповідно до якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Також суд врахував приписи статті 182 СК України - щодо визначення розміру аліментів на дитину та положення статей 80, 84 СК України, якими передбачено право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
При цьому суд виходив з того, що сторони перебувають у шлюбі з 21.09.2013 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась донька ОСОБА_4 (а. с. 4; 5)
Малолітня дитина - ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 - підтверджується довідкою Бурчацької сільської ради Михайлівського району Запорізької області № 572 від 5 серпня 2014 року (а.с. 6).
Позивач ОСОБА_3 теперішнього часу не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Оскільки сторони проживають окремо, сумісного господарства не ведуть, відповідач ухиляється від надання доньці в добровільному порядку матеріальної допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2014 року з нього стягнуто аліменти на утримання матері та батька - по 1/8 частині на кожного - з усіх видів його доходів, а тому загальний розмір утримань по всім аліментам суперечить вимогам закону, оскільки перевищує 50%.
Проте, такий довід апеляційної скарги є неприйнятним з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи видно, що при розгляді Михайлівським районним судом Запорізької області справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та коштів на утримання такі обставини були відсутні, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішувати спір з урахуванням викладеного в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення оскаржуваного рішення взагалі не існувало судового рішення, на яке посилається апелянт. Позов до Хортицького районного суду м. Запоріжжя батьки ОСОБА_2 подали лише після того, як з їх сина було стягнуто аліменти на утримання його дитини та дружини. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя 02.10.2014 року було стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі по 1/ 8 частині на кожного - щомісячно від усіх видів заробітку ОСОБА_2, починаючи з дня звернення до суду (а. с. 75).
За таких обставин судова колегія вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог матеріального і процесуального права та ухвалив рішення, яким захищаються права малолітньої дитини та матері дитини, яка не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років та не отримує будь-яких інших доходів.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказала, що окрім ОСОБА_2 у його батьків є працездатна повнолітня дочка - ОСОБА_8, яка також повинна надавати таку допомогу батькам та на підтвердження додала до заперечень відповідні письмові докази (а. с. 94-95).
Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення.
Крім того, судова колегія зазначає, що виходячи з засад справедливості, даним судовим рішенням захищені права малолітньої дитини та матері дитини, які взагалі не отримують будь-яких доходів, а відповідач ОСОБА_2 і натепер не позбавлений права в силу положень статті 192 СК України звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини або дружини, чи на утримання батьків - з огляду на те, що у нього є рідна сестра, яка також має нести такі витрати.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: