Справа № 22-5580                              Головуючий у 1 інстанції Васильева Н.П.

Категорія   34                                           Доповідач Санікова О.С.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 жовтня 2008 року                                Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С,  Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 березня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  заподіяної джерелом підвищеної небезпеки і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з ДТП, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду м.  Донецька від 21 березня 2008 року,  яким позовні вимоги ОСОБА_2  задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  матеріальну шкоду в сумі 3347 грн. 35 коп.,  моральну шкоду в сумі 1000 грн.,  судові витрати в сумі 629 грн. 72 коп.; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою відмовлено,  - та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин,  які мають значення для справи,  і,  зокрема на те,  що суд безпідставно не прийняв до уваги його пояснення про те,  що висновок ДАІ має порушення; суд також безпідставно не прийняв до уваги висновок експерта ОСОБА_3,  згідно якого водій ОСОБА_2  порушив ПДР; суд не звернув увагу на те,  що висновок експерта ОСОБА_4 ґрунтується на змінених поясненнях позивача; на порушення встановлених правил судова товарознавча експертиза проведена без його участі.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги,  просив її задовольнити,  скасувати рішення суду і направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги,  вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено,  що 13 серпня 2006 року о 9.30 год. в Куйбишевському районі м.  Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель-Кадет»,  який належить позивачеві ОСОБА_2  на праві власності та автомобіля ВАЗ-2104,  який належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби були пошкоджені.

Відповідно до постанови Куйбишевського районного суду м.  Донецька від 18 жовтня 2006 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито у

 

2

зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення за  ст.  38 КУпАП.3азначена

Постанова сторонами не оскаржувалася. Відносно позивача ОСОБА_2  адміністративний протокол про порушення ним правил дорожнього руху не складався.

Відповідно до акту авто товарознавчого дослідження від 31 серпня 2006 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Опель-Кадет» складає 5308 грн.60 коп.,  загальна вартість матеріальної шкоди,  спричиненої власнику автомобіля «Опель-Кадет» з урахуванням фізичного зносу складає 3347 грн. 35 коп.

У відповідності до висновку авто товарознавчого дослідження від 16 січня 2007 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-2104 складає 5030 грн. 97 коп.,  вартість матеріальної шкоди,  спричиненої власнику автомобіля ВАЗ-2104,  спричиненого внаслідок аварійного пошкодження автомобіля складає 4318 грн.23 коп.

У відповідності до висновку судової авто технічної експертизи від 5 червня 2007 року,  проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз,  у даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1,  10.2 ПДР України; при цьому зазначена невідповідність створила необхідні умови для настання пригоди,  що свідчить про наявність причинного зв'язку фактичних дій водія ОСОБА_1 з наслідками,  що настали. У даній дорожньо-транспортній події водій автомобіля «Опель-Кадет» ОСОБА_2 ,  користуючись переважним правом у русі,  не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ-2104 шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР України та в його діях невідповідності вимогам ПДР України,  які б знаходились у причинному зв'язку з наслідками,  що настали,  немає.

При цьому судом не прийнятий до уваги авто технічний висновок спеціаліста Незалежного експертного бюро «НЕКС» від 15 грудня 2006 року з наведенням відповідних мотивів.

Суд прийшов також до висновку,  що внаслідок ДТП позивачу спричинена моральна шкода,  оскільки тривалий час він був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом,  не міг вчасно відвідувати своїх батьків похилого віку,  був порушений його уклад життя,  що склався і йому доводилося докладати додаткових зусиль для організації свого побуту.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення сторін,  перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду,  дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2  і відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,  суд виходив з того,  що у дорожньо-транспортній пригоді винний ОСОБА_1 і його вина доведена зібраними по справі доказами.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до  ст.  1187 ч.2 ЦК України шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі /право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо/ володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1  ст. 1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

Згідно зі  ст.  23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних страждань потерпілого,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне   значення.   При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги

 

3

розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи 13 серпня 2006 року приблизно о 9.30 год. в м.  Донецьку,  на проїзній частині вул.  Словацької сталося зіткнення автомобіля «Опель-Кадет» під керуванням водія ОСОБА_2  з автомобілем ВАЗ-2104 під керуванням водія ОСОБА_1,  який здійснював виїзд на дорогу з примикаючої території. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

На місці дорожньо-транспортної пригоди в той же день працівниками відділу УДАІ УМВС України в Донецькій області був складений протокол огляду,  схема дорожньо-транспортної пригоди,  а також протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається,  що ДТП сталася за таких обставин: 13 серпня 2006 року ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2104 у Куйбишевському районі м.  Донецька,  при виїзді з жилої зони двору вул.  Словацької на проїзну частину вул.  Словацької від буд.  №25 по вул.  Словацькій не уступив дорогу автомобілю «Опель-Кадет»,  який рухався по проїзній частині вул.  Словацької,  внаслідок чого скоїв з ним зіткнення.

Постановою судді Куйбишевського районного суду м.  Донецька від 18 жовтня 2006 року встановлена вина ОСОБА_1 у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. Зазначена

Постанова учасниками дорожньо-транспортної пригоди не оскаржувалася.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи від 5 червня 2007 року,  яка була призначена ухвалою Куйбишевського районного суду м.  Донецька,  зробленого експертом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз,  в дорожній обстановці,  що склалася,  в діях водія автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_1 убачається невідповідність вимогам п.п.10.1,  10.2 Правил дорожнього руху України; при цьому зазначені невідповідності вимогам Правил дорожнього руху створили необхідні умови для настання пригоди,  що свідчить про наявність причинного зв'язку фактичних дій водія ОСОБА_1 з наслідками,  що настали.

В дорожній обстановці,  що склалася,  водій автомобіля «Опель-Кадет» ОСОБА_2 ,  користуючись перевагою у русі,  не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ВАЗ-2104 шляхом виконання належних дій,  тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України і в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України,  які б знаходились у причинному зв'язку з наслідками,  що настали,  з технічної точки зору,  не вбачається.

При цьому у дослідницькій частині висновку експертом зазначено,  що відповідно до вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху на шляхах з двостороннім рухом,  який має по одній смузі для руху у кожному напрямку,  при відсутності суцільної лінії розмітки або відповідних знаків виїзду на смугу зустрічного руху можливий тільки для обгону або об'їзду перешкоди. Виходячи з пояснень водія ОСОБА_2  (а.с. 83,  84) виїзд на зустрічну смугу він застосував з причин об'їзду вибоїн на проїзній частині,  які знаходилися за 30 метрів до місця зіткнення. Цільова направленість вимог п.11.3 ПДР - забезпечити безпеку руху зустрічного транспорту. Оскільки в момент його виїзду на смугу зустрічного руху зустрічного транспорту не було,  то в діях водія ОСОБА_2  з точки зору безпеки дорожнього руху,  невідповідностей вимогам п. 11.3 ПДР,  не вбачається.

Із доданих до матеріалів справи фотознімків місця ДТП (а.с. 54-56) вбачається,  що дорога дійсно є не рівною.

В дослідницькій частині висновку також зазначено,  що проте з моменту,  коли водій ОСОБА_2  мав об'єктивну можливість виявити автомобіль ВАЗ-2104,  який став виїжджати на дорогу із прилеглої території,  при цьому не уступаючи йому дорогу,  дорожня обстановка перетерпіла зміни і набула явні ознако безпеки для руху,  що

 

4

потребувало   від  водія  ОСОБА_2   негайного   прийняття  заходів  до  зниження швидкості руху,  аж до зупинки,  що передбачено вимогами п. 12.3 ПДР України.

Але результати проведеного порівняння дають підстави для висновку про те,  що в умовах даної дорожньої обстановки,  водій автомобіля «Опель-Кадет» ОСОБА_2  не мав технічної можливості відвернути пригоду зниженням швидкості руху аж до зупинки,  тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Більш того,  на такому видаленні (3 м) від небезпеки,  яка виникла,  на автомобілі «Опель-Кадет» не встигає спрацювати гальмівна система як станеться зіткнення.

Такі висновки експертом зроблені з використанням протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди,  схеми дорожньо-транспортної пригоди і матеріалів цивільної справи,  тому немає підстав вважати висновок експерта необгрунтованним і не приймати його в якості доказу вини водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність вини відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді,  в результаті чого був пошкоджений автомобіль позивача і у зв'язку з чим йому спричинена матеріальна шкода.

При цьому суд першої інстанції дав правильну правову оцінку авто технічному висновку спеціаліста від 15 грудня 2006 року Незалежного експертного бюро «НЕКС» і дійшов обґрунтованого висновку про неприйняття його в якості допустимого доказу.

Згідно акту авто товарознавчого дослідження спеціаліста від 31 серпня 2006 року вартість матеріальної шкоди,  спричиненої володільцю автомобіля «Опель-Кадет» з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля склала 3347 грн.35 коп. Виходячи із даних про спеціаліста,  який проводив автотоварознавче дослідження і мотивування ним проведеного дослідження,  ставити під сумнів його висновки підстав немає. Клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи сторонами не заявлялось.

Відповідно до  ст.  1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала. Відповідно до  ст.  1192 ЦК України,  розмір збитків,  що підлягають відшкодуванню потерпілому,  визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі. Такі ж вимоги при визначенні розміру збитків викладені і в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 /з подальшими змінами та доповненнями/.

Таким чином апеляційний суд вважає,  що розглядаючи справу,  суд першої інстанції повно,  всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін,  встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те,  що відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду,  спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди,  оскільки шкода заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; при цьому розмір матеріальної шкоди судом визначений правильно. Суд дійшов також правильних висновків про спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою і пошкодженням у зв'язку з цим його автомобіля,  яку також повинен відшкодувати ОСОБА_1 як особа,  яка винна у спричиненні такої шкоди. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону,  а саме  ст.  ст.  23,  1166, 1167,  1187,    ЦК України.

Визначаючи розмір суми,  що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди,  суд урахував конкретні обставини справи,  характер та ступінь моральних страждань позивача і правильно визначив таке відшкодування у розмірі   1000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те,  що висновок авто технічної експертизи є неправильним,  оскільки він не запрошувався для участі у її проведенні,  не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення; крім того згідно ухвали суду першої інстанції участь сторін при проведенні експертизи не є обов'язковою і в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про проведення повторної експертизи.

 

5

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,  що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.   ст.  303,  307 ч.1 п.1,  308 ч.1,  314 ч.1 п.1 ,  315 ЦПК України,  апеляційний

суд, -

 

ухвалив:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.