КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

Справа № 686/12670/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2574/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Переверзєвої Н.І..

суддів: Кізюн О.Ю., Фанди В.П.

при секретарі Дубовій М.В.

з участю: ОСОБА_1, представників ОСОБА_2, ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В червні 2013 року позивач звернулась до суду і після уточнення позовних вимог просила стягнути з ПрАТ „Страхова компанія „Провідна" 1320 грн. витрат на поховання її чоловіка ОСОБА_6, 21539,5 грн. втраченого заробітку за січень 2012 року - вересень 2013 року, 12876 грн. моральної шкоди та 64262,5 грн. втраченого заробітку за 4 роки 8 місяців наперед до 01 червня 2018 року. Крім того, просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь та на користь трьох її неповнолітніх дітей по 96871 грн. моральної шкоди, що в цілому складає 387124 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку компенсації моральної шкоди 320000 грн. та 3200 грн. судового збору на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ від 02 квітня 2014 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року _______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л. Провадження № 22ц/792/2574/14

Доповідач - Переверзєва Н.І. Категорія 30

скасовано, справу передано на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку відшкодування моральної шкоди 40000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 означене рішення вважають незаконним, просять його змінити, стягнувши із ОСОБА_1 по 50000 грн. моральної шкоди на користь кожного із позивачів. На думку апелянтів, суд, виконуючи вказівки Вищого суду визначив надзвичайно малий розмір відшкодування шкоди, і рішення суду фактично ґрунтується на визнанні позову відповідачем в розмірі 40-50 тисяч гривень. Суд не врахував, що при ухваленні попереднього рішення вже було зменшено розмір морального відшкодування, який первісно визначено позивачкою із врахуванням ступеня моральних страждань, заподіяних її сім"ї смертю чоловіка і батька 3 дітей. Крім того, поза увагою суду залишилось те, що відповідач має у власності цінне рухоме і нерухоме майно, частину якого відчужив у ході вирішення справи, у нього є постійна добре оплачувана робота і його дружина займається підприємницькою діяльністю, що свідчить про достатньо високий матеріальний рівень

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частинами 2 та 3 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування також враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

Відповідно до ч. ч. 2,5 ст. 1187 цього ж Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. ч. 2, ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Така ж позиція викладена у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи ( характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо) , а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.

Судом встановлено, що 04 лютого 2012 року близько 19 години 20 хвилин, ОСОБА_1 керуючи належним йому автомобілем „Mitsubishi L 200” реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Хмельницького поблизу с. Заруддя вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, що перебував на смузі його руху, від чого останній загинув на місці. В цей же день по факту дорожньо-транспортної пригоди розпочато кримінальне провадження, яке постановою слідчого від 20 жовтня 2013 року закрито у зв"язку із встановленням відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. З наявного в матеріалах кримінального провадження висновку судово-медичного експерта за №12 від 02 березня 2012 року слідує, що на момент смерті ОСОБА_6 перебував у тяжкому ступені алкогольного сп"яніння. Згідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 13 вересня 2013 року № 1690/1691/13-21 причиною ДТП стала невідповідність дій пішохода ОСОБА_6 Правилам дорожнього руху України. Таким чином, матеріалами кримінальної справи встановлена наявність у діях потерпілого ОСОБА_6 невідповідності вимогам розділу 4 Правил дорожнього руху України, що перебувають у причинному зв"язку із скоєнням ДТП, тобто його загибель сталась внаслідок власної необережності.

Виходячи із вищенаведених обставин загибелі потерпілого, із врахуванням душевних страждань, яких зазнали в зв"язку із його смертю дружина та троє на той час їх неповнолітніх дітей, тяжкість вимушених змін, які настали у їх житті після втрати єдиного годувальника, а також матеріального становища відповідача, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог і вірно визначив розмір морального відшкодування на користь кожного із позивачів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом першої інстанції. Вони фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду по їх оцінці та не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.

В частині вирішення заявленого до ПрАТ Страхова компанія „Провідна" позову рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому відповідно до принципу диспозитивності , апеляційний суд не робить висновків щодо вирішення цієї частини спору.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І.Переверзєва