Справа № 463/2714/14 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/783/6254/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б. М.
Категорія: 20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2014 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,
суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.,
при секретарі: Цар М.М.,
з участю: представника апелянта - ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності на частину майна, -
в с т а н о в и л а:
ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2014 року затверджено мирову угоду між сторонами, на підставі якої визнано за ОСОБА_4 право власності на 23/100 частин та ОСОБА_5 на 77/100 частин нежитлового приміщення загальною площею 46,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3.
У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при постановленні зазначеної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не дотримано вимог процесуального права. Вказує, що рішенням суду ухвалено стягувати з ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 23 квітня 2012 року і до досягнення повноліття. Через невиконання ОСОБА_5 вказаного рішення суду у неї, станом на 21.08.2013 року, виникла заборгованість по несплаті аліментів у розмірі, зі слів апелянта, 48000,00 грн.. У зв'язку з цим, у виконавчому провадженні з виконання рішення про стягнення аліментів було винесено постанову про накладення арешту на все належне ОСОБА_5 майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень №14470137 від 12.12.2013 року. Крім того, вказує, що позивачу та відповідачу у справі про існування арешту на все майно відповідача було відомо, а відтак їх твердження у суді першої інстанції про те, що в результаті укладення мирової угоди нічиї права та інтереси порушені не будуть суперечить обставинам справи. Вважає також, що затвердження мирової угоди судом суперечить вимогам закону, оскільки на таке майно накладена заборона відчуження. Таким чином, зазначає, що в результаті укладення мирової угоди між, сторонами порушено його право як стягувача та кредитора по відношенню до ОСОБА_5, єдиним майном якої за рахунок якого може бути виконано рішення про стягнення аліментів є нежитлове приміщення загальною площею 46,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В результаті ж укладення мирової угоди, на його думку, вартість приміщення значно зменшується, а тому може не забезпечити виконання згаданого рішення про стягнення аліментів.
Відтак вважає, що оскільки судом першої інстанції вказаних обставин не встановлено, то оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_5 про визнання останньої його боржником у сумі 1500,00 Євро за надану юридичну допомогу; встановлення фінансової неспроможності ОСОБА_5 оплатити зазначену заборгованість та визнання, у зв'язку з цим права власності ОСОБА_4 на 23/100 частки нежитлового приміщення загальною площею 46 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.1).
Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції визнав, укладену між сторонами мирову угоду, згідно якої, серед іншого, постановив: визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 23/100 частин нежитлового приміщення загальною площею 46,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.3.1); визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 77/100 частин нежитлового приміщення загальною площею 46,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належатиме на праві спільної часткової власності з ОСОБА_4.
Крім того, сторони засвідчили і суд затвердив, що сторони усвідомлюють наслідки підписання мирової угоди та затвердження її ухвалою Іменем України відповідно до статті 175 ЦПК України; сторони, підписуючи дану мирову угоду усвідомлюють значення своїх дій та особисто без жодного зовнішнього впливу (як фізичного так і морального) прагнуть настання наслідків, вказаних вище у даній мировій угоді; сторони усвідомлюють, що ухвала про затвердження мирової угоди, яка набере законної сили, є підставою реєстрації права власності сторін мирової угоди відповідно до «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, а також відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; сторони ознайомлені із змістом і наслідками укладення мирової угоди та вимогами положень ст.ст.175, 205 п.2, 368 ЦПК України.
Таким чином, суд вважав, що така мирова угода відповідає вимогам закону та не суперечить будь-чиїм правам та законним інтересам (а.с.53-54).
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, зважаючи на наступне.
Згідно ч.1 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України у разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.10.2012 року Франківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення про, серед іншого, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.09.2011 року до досягнення повноліття. Крім того, стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 за минулий час, починаючи з 01.09.2011 року до досягнення повноліття в сумі 156000,00 грн. (а.с.61-65).
Рішенням суддів Апеляційного суду Львівської від 16.04.2013 року ухвалено згадане рішення Франківського районного суду м. Львова в частині стягнення аліментів за минулий час, починаючи з 01.09.2011 року та до досягнення дитиною повноліття в сумі 156000,00 грн. скасувати та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні таких його позовних вимог. Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з 23.04.2012 року до досягнення повноліття (а.с.66-68).
На виконання цього рішення Апеляційного суду Львівської області 21.08.2013 року було відкрито виконавче провадження №39441340 (а.с.71) та у зв'язку із невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань та виникненням у зв'язку з цим в останньої заборгованості в розмірі 48000,00 грн. постановою старшого державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Карпина В.З. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить цьому боржнику в межах суми боргу (а.с.74, 76).
Крім того, постановою заступника начальника Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 06.03.2014 року на підставі ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 05.03.2014 року в порядку забезпечення позову ТзОВ «Захід Авто Центр» накладено арешт на нежитлові приміщення, загальною площею 46,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.77).
Згідно абз.4 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у тому та може накладатися шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в результаті винесення зазначених постанов державних виконавців накладено арешт та заборону відчуження на все майно ОСОБА_5, зокрема і нежитлові приміщення, загальною площею 46,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою.
Відтак, затверджуючи згадану мирову угоду, суд першої інстанції не переконався чи не обмежена ОСОБА_5 у здійсненні всіх правомочностей власника майна, зокрема чи вправі вона розпоряджатись таким, не з'ясувавши чи вплине на можливість виконання рішення Апеляційного суду Львівської від 16.04.2013 року зміна часток у майні, належному ОСОБА_5 не переконався, що в результаті затвердження мирової угоди можуть бути порушені права та інтереси третіх осіб - ОСОБА_6 в особі ОСОБА_3 та ТзОВ «Захід Авто Центр», а відтак порушив вимоги ч.5 ст.175 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про затвердження мирової угоди оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1, 4 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності на частину майна - скасувати.
Справу №463/2714/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та визнання права власності на частину майна - направити до Личаківського районного суду м. Львова для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Б.М.Гриновець
Судді: М.Я.Богонюк
С.А.Шашкіна