Справа 2-а-25/2008р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2008 року     ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У складі головуючого судді     Дядіченко С. В.

при секретарі     Лидзар Д.А.

за участю адвоката     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Чорноморське справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військових частин А-2506 та А-2091 про визнання незаконними дій відповідача,  про стягнення заборгованості по надбавці за безперервну службу та індексації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військових частин А-2506 та А-2091 про визнання незаконними дій відповідача,  про стягнення заборгованості по надбавці за безперервну службу та індексації,  мотивуючи свої вимоги тим,  що він проходив дійсну військову службу у військовій частині А-4233,  яка знаходилася на фінансовому забезпеченні у військової частині А-2091 з 1998 року по 18 лютого 2004 року. У лютому 2004 року він був переведений до в/ч А-1594 у м.  Очаків. Згідно з наказом Головнокомандувача ВМС ЗС України від 13.12.2004 року № 0246,  він був звільнений з військової служби в запас.  Позивач був виключений із списків особову складу в/ч А-1594 з 30.12.2004 року наказом командира в/ч А-1594 від 29.12.2004 року № 261. На момент звільнення безперервна військова служба позивача складала понад 20 років. Відповідач,  на думку позивача,  в порушенні вимог Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року,  інструкції,  затвердженої наказом Президента України № 149 від 26.05.2003 року не здійснював виплату надбавки за безперервну військову службу у повному обсязі. Крім того,  на думку позивача,  надбавка за безперервну військову службу,  як складова частина грошового утримання військовослужбовця,  підлягає індексації згідно до ч.б  ст. 95 Кодексу законів про працю України та  ст.  2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тому позивач наполягає на визнанні дій в/ч А-2091 неправомірними,  зобов'язати в/ч А-2091 провести йому перерахунок щомісячної надбавки за безперервну службу згідно до Указу Президента України № 389/2003 від 05.05.2003 року у розмірі 70% з 01.05.2003 року по 18.02.2004 року,  з нарахуванням при цьому індексації,  зобов'язати в/ч А-2091 виплатити йому недоплачене грошове забезпечення,  а саме різницю між щомісячною надбавкою в розмірі 70% та фактично виплаченою щомісячною надбавкою за період з 01.05.2003 року по 18.02.2004 року включно з нарахуванням на різницю премії та врахуванням при цьому індексації у відповідності до чинного законодавства,  а також стягнути з в/ч А-2091 витрати на юридичну допомогу у розмірі 100 гривен.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача військової частини А-2091 у судовому засіданні позов визнав частково,  надав пояснення,  що у довідці на а.с. 5 не врахована сума за лютий 2004 року,  у в/ч немає коштів на виплату,  провини відповідача немає,  тому в решті позовних вимог,  на думку представника,  необхідно позивачу відмовити.

Представник відповідача військової частини А-2506 у судове засідання не з'явився,  про розгляд справи було сповіщено належним чином.

На підставі  ст. 169 ЦПК України,  суд закінчує розгляд справи у відсутність представників відповідачів,  оскільки вони були належним чином сповіщені про розгляд справи.

Суд,  заслухав позивача,  представників сторін,  вивчивши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи,  позивач проходив дійсну військову службу у військовій частині А-4233,  яка знаходилася на фінансовому забезпеченні у військової частині А-2091 з 1998 року по 18 лютого 2004 року. У лютому 2004 року він був переведений до в/ч А-1594 у м.  Очаків. Згідно з наказом Головнокомандувача ВМС ЗС України від 13.12.2004 року № 0246,  він

був звільнений з військової служби в запас.  Позивач був виключений із списків особову складу в/ч А-1594 з 30.12.2004 року наказом командира в/ч А-1594 від 29.12.2004 року № 261. На момент звільнення безперервна військова служба позивача складала понад 20 років,  що підтверджується послужним списком та витягами з наказів.( а.с. 4,  14-21). Згідно до довідки № 114 від 16.03.2008 року,  яку представив відповідач - військова частина А-2091,  позивачу за період з 01.05.2003 року по 18.02.2004 року було нарахована,  але не виплачена сума у розмірі 5221, 95 гривен (а.с. 55). Тому в цей частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Що стосується доводів позивача у частині нарахуванні та виплати індексації,  то згідно до  ст.  2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року - індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму,  встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно до Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму» - у 2003 році він складав 342 гривни,  у 2004 році - 362, 23 гривни. Згідно до ч.4 вищевказаного Закону - підставами для проведення індексації є ті обставини,  коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,  який установлюється у розмірі 101%. Як вбачається із довідки начальника відділу статистики за № 01-81/270 від 04.06.2007 року ( а.с. 27) - у травні,  червні,  липні,  серпні,  вересні 2003 року та у лютому 2004 року - величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації,  тобто була нижче,  ніж 101%,  а тому немає підстав для проведення індексації за вказаний період. Тому в цей частині позову суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог. Що стосується жовтня,  листопада,  грудня 2003 року та січня 2004 року,  то за вказані чотири місяця,  коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,  позивачем не було представлено правильного розрахунку до позову у межах прожиткового мінімуму. Крім того,  позивачем не було додано до матеріалів справи докази,  які підтверджують розмір судових витрат на правову допомогу. Суд також не находить підстав для визнання дій відповідача незаконними,  оскільки несвоєчасна виплата пов'язана з браком фінансування.

З таких обставинах суд приходить до висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11, 86,  158-163 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А-2091,  яка знаходиться за адресою 96400 смт.  Чорноморське АР Крим,  вул.  Катерна, 35 на користь ОСОБА_2 ,  який мешкає за адресою у смт.  Чорноморське,  вул.  Кудрі 43 суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 5221 (п'ять тисяч двісті двадцять одну) гривну 95 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ст. 186 КАС України.