Справа №2a-15763/08

Категорія № 47

ПОСТАНОВА 

Іменем України

18 грудня 2008 року Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Гончарової І.А., при секретарі: Москаленко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", однак, таке підвищення йому не виплачується, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиплати йому протягом липня-грудня 2007 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за липень-грудень 2007 року у сумі 735, 30 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ст. 77 Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік. Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік», припинено дію ст. 6 вказаного закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього закону, якою встановлено, що 2007 року підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. б ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків надбавки встановленої для учасників війни. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується винятково для призначення пенсій, призначених згідно з цим законом, то питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинно вирішуватися шляхом внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 /арк. справи № З/

У червні 2008 року позивач звернувся до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з липня по грудень 2007 року.

Листом відповідача від 04.07.2008 за № 1973/0-14 позивачеві було повністю відмовлено у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано порядок виплати таких підвищень.

Суд вважає, що така відмова у повній мірі не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн.

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України витрати на судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. на користь позивача ОСОБА_1.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.