АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8962/14 Справа № 191/2644/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Чубукова О.П., Максюти Ж.І.

при секретарі - Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

11 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року з ОСОБА_2 стягнено на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16332,39 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, що підтверджується заявою від 05.09.2006 року, згідно з якою ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 4200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків на рік суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.04.2014 року ОСОБА_2 має перед банком заборгованість по кредиту в сумі 16332,39грн.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка не погашена.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 257, 258, 259, 261, 264, 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд першої інстанції не застосував позовну давність, не можуть бути підставою для скасування рішення суду з наступних підстав.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 258 цього Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки лицевого рахунку, останнє поповнення кредитних коштів по картковому рахунку було 23.02.2009 року, що підтвердив в апеляційному суді і представник відповідача/а.с. 8/.

В даному випадку, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли відповідач після 23.02.2009 року припинив погашення кредиту.

З позовом до суду банк звернувся 11.06.2014 року, тобто в межах позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, оскільки відповідач вчинив дії, що свідчить про визнання ним свого боргу.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: