Справа № 22ц-5819/2008 Головуючий у І інстанції Тонкіна Н.О.
Категорія 50 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Кузнецова В.О., Лаченкової О.В.
при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою органу опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпропетровську ради на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року за позовом органу опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпропетровську ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи комунальний заклад освіти середня загальноосвітня школа № 87, обласний комунальний заклад освіти навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку та дітей-сиріт, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 таОСОБА_4,
встановила:
Орган опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпропетровську ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення їх батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3та ОСОБА_4 В обґрунтування вимог посилався на те, що з 2002 р. діти перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх, а сім»я перебуває на обліку як неблагополучна в центрі соціальних служб. Відповідачка більше п'яти років злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, протягом тривалого часу не працює, веде аморальний спосіб життя, характеризується негативно, не займається вихованням дітей, не забезпечує матеріально, не цікавиться їх навчанням, діти брудні, недоглянуті, не забезпечуються повноцінним харчуванням, житло перебуває в антисанітарному стані. Відповідач більше десяти років не проживає з сім»єю, матеріальну допомогу не надає, характеризується як аморальна особа, зловживає спиртними напоями.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2007 р. у задоволення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, не захищає права та інтереси дітей, оскільки тільки позбавлення відповідачів батьківських прав та влаштування дітей до державних закладів дасть їм змогу для проживання у нормальних умовах, набути освіту, нормально розвиватися.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
2
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не конкретизував підстави позбавлення відповідачів батьківських прав, ОСОБА_1 не втратила інтересу до своїх дітей, відносно відповідача ОСОБА_2 відсутні докази про невиконання батьківських обов'язків і він не є батьком дітей, а лише значиться у їх свідоцтвах про народження, тривалий час у сім»ї проживає ОСОБА_5 , який є батьком дітей, працює, матеріально забезпечує сім»ю.
Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать матеріалам справи.
З позовної заяви вбачається, що підставою для звернення з позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав є невиконання ними своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
З наданих ксерокопій свідоцтв про народження слідує, що батьками неповнолітніх ОСОБА_3та ОСОБА_4 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с. 4, 5/.
Не можна прийняти до уваги висновок суду про те, що насправді біологічним батьком дітей є ОСОБА_5 , оскільки такі обставини мають бути підтвердженими належними допустимими доказами.
ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1, характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, більше десяти років з дітьми не спілкується, матеріально їх не забезпечує, ніякої участі у становленні дітей не приймає, не піклується про їх здоров»я, фізичний та духовний стан, навчанням не цікавиться, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
ОСОБА_1 проживає разом з дітьми за адресою АДРЕСА_1, характеризується негативно, вживає спиртні напої, не має постійного місця роботи, сім»я перебуває на обліку як неблагонадійна, будинок, житлові приміщення та подвір»я перебувають у занедбаному та антисанітарному стані, у дітей відсутні належні місця для відпочинку та готування домашніх завдань. Син ОСОБА_4 зарахований для навчання до середньої загальноосвітньої школи № 87. Має низький рівень успішності через часті пропуски без поважних причин, товаришує з дітьми з проблемних сімей, брудний, неохайний, позбавлений батьківського піклування. Мати неодноразово попереджувалась про необхідність забезпечення для нього обов'язкового отримання освіти та про відповідальність за ухилення від виховання та навчання дітей, але позитивних результатів не досягнуто. Син ОСОБА_3 знаходиться на вихованні в ОКЗО «Учбово-реабілітаційний центр для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку та дітей-сиріт». За станом здоров»я потребує особливого підходу у навчанні, вихованні та розвитку, якого не отримує. Навчанням дітей мати не цікавиться, на батьківські збори не з»являється, на запрошення відвідати навчальні заклади не реагує, контроль за відвідуванням дітьми учбових закладів не здійснює.
Зважаючи на те, що відповідачами грубо порушуються положення Декларації прав дитини щодо забезпечення зростання дітей в умовах турботи, Конвенція про права дитини, відповідно до ст. 18 якої батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, не виконується ст. 59 Закону України «Про освіту» щодо вчинення дій для належного розвитку та виховання дитини як особистості, порушуються вимоги ст. 150 СК України щодо виконання встановлених обов'язків батьків по вихованню та розвитку дітей, колегія суддів приходить до висновку про те, що встановлені у справі обставини є підставою для задоволення позовних вимог і позбавлення відповідачів батьківських прав відносно неповнолітніх дітей Шенкоренка Михайла та Шенкоренка Владислава та стягнення з відповідачів аліментів на користь дітей.
3
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпропетровську ради задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року скасувати.
Позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ПередатиОСОБА_4 та ОСОБА_3 органу опіки та піклування Самарської районної у місті Дніпропетровську ради для подальшого влаштування до державних закладів для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
Стягнути з ОСОБА_1, 1965 року народження, уродженки м. Дніпропетровська, мешкаючої за адресою АДРЕСА_1, не працюючої, та ОСОБА_2, 1957 року народження, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого АДРЕСА_2, не працюючого, аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 таОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів кожного, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2007 року до їх повноліття.
Зобов»язати керівника державного закладу, де будуть перебувати діти, відкрити особисті рахунки на ім»я ОСОБА_3 таОСОБА_4 для зарахування аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного судовий збір на користь держави у розмірі по 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.