АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/790/8794/14 Головуючий 1-ї інстанції - Шиянова Л.О.
Справа № 639/4362/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: страхові
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Щербань Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Валківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, Валківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-
ВСТАНОВИЛА:
29 травня 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що 11 червня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля ВАЗ-2115440, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля ЗАЗ-110308-44, під керуванням водія ОСОБА_1
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у службових відносинах з Валківським районним відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - Валківське РВ ГУМВС України в Харківській області) та керував службовим транспортним засобом при виконанні службових обов'язків.
06 травня 2010 року МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 20 201,27 грн.
Зважаючи на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 20 201,27 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Валківське РВ ГУМВС України в Харківській області.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 та представник співвідповідача Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області - Войтенко А.В. проти задоволення позову заперечували, посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року позов МТСБУ задоволено частково. Стягнуто з Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області на користь МТСБУ в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 20 201,27 грн., судовий збір в сумі 229,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Валківським РВ ГУМВС України в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення незаконним, висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначив, що Валківське РВ ГУМВС України в Харківській області не є належним відповідачем, оскільки ОСОБА_1 лише проходив службу у Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області, право прийому на яку належить Міністерству внутрішніх справ, а у встановлених законом випадках начальникам ГУМВС України в Харківській області. Також зазначив, що автомобіль ЗАЗ - 110308 - 44, яким керував ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, належить автотранспортному господарству ГУМВС України в Харківській області, а не Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області. Зважаючи на що, Валківське РВ ГУМВС України в Харківській області не є власником джерела підвищеної небезпеки.
Рішенням апеляційного суду м. Харкова від 21 січня 2014 року апеляційну скаргу Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення, який у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, МТСБУ подано касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року касаційну скаргу МТСБУ задоволено частково. Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час повторного розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, який також представляв інтереси за довіреністю Валківського РВ ГУМВС України, апеляційну скаргу підтримав.
Представник МТСБУ в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області на користь МТСБУ в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 20 201,27 грн., судовий збір в сумі 229,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (далі ДТП) особі - ОСОБА_2, тому відповідно до положень ст. ст. 1172 та 1191 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в порядку регресу з Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області, з яким винна особа - ОСОБА_1 перебував в службових відносинах на момент вчинення ДТП та керував під час виконання службових обов'язків автомобілем, володільцем якого був Валківський РВ ГУМВС України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспарюється сторонами, що 11 червня 2009 року о 15 годині 50 хвилин на 440 км автодороги Київ - Харків-Довжанський сталась ДТП за участю транспортних засобів: автомобіля ВАЗ-2115440, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ЗАЗ - 110308-44, державний номерний знак 211544, під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 46).
Постановою Валківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 5).
За заявою ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2, на підставі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності внаслідок наземних транспортних засобів» 06 травня 2010 року МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 20 201,27 грн. (а.с. 6, 9,10).
Із матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (а.с.107).
Автомобіль ЗАЗ - 110308-44, державний номер 211544, яким при вчиненні ДТП керував ОСОБА_1, згідно наказу Головного управління МВС України в Харківській області № 570, закріплений за Валківським РВ ГУМВС в Харківській області, зачислений до штатної підгрупи «Оперативно - службовий автомобіль у стандартному виконанні СТ» та підлягав використанню у секторі дільничних інспекторів міліції (а.с. 149-159).
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлений законом.
Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників названих транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
За змістом ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильному висновку, що оскільки Валківський РВ ГУМВС України в Харківській області користувався автомобіль ЗАЗ - 110308-44 на підставі наказу Головного управління ГУМВС України в Харківській області, тобто мала місце відповідна правова підстава відповідача для користування автомобілем, то Валківський РВ ГУМВС України в Харківській області є володільцем джерела підвищеної небезпеки та повинен відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом підвищеної небезпеки у порядку регресу.
Доводи відповідача відносно того, що ОСОБА_1 на момент ДТП не перебував у трудових відносинах з Валківським РВ ГУМВС України в Харківській області, спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме офіційною довідкою Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області, із якої вбачається, що станом на 11 червня 2009 року ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 107).
Згідно з п.1.2.4 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року № 550 (далі Положення) до особового складу працівників служби дільничних інспекторів міліції належать начальники управлінь (відділів, секторів) їх заступники, старші інспектори з особових доручень, старші інспектори по роботі з населенням та громадськими формуваннями, старші дільничні, дільничні інспектори міліції та їх помічники, які перебувають на відповідних штатних посадах та мають спеціальні звання.
Пунктом 1.6 Положення передбачено, що старший дільничний інспектор міліції призначається на посаду і звільняється з посади наказом начальника ГУМВС України.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Положення організація роботи дільничного інспектора покладається на начальника міського, районного органу (управління) внутрішніх справ, його заступника - начальника міліції громадської безпеки та заступника начальника з керівництва дільничними інспекторами міліції. Безпосереднє керівництво його роботою здійснює начальник відділу (сектору) дільничних інспекторів та старший дільничний інспектор.
За дільничним інспектором наказом начальника міськтранспорту закріплюється адміністративна дільниця, якій надається відповідний порядковий номер.
Із наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він був прийнятий ГУМВС України в Харківській області на службу в органи внутрішніх справ 12 листопада 2007 року, але як вказувалось вище, він безпосередньо проходив службу в Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 245). Дані обставини ОСОБА_1 підтримував як в суді першої так і апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки ОСОБА_1 станом на 11 червня 2009 року працював на посаді дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області, відповідно він знаходиться у службових відносинах саме з Валківського РВ ГУМВС України в Харківській області.
Валківський РВ ГУМВС України в Харківській області є юридичною особою, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано поклав на нього обов'язок по відшкодуванню страхового відшкодування у порядку регресу (а.с. 222-223).
Що стосується доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що вони також не можуть бути визнані обґрунтованими.
Відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.
Із матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування було виплачено МТСБУ ОСОБА_206 травня 2010 року (а.с. 32).
З позовом про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування до ОСОБА_1 в Валківський районний суд Харківської області, вони звернулися в межах строку позовної давності - 15 березня 2013 року, але ухвалою судді Валківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2013 року їм було повернуто позовну заяву у зв'язку з порушенням правил підсудності (а.с. 4).
Згідно з ч.2 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Згідно з ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, пред'явивши повторний позов до ОСОБА_1 29 березня 2013 року, позивач не пропустив строки позовної давності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Валківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: