Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого : Оніпко О.В., суддів : Ковалевича С.М., Хилевича С.В.
секретар Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ПАТ КБ "Приватбанк" - Литвінової К.А. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 07.11.2014 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано ПАТ КБ "Приватбанк" повернути позивачу вклад в сумі 23000,00 грн., відсотки за період з 06.03.2014 р. по 06.06.2014 р. в сумі 1035,00 грн., збитки, завдані невиконанням зобов'язань за період з 07.06.2014 р. по 7.08.2014 р. у сумі 230,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 134,20 грн. Вирішено питання про судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом 1-ї інстанції невірно здійснено розрахунок відсотків за договором вкладу та неправильно визначено період їх нарахування. Крім того, невірно пораховано інфляційні втрати та 3% річних. У зв'язку з чим, просить рішення в частині зобов'язання виплатити відсотки за вкладом, інфляційні втрати та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань - скасувати та ухвалити нове рішення яким зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" виплатити відсотки за договором вкладу за період з 06.03.2014 р. по 18.08.2014 р. в сумі 1880,82 грн., інфляційні втрати та 3% річних за період з 29.04.2014 р. по 18.08.2014 р. в сумі 1428,83 грн. В решті рішення залишити без змін.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ПАТ КБ "Приватбанк" - Литвіновою К.А. подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає про його незаконність та необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ "Приватбанк" на території АРК та м.Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя. Банком Росії прийняте рішення №РН-33/І від 21 квітня 2014 року про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених
____________________________________________________________________________________________________________
Справа № 564/1331/14-ц Головуючий суддя 1 інстанції: Цвіркун О.С.
Провадження № 22-ц787/2521/2014 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
структурних підрозділів ПАТ КБ "Приватбанк" на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя. Створена Російською Федерацією автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" повністю замінила ПАТ КБ "Приватбанк" за всіма зобов'язаннями відповідача, що укладалися працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк" не лише депозитними, але і за кредитними, орендними та ін.
На інтернет-сайті був розміщений номер рахунку АНО «ФЗВ», на який пропонувалося здійснювати зарахування заборгованості та чергових платежів за кредитними договорами, що укладалися Кримською філією банку. Крім того АНО «ФЗВ» неодноразово зазначалось, що виплата компенсацій вкладникам ПАТ КБ "Приватбанк" буде здійснюватися за рахунок майна відповідача на території АРК. Вважає, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк" виконує АНО "ФЗВ" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та м. Севастополя, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" є неналежним відповідачем у справі.
Крім того вказує, що суд 1-ї інстанції не надав належної правової оцінки доказам позивача щодо укладання депозитного договору, оскільки в матеріалах справи знаходиться лише копія договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070087541500 від 06.03.2014 р. відповідно до умов якого, банк прийняв від вкладника 23000,00 грн. та копія квитанції про внесення готівки від 06.03.2014 р., а оригінали документів, наданих позивачем, судом не оглядались, також не доведено позивачем наявність коштів на рахунку банку. Просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2014 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070087541500 у відповідності до умов якого, вкладник передала банку грошові кошти для розміщення на депозитний вклад строком на 3 місяці (до 06.06.2014 року) в розмірі 23000,00 грн., з нарахуванням відсотків в розмірі 18% річних, що підтверджується копією договору наявного в матеріалах справи (а.с.5). Внесення позивачем котів на депозитний рахунок підтверджується, копією квитанції наявної в матеріалах справи (а.с.6).
29.04.2014 р. ОСОБА_1 направлена заява до ПАТ КБ "Приватбанк" про дострокове розірвання договору з поверненням депозиту та нарахуванням на нього відсотків, що узгоджується з умовами п. 9 вказаного договору та домовленістю сторін про можливість дострокового розірвання договору з повідомленням про це за два банківські дні до дати розірвання договору. Вказаний договір не був розірваний та кошти їй повернуто не було.
19.06.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про повернення банківського вкладу, відсотків та відшкодування моральної шкоди. 18.08.2014р. уточнила позовні вимоги та просила суд зобов'язати відповідача повернути депозитний вклад в сумі 23000,00 грн. з нарахуванням відсотків у сумі 1880,82 грн., інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1428,83 грн. та відшкодувати моральну шкоду ( а.с. 39-41).
Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
На підставі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1061 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Такі ж вимоги містить п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних операцій з юридичним і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 року, зі змінами та доповненнями.
Частиною 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Згідно з п. 9 договору вкладу, вкладник має право достроково розірвати даний договір, повідомивши про це банк за два дні до дати його розірвання.
Пунктом 11 договору встановлено, що якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не скінчився, вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу відсотки виплачуються по ставці вкладу «до вимоги» за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу до дня розірвання договору. Якщо вкладник за неповний строк вкладу отримав відсотки, нараховані по повній ставці, то надмірно виплачені відсотки вираховуються з суми вкладу.
У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору. При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують наявність між сторонами укладеного договору.
Зі змісту відповіді ПАТ КБ "Приватбанк" від 14.05.2014 р., адресованої ОСОБА_1 на її звернення від 29.04.2014 р. про розірвання депозитного договору вбачається, що відповідач визнавав як факт наявності укладеного між сторонами договору, так і своє зобов'язання щодо повернення депозитного вкладу (а.с.8).
Виходячи з наведеного, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь суми банківського вкладу за договором вклад "Стандарт" № SAMDNWFD0070087541500 від 06.03.2014 р. у розмірі 23000,00 грн. у зв»язку з надісланням нею на адресу банку вимоги від 29.04.2014 р. про дострокове розірвання договору на підставі п. п.9,11, яка відповідачем не була виконана і ПАТ КБ «Приватбанк» без будь-яких на те підстав, вважає договір пролонгованим та неправомірно не повертає ОСОБА_1 суму банківського вкладу з нарахованими відсотками (а.с. 7,8).
Є безпідставними посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" не має можливості повернути вклад, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, оскільки договір вкладу "Стандарт" від 06.03.2014 року був укладений між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" , як юридичною особою, місцезнаходженням якої є м. Дніпропетровськ.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею Положення.
Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Враховуючи межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з посиланнями позивачки на невірне визначення місцевим судом розміру відсотків та період їх нарахування.
Так, відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Як вбачається з матеріалів справи, банком взагалі не проводилися нарахування відсотків за користування коштами позивачки, тому останній зобов'язаний виплатити відсотки за весь період перебування коштів в банку, який визначила ОСОБА_1, тобто, з 06.03.2014 р. по 18.08.2014 р., однак, колегія суддів не погоджується з наданим позивачкою розрахунком, що наявний в матеріалах справи на а.с.42 та на посилання ОСОБА_1 на розташоване на сайті банку оголошення та про підвищення відсоткової ставки банком з 14.05.2014 р. до 19 % , які є безпідставними.
Так, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення відсотки по ставці 18% річних, як це передбачено умовами договору, за період з 06.06.2014 р. по 18.08.2014 р. (у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог) у сумі 1858,56 грн. : (23000х18:100) : 12 х 3 місяці = 1035,00 грн. - відсотки за період з 06.03.2014 по 06.06.2014р. ( 345 грн. за 1 місяць) ; (23000х18:100):12 х 2 місяці = 690 грн. - відсотки за період з 06.06.по 06.08.2014р. ; 345 : 31 день = 11,13 грн. х 12 днів = 133, 56 грн. за період з 06.08. по 18.08.2014 р.
Також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, колегія суддів не погоджується, як із визначеними судом 1-ї інстанції, так і з визначеними ОСОБА_1 періодами, за які мають бути здійсненні відповідні нарахування та з наведеними нею розрахунками.
Доводи позивачки про те, що датою, з якої почалося порушення банком грошового зобов»язання, є надіслання нею 24.04.2014р. заяви про дострокове розірвання договору з поверненням депозиту та нарахованих на нього відсотків, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а тому порушення виконання грошового зобов'язання виникає після закінчення стоку дії договору вкладу, а саме з 06.06.2014 р. і діє до 18.08.2014 р. - періоду визначеного позивачкою.
Оскільки строк дії договору закінчився 06.06.2014 р., проте, відповідач суму вкладу із нарахованими відсотками не повернув, до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають також інфляційні втрати та 3% річних за період з 07.06.2014 р. по 18.08.2014 р. ( в межах заявлених останньою позовних вимог), виходячи з суми 24035 грн. ( 23 000 грн. сума вкладу + 1035 грн. 18% річних за період з 06.03. по 06.06.2014 р.).
Таким чином, з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення інфляційні витрати у сумі : 531 грн.( 101,0% х 100,4 % х 100,8% = 102,21 % ; 24 035 х 102,21 % = 24566, 17 грн. - 24035 грн. = 531 грн.) та 3% річних від простроченої суми 24035 грн. за вказаний період ( за 73 дні) у розмірі 144 , 21 грн. ( 3% х 24 035 грн. х 73 дні : 365 днів = 144, 21 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та про скасування рішення суду 1-ї інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь відсотків за користування належними їй грошовими коштами, інфляційних втрат та 3-х% річних та про ухвалення у справі нового рішення - про часткове задоволення позову та про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки відсотків у сумі 1858,56 грн, інфляційних втрат у сумі 531 грн. та 3-х % річних у сумі 144, 21 грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, то вони є безпідставними, оскільки у даному випадку договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, не передбачено відшкодування стороною такого правочину моральної шкоди у зв»язку з порушенням умов грошового зобов»язання.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з ПАТ КБ "Приватбанк" підлягають до стягнення в дохід держави судові витрати у сумі 255 грн. 09 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319 ЦК України, ст. 625 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ПАТ КБ "Приватбанк" - Литвінової К.А. - задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року в частині зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" виплатити ОСОБА_1 відсотки по вкладу за період з 06.03.2014 р. по 06.06.2014 р. у розмір 1035 грн. 00 коп., інфляційні втрати та 3% річних за період з 07.06.2014 р. по 7.08.2014 р. в сумі 230 грн. 00 коп. та 134 грн. 20 коп. відповідно, а також в частині стягнення з відповідача судового збору в дохід держави - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, повернення коштів по депозитному вкладу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково: стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на її користь відсотки за користування вкладом за період з 06.03.2014 р. по 18.08.2014 р. у сумі 1858,56 грн., інфляційні втрати за період за період з 07.06.2014 року по 18.08.2014 року у сумі 531 грн. та 3-х % річних у сумі 144 , 21 грн.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 255 грн. 34 коп. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий
Судді :