Справа № 463/1632/14 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/6278/14 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Кабаля І.І.

Суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.

При секретарі: Матяш С.І.

З участю: представника ОСОБА_2-

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення суми страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третьої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення суми страхового відшкодування передано за територіальною підсудністю на розгляд Голосіївського районного суду м.Києва.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що шкода автомобілю позивача була завдана за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Личаківського районного суду м.Львова, а тому підсудна вказаному суду. Крім того, апелянт зазначає, що позивач є споживачем послуг, а тому на підставі ч. 5 ст. 110 ЦПК України мав право звернутись із позовом саме в Личаківський районний суд м.Львова. Також посилається на те, що на відносини, які виникли з договорів страхування поширюється ЗУ «Про захист прав споживачів», а оскільки позивач є споживачем послуг страхування та проживає за адресою, що територіально відноситься до Личаківського районного суду м.Львова. тому обґрунтовано звернувся у відповідний суд із вказаним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату такого, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди, а тому правовідносини, з яких виник спір відносяться до договірних, так як виникли на підставі укладеного договору страхування і не стосуються відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, відтак, у відповідності до ч.2 ст. 109 ЦПК України позов слід було пред'являти за місцезнаходженням відповідача.

Проте, до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №074552-02-14-01.

У зв'язку з настанням страхового випадку, 31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, однак, 23 грудня 2013 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»» йому було скеровано лист про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки він повідомив працівників ДАІ про ДТП на наступний день після настання страхового випадку.

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду за місцем свого проживання із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»», третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСоцбанк» про стягнення суми страхового відшкодування на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» - про стягнення матеріальної та моральної шкоди, пені за прострочення страхового відшкодування, трьох відсотків річних, а також про розірвання договору добровільного страхування від 05 серпня 2013 року №074552-02-14-01 та стягнення збитків завданих у зв'язку з розірванням вказаного договору, посилаючись на неправомірні дії страхової компанії щодо невиплати страхового відшкодування та інших платежів, що зумовило заподіяння йому збитків та порушення його прав споживача.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, така ж норма передбачена і в ч. 4 ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 роз'яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

У п. 5 вищевказної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст. 24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Крім цього, питання, які передбачені ст. 214 ЦПК України, в тому числі і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами Закон України «Про захист прав споживачів», остаточно суд вирішує тільки під час ухвалення рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про непідсудність вказаної позовної заяви є необґрунтованим, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.209, 303, п.4 ч.2 ст. 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.