ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/64980/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області, треті особи: Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_4 пред'явив у суді указаний позов.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку з наявністю на день досягнення пенсійного віку, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1 року, необхідного страхового стажу (понад 39 років) та стажу роботи в органах місцевого самоврядування (понад 24 роки, з яких 13 років 8 місяців - робота на виборних посадах), має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", незалежно від останнього місця роботи.
Однак, Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області (далі - Управління ПФУ) призначило йому пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", незважаючи на те, що такої заяви він не подавав, а, натомість, 8 серпня 2008 року звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Вважав такі дії протиправними, у зв'язку з чим просив суд визнати розпорядження Управління ПФУ № 111 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про призначення йому пенсії на підставі Закону України "Про державну службу" нечинним; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за заявою від 8 серпня 2008 року, відповідно до частини десятої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", з урахуванням положень абзацу 6 пункту 1, підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", визначивши її у розмірі 90 % заробітку керуючого справами районної ради (згідно з довідкою Радехівської районної ради від 2 жовтня 2008 року № 4.1-280), з урахуванням підвищення за особливі заслуги перед Україною.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача та третіх осіб щодо застосування Законів України "Про державну службу" та "Про службу в органах місцевого самоврядування" під час призначення позивачу пенсії у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку. Визнано нечинним розпорядження відповідача № 111 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про призначення позивачу пенсії за Законом України "Про державну службу". Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з досягненням пенсійного віку з 8 серпня 2008 року, відповідно до частини десятої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", з урахуванням вимог абзацу 6 пункту 1, підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії". Обчислення розміру пенсії зобов'язано здійснити у розмірі 90% заробітної плати керуючого справами районної ради (5611,98 грн), згідно з довідкою, виданою Радехівською районною радою 2 жовтня 2008 року № 4.1-280, з урахуванням підвищення за особливі заслуги перед Україною.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону і скасована помилково.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач та третя особа, Міністерство праці та соціальної політики України, просить залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на її законність і обґрунтованість. Третя особа, Пенсійний фонд України, свої заперечення на касаційну скаргу не подав.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування визначається статтею 21 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2493-ІІІ). Зокрема, частиною десятою статті 21 Закону № 2493-ІІІ визначено, що посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що необхідними умовами для призначення пенсії відповідно до Закону № 2493-ІІІ є: набуття статусу посадової особи місцевого самоврядування; наявність відповідного стажу роботи, у тому числі не менше 8 років на виборних посадах в органах місцевого самоврядування; наявність страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років.
Постанова суду першої інстанції про задоволення позову мотивована тим, що ОСОБА_4 має право на пенсію за віком відповідно до Закону № 2493-ІІІ, оскільки працював на виборній посаді в органі місцевого самоврядування більше 8 років, має загальний трудовий стаж більше двадцяти п'яти років та досяг пенсійного віку під час дії Закону № 2493-ІІІ.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 після набрання чинності Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" (12 червня 1997 року; далі - Закон № 280/97-ВР) будь-яких посад в органах місцевого самоврядування не обіймав, отже, статусу посадової особи органу місцевого самоврядування не набув, а тому права на пенсію відповідно до Закону № 2493-ІІІ не має.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2, частини першої статті 7 Закону № 2493-ІІІ, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2493-ІІІ, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Категорії посад в органах місцевого самоврядування встановлені у статті 14 Закону № 2493-ІІІ.
Статтею 11 Закону № 2493-ІІІ встановлено, що громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки".
Посадова особа місцевого самоврядування підписує текст Присяги, який зберігається за місцем її роботи. Про складання Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Оскільки ОСОБА_4 обіймав виборні посади у виконкомі Сокальської районної ради депутатів трудящих (заступник голови виконкому - з 16 жовтня 1975 року по 1 вересня 1979 року); виконкомі Радехівської районної ради народних депутатів (голова виконкому - з 17 грудня 1981 року по 2 квітня 1990 року; заступник голови виконкому - з 2 квітня 1990 року по 20 лютого 1991 року) та Радехівській районній Раді народних депутатів (керівник секретаріату - з 16 травня 1995 року по 30 листопада 1995 року), які, відповідно до Конституції України (1978 року), складали систему представницьких органів державної влади та не були органами місцевого самоврядування у розумінні Закону № 280/97-ВР, присягу посадової особи місцевого самоврядування не приймав, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість зарахувати цей період його трудової діяльності до стажу на посадах в органах місцевого самоврядування, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і цей суд під час розгляду справи не порушив норми матеріального та процесуального права, то, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування ухваленої ним постанови відсутні.
З огляду на викладене, керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко