ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/800/5604/13

К/800/63386/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України), Державної податкової служби про скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання протиправними дій щодо зниження надбавки та нездійснення розрахунків при звільненні, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії,

провадження в якій відкрито за касаційними скаргами

ОСОБА_4 на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2012 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року

та Державної податкової служби України (далі - ДПС України) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_4 пред'явила у суді зазначений позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом ДПА України від 30 січня 2012 року №165-о її звільнено з посади старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України у запас Збройних Сил України за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року.

Вважала цей наказ протиправним, оскільки її звільнення незаконне та здійснено з порушенням діючого законодавства, зокрема, їй запропоновані вакансії посад, які є нижчими, за наявності рівнозначних; не враховано її переважне право на залишення на роботі; не здійснено своєчасного розрахунку при звільненні. Окрім цього, оскаржений наказ підписаний неповноважною особою, оскільки Голова Комісії з проведення реорганізації ДПА України - Голова ДПС України, який його підписав, ще 7 липня 2011 року призначений Головою ДПС України, а сам текст наказу викладено на бланку ДПА України, яка у вересні 2011 року реорганізована у ДПС України.

Також зазначила, що при звільненні відповідачем порушено вимоги:

- постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", оскільки їй не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні;

- пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки не виплачено грошову компенсацію замість невикористаної відпустки;

- постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки при використанні щорічної відпустки їй не надавалася матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення;

- підпунктів 2.2., 2.4. пункту "а" статті 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки до її трудової книжки не внесено записи про нагороди та заохочення, що свідчить про видачу неналежно оформленої трудової книжки та є порушенням вимог статті 47 Кодексу законів про працю України.

Указані дії відповідача вважала протиправними та такими, що заподіяли їй моральну шкоду, яка, відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, повинна бути їй відшкодована відповідачами.

Посилаючись на викладене, просила суд, з урахуванням уточнень, скасувати наказ ДПА України від 30 січня 2012 року №165-о про її звільнення; зобов'язати ДПА України (ДПС України) видати наказ про поновлення її на службі на посаді, яку обіймала до звільнення, із зарахуванням часу вимушеного прогулу до безперервного стажу; стягнути з ДПА України (ДПС України) на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по дату винесення судом рішення про поновлення на службі; скасувати наказ ДПС України від 4 листопада 2011 року № 120 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани; визнати протиправними дії ДПА України щодо зниження їй з листопада 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати з урахуванням такої надбавки у розмірі 40% від посадового окладу за весь період її дії; визнати протиправними дії ДПА України щодо незабезпечення її при звільненні одноразовою грошовою допомогою, грошовою компенсацією замість невикористаної відпустки, матеріальною допомогою для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань.

Також просила, у разі відмови у поновленні на службі, стягнути з ДПА України (ДПС України) на її користь одноразову грошову допомогу, грошову компенсацію замість невикористаної відпустки, матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 60 000 грн, середній заробіток за період затримки у виплаті належних сум з дня звільнення, яким є 30 січня 2012 року, по день фактичного розрахунку; зобов'язати ДПА України (ДПС України) внести до її трудової книжки записи про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки та стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_4, у зв'язку з пропущенням строку звернення з ним до суду, залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування наказу Державної податкової служби України від 4 листопада 2011 року №120 про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани; визнання протиправними дій ДПА України щодо зниження їй з листопада 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати, з урахуванням такої надбавки у розмірі 40% від посадового окладу за весь період її дії. В іншій частині позовні вимоги вирішені по суті.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ДПА України (ДПС України) внести до її трудової книжки відомості про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористану відпустку за період з 1 по 30 січня 2012 року. Зобов'язано ДПС України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошову компенсацію за невикористану за період з 1 по 30 січня 2012 року відпустку. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційних скарг сторони посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ОСОБА_4 ставить питання про скасування постанов судів попередніх інстанцій в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалення в цій частині нового рішення про їх задоволення, а ДПС України - про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, яка, на його думку, ухвалена відповідно до закону та скасована помилково.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення про проходження служби в ОВС), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Під час розгляду справи суди встановили, що скорочення співробітників ДПА України відбувалося на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 1128 "Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085", якою прийнято рішення про скорочення чисельності державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органах, не менше ніж на 30 відсотків.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено ДПС України, шляхом реорганізації ДПА України.

У зв'язку зі скороченням чисельності структурного підрозділу ДПС України, в якому працювала позивач, з 11 до 10 штатних одиниць, ОСОБА_4 6 вересня 2011 року попереджено про наступне звільнення із органів податкової міліції ДПА України, а 3 жовтня 2011 року їй запропоновані посади старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Київській області та слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у місті Києві, однак, вона від запропонованих посад відмовилася.

ОСОБА_4 рекомендувалася Заступником начальника управління - начальником контрольно-методичного відділу СУ ПМ ДПА України на посади слідчого в Управлінні організації досудового слідства ГСУ ДПС України, старшого слідчого з ОВС Управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України, втім, її кандидатура погоджена не була.

Наступного разу, 9 листопада 2011 року, ОСОБА_4 запропоновані посади старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Київській області, слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у місті Києві, старшого слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА у місті Києві, однак, і від цих посад вона відмовилася. У зв'язку з цим, цього ж дня на ім'я Голови ДПС України було внесено подання про звільнення ОСОБА_4 з посади.

Також судами встановлено, що 29 листопада 2011 року ОСОБА_4 запропоновані дві посади старшого слідчого з ОВС контрольно-методичного відділу управління організації досудового слідства ГСУ ДПС України на період відсутності постійних працівників, однак, і від цих посад позивач відмовилася.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності дій відповідача, який пропонував їй посади не рівнозначні тій, яку вона обіймала, ОСОБА_4 послалася на упереджене ставлення керівництва ДПА України до неї, а також абзац другий пункту 45 Положення про проходження служби в ОВС, згідно з яким переміщення осіб начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів провадиться за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Оскільки доводи позивача про упереджене ставлення до неї керівництва ДПА під час розгляду справи не підтвердилися, скорочення штату працівників ДПА України відбулося у зв'язку з її реорганізацією, відповідачем ужиті можливі дії щодо подальшого використання позивача на службі, однак, вона від запропонованих посад відмовилася, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність порушень при виданні відповідачем оскарженого наказу від 30 січня 2012 року №165-о "Про звільнення ОСОБА_4." та безпідставності її позовних вимог в частині скасування цього наказу, зобов'язання ДПА України (ДПС України) поновити її на службі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Що ж стосується доводів позивача про підписання наказу про її звільнення неповноважною особою, то суди правильно не взяли їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частин п'ятої та сьомої статті 5 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон № 3166-VI), міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається, згідно з частиною дев'ятою статті 5 Закону № 3166-VI, Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, у разі припинення органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.

Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється.

Пунктами 18, 19 вищезазначеного Порядку встановлено, що до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

З огляду на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 2219-р "Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади" (із змінами і доповненнями) утворено комісії з проведення реорганізації центральних органів виконавчої влади на чолі з першими заступниками (заступниками) керівників таких органів і Головою комісії з проведення реорганізації ДПА України було визначено Голову ДПС ОСОБА_5, який і підписав наказ про звільнення позивача, суди дійшли правильного висновку про безпідставність її доводів щодо виготовлення наказу на бланку установи, яка реорганізована, та його підписання неуповноваженою особою.

Оскільки суди протиправності дій відповідача під час звільнення позивача не встановили, вони дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання ДПА України (ДПС України) внести до трудової книжки ОСОБА_4 записи про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про їх задоволення, з огляду на те, що відомості про нагородження відзнакою "За бездоганну службу в податковій міліції" ІІ ступеня, заохочення у 2008 році нагрудним знаком "10 років слідчим підрозділам ОДПС України", нагородження грамотами та вручення подяк до трудової книжки позивача відповідачем, усупереч вимогам пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Мінюсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58), внесені не були. Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову в цій частині не заперечив та зазначив, що, у відповідь на звернення ОСОБА_4, листом від 21 лютого 2012 року і сам повідомив їй про готовність внести відповідні записи до її трудової книжки.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки на день звільнення ОСОБА_4, як особа старшого начальницького складу податкової міліції, мала 18 років 5 місяців 29 днів вислуги і її звільнення відбулося через скорочення чисельності працівників, котре провадиться із наданням гарантій і компенсацій вивільнюваним працівникам, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення її позовних вимог про зобов'язання ДПС України нарахувати та виплатити на її користь одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби та скасування постанови суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги ДПС України про те, що виплата такої допомоги передбачена лише для осіб, які звільняються із служби за віком за передбачених умов, а саме: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної вище правової норми, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

Відповідно до пункту 56 Положення про проходження служби в ОВС, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Оскільки апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 станом на 1 січня 2012 року чергові відпустки за попередні роки використала у повному обсязі, а невикористаною залишилася лише відпустка за період роботи з 1 по 30 січня 2012 року, то він дійшов правильного висновку про можливість виплати їй компенсації замість невикористаної відпустки.

З огляду на те, що доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і цей суд під час розгляду справи не порушив норми матеріального та процесуального права, то, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування ухваленої ним постанови відсутні.

Окрім цього, з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги, сплата якого була відстрочена до закінчення розгляду справи судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної податкової служби України відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 24 гривні 8 копійок.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко