ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/50188/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Головчук С.В., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України ( з урахуванням змін і уточнень позовних вимог) про визнання дій протиправними та стягнення премії у розмірі 33,3% за період перебування у складі Миротворчого Контингенту у Сьєрра-Леоне у сумі 1659 грн. 24 коп., надбавки у розмірі 35% від його посадового окладу, як військовослужбовцю, який проходив службу на посаді льотного складу та виконував польоти у складі екіпажів вертольотів за той самий період у сумі 338 грн. 47 коп., інші види грошового забезпечення у загальному розмірі 199 грн. 65 коп., а всього 2197 грн. 36 коп.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Генерального штабу Збройних Сил України на користь позивача 2197 грн. 36 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, змінивши постанову суду першої інстанції в частині з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України і підстав для його поновлення не вбачається.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Верховний Суд України у постанові від 6 листопада 2013 року (справа № 21-389а13) висловив наступну правову позицію про застосування строків звернення до адміністративного суду військовослужбовців.
Пунктом 2 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно із частиною другою статті 99 КАС, в редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, для подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, водночас у частині третій цієї статті вказано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до статті 100 КАС є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Ураховуючи те, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, то, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, посилання на статтю 233 КЗпП України як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо звільнення з публічної служби військовослужбовців, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи викладене, правильним буде застосування положень статті 233 КЗпП України і щодо строків у спорах про оплату праці, виплату грошового забезпечення військовослужбовців.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 21.03.2003 року позивач був призначений до складу миротворчого контингенту Місії ООН в Сьєрра-Леоне 20 окремого вертолітного загону Українського миротворчого контингенту місії ООН у Сьєрра-Леоне.
У грошове забезпечення за вказаний період з 08.04.2003 року по 11.10.2003 року не включено премію за особистий внесок в загальний результат служби в розмірі 33,3% місячного грошового забезпечення, передбачену Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року №75, надбавка у розмірі 35% від його посадового окладу, як військовослужбовцю, який проходив службу на посаді льотного складу та виконував польоти у складі екіпажів вертольотів за той самий період у сумі 338 грн. 47 коп., інші види грошового забезпечення у загальному розмірі 199 грн. 65 коп.
Підпунктом б пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1924 «Про забезпечення діяльності Українського миротворчого контингенту Місії ООН у Сьєрра-Леоне» установлено, що за офіцерами та прапорщиками Українського миротворчого контингенту зберігається за останнім місцем служби виплата (в гривнях) 100 відсотків окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, інших видів грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України передбачений Положенням, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року №75.
Відповідно до пункту 34.10 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України військовослужбовцям направленим за кордон для виконання обов'язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, премія не виплачується, якщо інший порядок виплати не передбачений чинним законодавством України.
Оскільки законодавством не було передбачено включення премії у грошове забезпечення осіб, що входили у склад миротворчого контингенту, тому суб'єкт владних повноважень правомірно не нарахував її позивачу, а суд першої інстанції помилково задовольнив позов в цій частині.
Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано норми матеріального права, відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 року скасувати.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2007 року змінити.
Скасувати зазначену постанову у частині задоволення позову про стягнення на користь ОСОБА_1 премії у розмірі 33,3% за період перебування у складі Миротворчого Контингенту у Сьєрра-Леоне у сумі 1659 грн. 24 коп. та у задоволенні позову у цій частині відмовити.
В решті постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Головчук С.В.
Стародуб О.П.