Судове рішення #4025156
Справа № 22-1456/2008

Справа № 22-1456/2008                           Головуючий у 1 інстанції Наюк Л.М.

Категорія 30                                               Доповідач Звягінцева О.М.

 

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2008 року                    Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М. ,  Молчанова С. І.

при секретарі Шилковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Українсько- Канадського спільного підприємства „Донбас-Ліберті" у формі ТОВ  до  ОСОБА_1про  відшкодування  матеріальної та моральної шкоди і

 

встановив:

                                                                                                                              

в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1.  оспорює обгрунтованість рішення суду,  яким позов задоволено частково,  просить його скасувати,  справу направити на новий розгляд за невідповідністю висновків суду обставинам справи,  неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те,  що суд розцінив як докази наявності її вини інвентаризаційні описи № 11 від 23.11.2006 р. та № 12 від 24.11.2006 p.,  тоді як вона неодноразово заявляла в суді про проведення інвентаризації і після ЇЇ звільнення; у описах наявні виправлення,  до матеріалів справи залучено ксерокопії документів,  на яких не видно,  що саме суми недостачі зроблено іншою ручкою і записані вже після її звільнення та закінчення інвентаризації.

Вона категорично наполягає на тому,  що після її виходу з відпустки ніякої

передачі матеріальних цінностей від ОСОБА_3. не було,  а в інвентаризаційному

опису від 18.08.2006 р. не її підпис,  він підроблений.                                   

Вважає,  що позивачем не доведено її вини в недостачі матеріальних цінностей; судом не перевірено правильності розрахунку суми недостачі; не враховано ступінь вини працівника та ту конкретну обстановку,  за якої було заподіяно шкоду; не враховано її майнове становище.

Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили її доводи щодо неналежних умов зберігання та охорони матеріальних цінностей на підприємстві.

В засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1.  та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги,  просили про її задоволення,  скасування рішення суду,  направлення справи на новий розгляд.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

 

9.07.2007 року позивач Українсько- Канадське спільне підприємство „Донбас-Ліберті" у формі ТОВ звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначав,  що з 7.09.1993 р. до 29.11.2006 р. вона працювала у ніого та виконувала роботу,  пов'язану з отриманням та видачею матеріальних цінностей у виробництво для подальшої їх переробки та відпуском готової продукції споживачам.

З 10.07.1998 р. ОСОБА_1.  була переведена розподільником робіт трубозварювального цеху і цієї ж дати з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність з строком дії на весь час її роботи з дорученими їй матеріальними цінностями.

Наказом № 253-к від 10.11.2005 р. відповідачка була переведена комірником,  але у зв'язку з тим,  що цей наказ був підписаний за генерального директора особою,  яка не мала на це прав,  29.12.2006 р. його було скасовано наказом № СП-853.

29.11.2006 р. наказом № 290-к вона була звільнена з роботи за власним бажанням -за  ст.  38 КЗпП України.

21.11.2006 р. для передачі матеріальних цінностей трубозварювального виробництва,  що знаходились у підзвітності відповідачки,  був виданий наказ № 738 „Про створення комісії з передачі товаро-матеріальних цінностей".

Створеною комісією разом з відповідачкою на 23.11.2006 р. було виявлено надлишок одного виду труби вищого сорту у кількості 1, 042 тн на суму 4477, 74 грн. та недостачу іншого виду труби вищого сорту у кількості 0, 117 тн- на суму 494, 94 грн.

Цей факт підтверджений інвентаризаційними описами № № 11,  12 від 23.11.2007 p.,  що були підписані усіма членами комісії та відповідачкою.

На день звільнення відповідачки на підставі наказу № 774 від 29.11.2006 р. з неї при звільненні утримано 560 грн. 75 коп.,  що не перевищує її середнього заробітку,  в рахунок погашення заподіяної шкоди; з наказом вона була ознайомлена разом з повідомленням № СП-1101 від 29.11.2006 р. з пропозицією щодо її подальшої участі у проведенні інвентаризації,  від підпису вказаних документів вона відмовилась.

За матеріалами інвентаризації Харцизьким MB УМВС України порушено кримінальну справу.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25.10.2007 р. п. 2 наказу № 774 від 29.11.2006 р. скасований,  з підприємства на користь ОСОБА_1.  стягнуто утриману раніше з неї суму недостачі- 560, 15 грн.

Вважає,  що заподіянням недостачі та зверненням з позовом до суду відповідачка

принизила ділову репутацію підприємства,  останньому заподіяно моральну шкоду у

розмірі 10000 грн.                                                                                               

В уточненнях до позовної заяви відповідно до вказаного рішення Апеляційного суду позивач просив стягнути на його користь з відповідачки суму недостачі матеріальних цінностей у розмірі 1187, 86 грн. та у відшкодування моральної шкоди-10000 грн.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1.  на користь Українсько-Канадського спільного підприємства „Донбас-Ліберті" 1187 грн. 86коп.,  в решті позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  рішення суду в частині стягнення з відповідачки суми недостачі матеріальних

 

цінностей   -   скасуванню  з  ухваленням  нового  рішення   суду  про   відмову   в задоволенні цих позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які

сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими

доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.                                    

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог  ст.  130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну підприємству,  установі,  організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і *'законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду,  лише в межах і порядку,  передбачених законодавством,  і за умови,  коли така шкода заподіяна підприємству,  установі,  організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до вимог  ст.  131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови,  необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

По цій справі не встановлено,  що відповідачці ОСОБА_1.  власником було створено необхідні умови для збереження ввірених цінностей.

Зокрема,  за заявою позивача було порушено кримінальну справу за ознаками

злочину,  передбаченого вимогами ч. 1  ст.  185 КК України,  не стосовно відповідачки,

а за фактом крадіжки (а.с.  28).                                                                             

З пояснень самої відповідачки та свідків ОСОБА_4.,  ОСОБА_5. ,

ОСОБА_6. вбачається,  що позивачем не було створено необхідні умови для

належного зберігання матеріальних цінностей.                                              

А свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_6. також пояснили в судовому засіданні про те,  що ОСОБА_1.  подавались докладні записки щодо зникнення труб.

З пояснень відповідачки в суді видно,  що її усні,  письмові заяви,  докладні записки на ім'я генерального директора залишались без реагування.

Окрім того,  в порушення Інструкції про ведення бухгалтерського обліку позивачем не було проведено інвентаризації товаро-матеріальних цінностей при переведенні ОСОБА_1.  з розподільника робіт комірником трубозварювального виробництва від попереднього комірника,  а також по виходу її з відпустки влітку 2006 року.

Останню інвентаризацію товаро-матеріальних цінностей,  на яку посилається позивач,  закінчено у відсутність відповідачки,  після її звільнення.

 

Договір про поєну матеріальну відповідальність з нею як комірником не укладено і документи щодо передачі у підзвіт при переведенні комірником та поверненні з відпустки є відсутніми.

Таким чином,  апеляційний суд вважає,  що,  задовольняючи позовні вимоги і

стягуючи з відповідачки суму недостачі труб у розмірі 1187, 86 грн.,  суд першої

інстанції дійшов необгрунтованого висновку щодо доведеності її вини в цій

недостачі товаро-матеріальних цінностей.                                                     

Відповідно до вимог п.3 ч. 1  ст.  309 ЦПК України якщо висновки суду не відповідають обставинам справи,  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до вимог  ст.  88 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати: 25 грн. 50 коп. - судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ч. 1  ст.  218,  п. 2 ч. 1  ст.  307,  п.3 ч. 1  ст.  309,   ст.  316 ЦПК України,  апеляційний суд, -

 

ВИРІШИВ:

 

апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково,  рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_1.  на користь Українсько- Канадського спільного підприємства „Донбас-Ліберті" 1187 грн. 86 коп. скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Українсько- Канадського спільного підприємства „Донбас-Ліберті" до ОСОБА_1.  про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Українсько- Канадського спільного підприємства „Донбас-Ліберті" на користь ОСОБА_1. судові витрати: 25 грн. 50 коп. - судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,  може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація