У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого Василевича В.С.,
Суддів : Бондаренко Н.В., Малько О.С.
при секретарі Пиляй І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 20 листопада 2014 року даний позов задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 16 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 2334.
Неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір»ю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24 липня 2014 року до досягнення повноліття кожною дитиною.
Вирішено питання про судові витрати.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач доводить про його незаконність та необгрунтованість через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Вказує, що визначаючи розмір аліментів, місцевий суд виходив із встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року № 719-VII прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, не врахувавши при цьому Закон України № 1165 - VII від 27.03.2014 «Про внесення змін до ЗУ «Про держаний бюджет України на 2014 рік», яким було зменшено розмір прожиткового мінімуму».
Зазначає, що суд не врахував знаходження на утриманні його матері, яка є пенсіонером за віком та вдовою потерпілого першої категорії, смерть якого пов»язана з Чорнобильською катастрофою.
__________________________________________________________________________
Справа № 569/11750/14-ц Головуючий суддя 1 інстанції: Крижова О.Г.
22-ц/787/2600/2014 Суддя-доповідач : Василевич В.С.
Зазначає, що працює на тимчасових роботах, має мінливий дохід, що не перевищує мінімальної заробітної плати, проте всупереч вимогам ст. 182 СК України, суд не врахував його матеріальне становище.
По наведених підставах просить рішення змінити, зменшивши розмір аліментів та встановивши аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 400 грн., на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 350 грн.
В судове засідання сторони не з»явились.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати дитину до досягненню нею повноліття.
Стаття 184 СК України передбачає стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, якщо платник має нерегулярні щомісячні доходи.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яких залишено проживати з матір»ю.
Відповідач працездатний, проте не має постійного доходу.
Відповідно до роз'яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 ''Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'' вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів дані обставини були враховані судом першої інстанції .
Посилання відповідача на те, що суд мав стягнути аліменти визначивши їх мінімальний розмір у відповідності до Закону України № 1165-VII від 27.03.2014 Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2014 рік» не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте жодних доказів про те, що ОСОБА_1 неспроможний виплачувати аліменти в розмірі по 500 грн. на кожну дитину, відповідач під час розгляду справи суду не надав і судом їх не здобуто. Крім того, суд, вирішуючи питання про розмір аліментів, необмежений встановленим законодавством відповідним розміром прожиткового мінімуму, а виходить із сукупності обставин, визначених чинним закононавством.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді : Бондаренко Н.В.
Малько О.С.