Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2792/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Сукач Т.О. Чельник О.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - закрите акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 2 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 2007 року, рухаючись по вул. Полтавській в м. Кіровограді, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем БАЗ 2215 СПГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, який належить на праві власності ОСОБА_3, та який знаходиться в оперативному управлінні відповідача приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто» (далі - ПП «ТК «Імперія Авто») на підставі договору оренди, здійснюючи пасажирські перевезення по маршруту № 50, порушуючи Правила дорожнього руху, не витримав безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099, д/н НОМЕР_7 під керуванням, його, ОСОБА_2 В результаті ДТП, йому, позивачу, була завдана матеріальна шкода внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 21099, яка згідно звіту автотоварознавчого дослідження від 1 жовтня 2007 року склала - 19 276грн. 98 коп. Від самої ДТП та її наслідків він отримав нервовий стрес і психологічний дискомфорт. Відсутність транспортного засобу порушила встановлений ритм його життя. Внаслідок цього, позивач завдану йому моральну шкоду оцінив у 7 000 грн.

Ухвалою суду від 28 листопада 2008 року до участі у справі третіми особами залучено ОСОБА_4 та закрите акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія".

Справа судами розглядалася неодноразово.

Остаточно позивач просив стягнути з відповідача ПП «ТК «Імперія Авто» матеріальну і моральну шкоду, або на розсуд суду з останнього та ОСОБА_3 Матеріальні збитки з урахуванням індексу інфляції станом на вересень 2014 року оцінив у 36 737 грн. 24 коп. Крім того, просив стягнути з відповідачів всі понесені ним витрати, пов'язані зі справою, в розмірі - 7 451 грн. 95 коп.

Залучивши до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалою суду від 21 лютого 2014 року, останнім рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 2 жовтня 2014 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 19 276 грн. 98 коп. матеріального збитку; 1 200 грн. - моральної шкоди; 971 грн. 95 коп. - судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні вимог до ПП "ТК "Імперія Авто", ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судових витрат, а також до ОСОБА_4 в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, індексу інфляції нарахованого на матеріальний збиток, витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги, - відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування чи зміну судового рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідачів через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначається, зокрема, що відповідальність за відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження в ДТП його автомобіля, має бути покладена судом на автомобільного перевізника ПП «ТК «Імперія Авто», що підтверджено наданими доказами та фактами. А з урахуванням допущених порушень умов ліцензування відповідачами ПП «ТК «Імперія Авто» і ОСОБА_3 (зокрема, і шляхом не укладення трудового договору з водієм автобуса ОСОБА_4) може бути застосований принцип солідарної або спільної часткової відповідальності у розмірах згідно позовних вимог та у частках, визначених судом, відповідно до ступеня вини кожного з відповідачів. При цьому, водій автобуса не може бути притягнутий до відповідальності, як відповідач за даною справою, що не було враховано судом при розгляді справи.

У письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги представник ПП «ТК «Імперія Авто» та ОСОБА_3, посилалась, зокрема, на те, що підстави покладення відповідальності за заподіяння шкоди на підприємство відсутні. Власником джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_3, а водій ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з підприємством.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, ПП «ТК «Імперія Авто» та ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково вимоги, суд виходив з того, що відповідальність за завдання шкоди повинен нести водій ОСОБА_4, який керував транспортним засобом під час скоєння ДТП.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 22 серпня 2007 року приблизно о 19:40 год. у м. Кіровограді по вул. Полтавській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: ВАЗ-2109, д.н. НОМЕР_8 під керуванням ОСОБА_6, БАЗ 2215 СПГ, д.н. НОМЕР_6, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4, «Лексус ЄС-300», д. н. НОМЕР_9, власником якого є ОСОБА_7, та ВАЗ-21099, д/з НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зокрема, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ-21099 д.н.НОМЕР_7 від 1 жовтня 2007 року, матеріальний збиток складає - 19 276,98 грн. (т. 1, а.с. 7-19).

Прокуратурою Ленінського району м. Кіровограда по факту вказаної ДТП за участю співробітника міліції ОСОБА_6, водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 проведено перевірку та постановою від 17 вересня 2007 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП у зв'язку з відсутністю складу злочину, про що також повідомлено суду начальником відділу ДАІ з обслуговування м. Кіровограда при УМВС України в області (т. 1, а.с. 21-22, 240).

Таким чином, винна в ДТП особа не була встановлена і протокол про адміністративне правопорушення ДАІ не складався.

Згідно висновку спеціаліста №196 від 17 вересня 2007 року, дії водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у даній дорожній ситуації не знаходяться в причинному зв»язку з ДТП.

Із доданих до матеріалів цивільної справи матеріалів №302 перевірки по факту ДТП, яка мала місце на вул. Полтавській у м. Кіровограді 22 серпня 2007 року, зокрема, висновку спеціаліста №196 від 17 вересня 2007 року, вбачається, що до наданих старшим слідчим прокуратури Ленінського району м. Кіровограда даних про фактичний хід розвитку подій перед пригодою, тобто траєкторії руху автомобілів ВАЗ-21099, д/н НОМЕР_7 та БАЗ, д/н НОМЕР_6 перед ДТП, а також черговість зіткнення транспортних засобів, вирішення питання на даному етапі не можливо.

Суд першої інстанції з урахуванням показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, допитаних у судовому засіданні, схеми ДТП, відмовних матеріалів прокуратури по ДТП (а.с.13 т.6, а.с.31 т.4) дійшов правильного висновку про те, що дорожньо-транспортну пригоду спричинило порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, що не оскаржується і сторонами.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду про покладення відповідальності за завдання шкоди саме на водія ОСОБА_4

Так, із матеріалів справи вбачається, що за даними АІПС ВДАІ автобус БАЗ 2215 СПГ, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 від 4 травня 2005 року зареєстровано за ОСОБА_3 (т.1 а.с.5).

Згідно договору оренди транспортного засобу № М/50-17 від 12 грудня 2006 року ПП ОСОБА_3 надав в оренду ПП «ТК «Імперія Авто» автобус БАЗ 2215 СПГ, державний номер НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 156-159).

Посилання суду на нікчемність цього договору через відсутність його нотаріального посвідчення є безпідставним, оскільки згідно ч.1 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а нотаріальному посвідченню він підлягає лише у випадку його укладення за участю фізичної особи (ч.2 ст.799 ЦК).

Однак у даному випадку суд не звернув уваги на те, що договір укладений між фізичною особою- підприємцем (ст.50 ЦК України) та юридичною особою (а.с.а.с.225 т.1, а.с.156-159 т.1) та неправильно послався на зазначену норму закону, яка на ці правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч.3 п.15 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджених постановою Кабінету Міністрів України 7 вересня 1998 року №1388 із змінами, чинних на час правовідносин, якщо власник транспортного засобу передав в установленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження. Один екземпляр копії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ.

Із матеріалів справи також вбачається, що за заявами ОСОБА_3 від 4 травня 2005 року та 4 жовтня 2006 року до Кіровоградського МРЕВ щодо видачі ПП «ТК «Імперія Авто» тимчасового талону по дорученню на строк до 11 квітня 2008 року та 6 жовтня 2011 року такі тимчасові реєстраційні талони серії НОМЕР_11 та серії НОМЕР_12 були видані підприємству на автобус БАЗ 2215 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_6, що підтверджується і довідкою АІПС ВДАІ від 23 січня 2008 року (а.с.2,6 т.2, а.с.110 т.1).

Зазначеними доказами підтверджується факт передачі ОСОБА_3 прав володіння автобусом БАЗ 2215 СПГ ПП «ТК «Імперія Авто».

Також наявна ліцензія від 6 жовтня 2006 року серії НОМЕР_13 та ліцензійна картка ліцензіата ПП «ТК «Імперія Авто» на даний транспортний засіб, видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв»язку України серії НОМЕР_14 до ліцензії НОМЕР_13, номер тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_12, якою дозволені внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування (строк дії з 13 жовтня 2006 року по 6 жовтня 2011 року) (а.с. 193-194 т.4 , а.с.169 т.1).

1 жовтня 2003 року між замовником виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та перевізником ПП «ТК «Імперія Авто» укладений договір №90 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за маршрутом №50, який дійсний по 1 вересня 2007 року (а.с.226-227 т.1).

У матеріалах справи також наявний дорожній лист серії 2-1 ДМ №127330, виданий ПП «ТК «Імперія Авто» водію автобуса ОСОБА_4 у день ДТП 22 серпня 2007 року, а у поясненнях щодо обставин ДТП прокуратурі Ленінського району м.Кіровограда він зазначав місце його роботи у ПП «ТК «Імперія Авто» (а.с.29, 195 т.4).

Доводи представника ПП «ТК «Імперія Авто» щодо знаходження автомобіля у власника також спростовуються актом обстеження роботи транспорту в ПП «ТК «Імперія Авто» по факту зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 серпня 2007 року, складеним 4 вересня 2007 року комісією у складі працівників ДАІ та головного інженера ТОВ «Автомобільна компанія «Транспортні лінії України», згідно якого транспортні засоби задіяні перевізником ПП «ТК «Імперія Авто» на перевезення пасажирів в місті Кіровограді згідно ліцензії на надання послуг внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 20 жовтня 2006 року, в тому числі і на маршруті №50. Орендовані у приватних власників транспортні засоби зберігаються на закритій, асфальтованій території підприємства, забезпеченій засобами охорони (а.с.151-155 т.1).

Згідно журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв підтверджується факт проведення медичного огляду підприємством, в тому числі і водія ОСОБА_4 в день ДТП (а.с.а.с.204-205 т.1).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року із змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявність вищезазначених доказів підтверджує, що саме ПП «ТК «Імперія Авто» на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом БАЗ 2215 СПГ, за участю якого було скоєно ДТП, і відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України на нього покладається зобов»язання по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Передбачених законом підстав, зокрема, ч.ч.3,4,5 зазначеної статті, які б виключали відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, у судовому засіданні не встановлено.

Посилання представника позивача щодо наявності трудових відносин ПП «ТК «Імперія Авто» з водієм ОСОБА_4 не доведені у судовому засіданні та спростовуються даними штатного розкладу підприємства на 2007 рік, на якому посада водія відсутня, у його трудовій книжці відсутній запис про працевлаштування на підприємстві. Крім того, умовами договору оренди від 12 грудня 2006 року передбачено повноваження власника транспортного засобу на прийняття найманих працівників-водіїв на роботу тощо, однак згідно повідомлення Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 4 липня 2008 року така реєстрація трудового договору між ними не проводилась (а.с.42, 67, 156-159 т.1).

Таким чином, у судовому засіданні доведено та підтверджено доказами, що автобус БАЗ 2215 СПГ фактично перебував у повному розпорядженні володільця ПП «Транспортна Компанія «Імперія Авто», яке в свою чергу, передало право керування ним водію ОСОБА_4

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення ст.ст.213, 214 ЦПК України не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та дійшов помилкового висновку щодо покладення відповідальності на водія.

З огляду на встановлені у судовому засіданні фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України зобов»язане ПП «ТК «Імперія Авто».

Разом з тим, колегія суддів погоджується із проведеним судом розрахунком щодо визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19 276,98 грн., що підтверджений висновком експерта-оцінювача згідно звіту від 1 жовтня 2007 року (а.с.7-19 т.1), правильність якого позивачем не спростована та не надано інших доказів на підтвердження матеріального збитку.

Таким чином, з відповідача ПП «ТК «Імперія Авто» на користь позивача підлягає стягненню 19 276, 98 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

При цьому вимоги позивача про стягнення збитку з урахуванням індексу інфляції на час ухвалення судового рішення не ґрунтуються на законі.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК, боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів н встановлено договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Тобто, грошовим слід вважати будь-яке зобов»язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов»язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, положення ст. 625 ЦК України регулює зобов»язальні правовідносини, а саме поширюються на порушення грошового зобов»язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.4 постанови №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз»яснив, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року із змінами „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з урахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ПП «ТК «Імперія Авто» на користь позивача відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню 641 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ( а.с.1,2т.1, а.с.158 т.4, а.с.1321 т.5, а.с.168 т.6, а.с.42 т.7).

Згідно зі ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати, пов»язані з проведенням судових експертиз ( п. 4 ч. 3 ст.79 ЦПК, ст.86 ЦПК).

Таким чином, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 700 грн. не можуть бути відшкодовані на користь позивача у зв»язку з ухваленням рішення на його користь, оскільки відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, а в даному випадку дослідження проводилося в експертній установі не за ухвалою суду, а на вимогу позивача суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 не був допущений у порядку, передбаченому ч.2 ст.56 ЦПК України до участі у справі, як особа, яка має право на надання правової допомоги позивачу, а був допущений за письмовою заявою позивача від 1 вересня 2008 року, як його представник (а.с.73, 83-84 т.1) та діяв як представник по довіреності від 1 липня 2009 року та 22 серпня 2012 року на представництво інтересів позивача у судових засіданнях (а.с.68 т.2, а.с.231 т.4), що підтверджується також журналами судових засідань про зазначення його процесуального статусу, як представника, а не адвоката або іншого фахівця в галузі права.

У матеріалах справи відсутні дані щодо наявності у ОСОБА_5 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а у реєстрі адвокатів Кіровоградської області не значиться (а.с.213 т.2).

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для стягнення на користь позивача 5 750 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи безпідставні та не є істотними.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог зі стягненням з ПП «ТК «Імперія Авто» 19 276 грн. 98 коп. матеріального збитку, 2 000 грн. моральної шкоди, 641 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відмовивши у стягненні витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, індексу інфляції, нарахованого на матеріальний збиток, та витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги. Відповідно не підлягають задоволенню вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 2 жовтня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто» на користь ОСОБА_2 19 276 грн. 98 коп. матеріального збитку, 2 000 грн. моральної шкоди, 641 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні вимог ОСОБА_2 до приватного підприємства «Транспортна компанія «Імперія Авто» в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження; індексу інфляції, нарахованого на матеріальний збиток; витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги - відмовити.

У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судових витрат - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: