Судове рішення #40201741


Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

29 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

судді-доповідача: Шпинти М.Д.,

суддів: Гладкого С.В., Сачука В.І.,

при секретарі: Степанюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014180010000852 по обвинуваченню:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чернівці, громадянина України, із середньою освітою, невійськовозобов'язаного, одруженого, має на утриманні малолітнього сина, приватного підприємця, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України,

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с.Білів, Рівненського р-ну, Рівненської обл., громадянки України, із середньою технічною освітою, заміжньої, має на утриманні малолітнього сина, непрацюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_3, проживаючої АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора, який приймав учать у розгляді справи судом першої інстанції(далі-прокурор) та захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2014 року,

з участю прокурора: Бернадської-Ісаєвої С.П.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника-адвоката: ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить вирок скасувати і закрити кримінальне провадження у зв"язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суді і вичерпані можливості для їх отримання. Одночасно просить повторно дослідити докази у справі, які містяться у процесуальних джерелах, досліджених в суді першої інстанції і є посилання у даній апеляційній скарзі.


Прокурор в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, скасувати у зв"язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, і неправильним застосуванням кримінального закону, та постановити новий вирок, яким визнати винною та засудити ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Рівненського міського суду від 17 жовтня 2014 року:

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткрвуних мінімумів доходів громадян, що становить 510(п'ятсот десять) грн. 00 коп., в дохід держави;

- ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткрвуних мінімумів доходів громадян, що становить 510(п'ятсот десять) грн. 00 коп., в дохід держави. У вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Запобіжний захід до набрання чинності вироком для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не обирався.

Відповідно до ч.2 ст.124 КК України, стягнуто солідарно із обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 786 грн. 24 коп.

Судом також було вирішено питання щодо речового доказу.

В апеляційній скарзі захисник доводить, що висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, на його думку, стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вироку суду не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що обвинувальний вирок ухвалений на припущеннях.

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що вирок суду в частині виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України, є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що виправдовуючи ОСОБА_3, суд невірно оцінив надані стороною обвинувачення докази, та прийшов до неправильного висновку про відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. При цьому, висловивши клопотання про скасування вироку і постановлення нового, прокурор керується нормами кримінально-процесуального закону, які регулюють питання здійснення провадження в суді касаційної інстанції ( ст.ст. 424, 425, 433-434, 438, 439 КПК України).

За вироком суду, ОСОБА_2 16 лютого 2013 року, будучи фізичною особою-підпиємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2008 року, маючи умисел на підроблення документа, який видається підприємством, з метою його використання, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, шляхом нанесення рукописного тексту в бланк, вніс неправдиві відомості в документ, а саме в трудову книжку ОСОБА_3 серії НОМЕР_2, про прийняття останньої на роботу на посаду перукар-манікюр, після чого ОСОБА_3 подала даний документ до Рівненського професійного ліцею в м.Рівне по вул. Млинівській, 2 в м.Рівне та отримала грошову допомогу в сумі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп.

ОСОБА_3, маючи умисел на використання підробленого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає право чи звільняє від обов'язків, з метою особистого подальшого використання завідомо підробленого документа, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю від 16 лютого 2013 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, використала свою трудову книжку серії НОМЕР_2 з завідомо недостовірною інформацією про прийняття її на роботу на посаду перукар-манікюр для подачі даного документа до Рівненського професійного ліцею в м.Рівне по вул.Млинівській, 2 в м.Рівне та отримання одноразової грошової допомоги в сумі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, прохання засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 на підтримання своєї апеляційної скарги і про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора, прохання прокурора про задоволення апеляційної скарги прокурора і про відмову в задоволенні такої захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляцій слід відмовити, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України грунтуються на сукупності зібраних у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні доказах. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про вчинення ними кримінальних правопорушень, є належними та допустимими.

Як зазначено у вироку суду першої інстанції, суд дії ОСОБА_2 кваліфікував за ч.1 ст.358 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились у підробленні документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов"язків( підроблення документа).

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікував за ч.4 ст.358 КК України, і зазначив, що її дії виразились у використанні цього завідомо підробленого документа.

Вчинення вказаного кримінального правопорушення в суді першої інстанції було підтверджено доказами, а саме показами свідків ОСОБА_6та ОСОБА_7, які підтвердили, що обвинуваченій ОСОБА_3 була видана за рахунок коштів державного бюджету одноразова грошова допомога, так як вона в навчальний заклад подала відповідні документи, і що з приватним підприємцем ОСОБА_2 договір про проходження ОСОБА_3 на його підприємстві навчальної практики не укладався, оскільки згідно з його видів підприємницької діяльності такий не може забезпечити для цього належні умови, письмовими доказами, які надані суду стороною обвинувачення для дослідження їх в суді (копії документів, посвідчені директором Рівненського професійного ліцею, і які не заперечені обвинуваченим, а саме звернення ОСОБА_3 та її заява про надання їй матеріальної допомоги яка надається випускнику дитині-сироті при її працевлаштуванні, відповідні накази про її працевлаштування на посаду перукар-манікюрниці, її трудова книжка із записом про прийняття на роботу на посаду перукаря-манікюрниці та інші), висновками судових експертиз, згідно яких записи у трудовій книжці ОСОБА_3 виконані ОСОБА_2 та ін. Справжність підписів та печатки ФОП ОСОБА_2 у трудовій книжці та наказах щодо працевлаштування та звільнення ОСОБА_3 не заперечується обвинуваченим ОСОБА_2

Таким чином, визнаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які визначають кваліфікацію дій винних осіб та які регулюють питання щодо наведення доказів на підтвердження встановлених них обставин.

Доводи захисника ОСОБА_4, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції не було встановлено достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених і вичерпані можливості їх отримання, що, на його думку, є підставою для скасування вироку із закриттям кримінального провадження, є безпідставні і такі, що не грунтуються на законі.

Згідно ст.84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 86 цього Кодексу встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Визнаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд в основу вироку поклав покази свідків, письмові докази та висновки судових експертиз.

За вимогами ч.1 ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Із апеляційної скарги захисника вбачається, що в суді першої інстанції не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи і вичерпані можливості їх отримання. Разом з тим, докази, покладені судом в основу вироку, ним в апеляції не спростовані.

На думку колегії суддів, зазначені в апеляційній скарзі порушення кримінально-процесуального закону, допущені органом досудового слідства при проведенні досудового розслідування, на які захисник звертав увагу суду першої інстанції, не є безумовною підставою для скасування вироку із закриттям кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і він вправі вийти за межі її вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Прокурор, висловивши прохання про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, і постановлення нового, яким просить визнати її винною у вчиненні даного злочину та призначити покарання у виді штрафу, керується при цьому процесуальним законом, який регулює розгляд провадження у суді касаційної інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглядати апеляційну скаргу прокурора та прийняти по ній законне рішення. Тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити.

При обранні міри покарання обвинуваченим, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, дані, які їх характеризують, обставини, що пом"якшують покарання, та призначив їм найм"якший вид покарання, передбачений санкціями норми ч.1 та ч.4 ст.358 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_4 та прокурора - без задоволення.

Запобіжний захід обвинуваченим судом першої інстанції не обирався.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.



Судді:

Шпинта М.Д. Гладкий С.В. Сачук В.І.













Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація